Йоганнес Віролайнен
| Йоганнес Віролайнен | |
|---|---|
| фін. Johannes Virolainen | |
.jpg) | |
| Народився |
31 січня 1914[1][2] Свердлово (Ленінградська область), Viipurin maalaiskuntad або Viipurin maalaiskuntad |
| Помер |
11 грудня 2000[1] (86 років) Лог'я, підрегіон Гельсінкіd, Уусімаа, Південна Фінляндія, Фінляндія |
| Країна |
 Фінляндія[3] |
| Діяльність | політик, дипломат |
| Alma mater | Гельсінський університет |
| Знання мов | фінська |
| Учасник | Друга світова війна |
| Посада | депутат Едускунта[d], депутат Едускунта[d], Speaker of the Parliament of Finlandd, Speaker of the Parliament of Finlandd, прем'єр-міністр Фінляндії, міністр фінансів Фінляндіїd, Leader of the Centre Partyd, міністр закордонних справ Фінляндії і Minister of Agriculture and Forestryd |
| Партія | Фінляндський центр |
Йоганнес Віролайнен (фін. Johannes Virolainen; нар. 31 січня 1914, поблизу Виборга — пом. 11 грудня 2000, Лог'я) — державний і політичний діяч Фінляндії, член партії Фінляндський центр.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився поблизу Виборга, в 1938 закінчив Гельсінський університет, в 1951 отримав ступінь доктора сільськогосподарських наук і лісівництва. З 1932 — член партії Аграрний союз (з 1965 — Фінляндський центр). У 1942–1944 — начальник канцелярії «Комісії з управління повернутою територією», в 1944–1948 — завідувач відділом переселенців міністерства внутрішніх справ Фінляндії. У 1945–1954 голова молодіжної організації партії Аграрний союз; з 1946 (з перервами) — член Центрального правління, з 1964 голова партії. Депутат парламенту Фінляндії в 1945–1983 і 1987–1991, в 1962–1964, 1966–1968 і 1979–1982 — спікер парламенту. У 1950–1951 — міністр внутрішніх справ, міністр освіти в 1953–1954, 1956–1957 і 1968–1970; міністр закордонних справ в 1954–1956, 1957 і 1958; заступник прем'єр-міністра в 1957, 1958, 1962–1963, 1968–1970 і 1977–1979, міністр сільського господарства в 1961–1962, 1962–1963, міністр фінансів в 1972–1975, а також міністр сільського господарства та лісового господарства в 1976–1977 і 1977–1979. З 1962 — голова фінської групи Міжпарламентського союзу і з 1967 член його Ради і Виконкому.
Прем'єр-міністр Фінляндії в 1964–1966, очолював коаліційний уряд, куди входили представники Фінляндського центру, Національної коаліції, Шведської народної партії та інших. Вважається одним з найавторитетніших фінських політиків в післявоєнний період, поступаючись тільки Урго Кекконену.
Після того як Кекконен пішов у відставку в жовтні 1981 року, Віролайнен став кандидатом в президенти від партії Фінляндський центр, але зазнав поразки в президентських виборах 1982 від соціал-демократичного кандидата Мауно Койвісто. Після відходу від активної політичної діяльності іноді давав інтерв'ю на актуальні теми, написав кілька томів політичних мемуарів.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Був двічі одружений. Перший шлюб (1939–1981) з Кааріною Віролайнен (уроджена Пяйвеля), другий шлюб (1981–2000) — з Кілліккі Віролайнен (уроджена Салоярві).
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
|
| |||||||||
