Йоганнес Гестерс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоганнес Гестерс
Johannes Heesters
Johannes Heesters - 1964.jpg

Йоганнес Гестерс 1964 року
Дата народження 5 грудня 1903(1903-12-05)
Місце народження Амерсфорт, Нідерланди
Дата смерті 24 грудня 2011(2011-12-24)
Місце смерті Штарнберг, Німеччина
Громадянство Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Flag of Germany.svg Німеччина
Професія актор німого кіно, співак
Нагороди
IMDb ID 0373535
johannes-heesters.de
Commons-logo.svg Йоганнес Гестерс у Вікісховищі

Йоганнес Гестерс (нід. Johannes Heesters; 5 грудня 1903(19031205), Амерсфорт, Нідерланди — 24 грудня 2011, Штарнберг, Німеччина[1]) — нідерландсько-австрійський актор та співак (тенор), артист естради з 89-річною кар'єрою (переважно на німецькій сцені). З 1936 проживав у Німеччині. Мав австрійське громадянство[2]. 1997 року був включений до Книги рекордів Гіннесса як найстаріший діючий актор.[3]

Йоганнес Гестерс був найстарішим актором світової величини і до останнього часу виступав на театральній сцені та телебаченні[4][5].

Біографія[ред.ред. код]

Юність[ред.ред. код]

Йоган Маріус Ніколас Гестерс (нід. Johan Marius Nicolaas Heesters) народився у нідерландському Амерсфорті. Він був молодшим з чотирьох синів комерсанта Якобуса Гестерса і його дружини Гертруди, уродженої ван дер Говел. Першу освіту здобув у бізнес-школі. Про акторську кар'єру Йоганнес Гестерс почав замислюватися тільки в день свого шістнадцятиріччя 1919 року. Він вступив до школи драми, де вчився вокалу та драматичного мистецтва, після чого отримав ряд пропозицій роботи. 1921 року Йоганнес Гестерс дебютував на сцені. 1924 року зіграв роль другого плану у німому фільмі «Голландський цирк» режисера Тео Френкеля. У грудні 1927 Йоганнес Гестерс співав з Гаррі Фроммерманом у складі комедійної вокальної групи, до якої так і не був прийнятий. Кар'єра Йоганнеса Гестерса у Віденській опері почалася 1934 року в опереті Карла Міллекера «Жебрак студент».


Початок кар'єри[ред.ред. код]

1936 року він переїхав до Берліна, де зіграв у декількох екранізаціях оперет та музичних фільмах. Молодий Йоганнес Гестерс, красень-брюнет, співав легку музику та легко отримав визнання. Берлінська публіка дала йому прізвисько «Йопі».[6] Найзнаменитішою піснею Йоганнеса Гестерса став музичний номер виходу графа Данило «Зайду-но я в Максим» з оперети «Весела вдова» Франца Легара. Цей номер він виконував протягом 35 років (1600 разів) та відточив до найдрібніших подробиць.

Більшу частину своєї кар'єри Гестерс співпрацював з компанією «UFA». Останнім фільмом, у якому він знявся під час Другої світової війни, був фільм 1945 «Летюча миша». У повоєнний час Гестерс продовжив роботу у кіно — аж до 60-х років.

Йоганнес Гестерс у нацистської Німеччині[ред.ред. код]

Йоганнес Гестерс часто піддається звинуваченням за зв'язки з нацистами у часи Третього рейху. Однак він не отримав громадянство Німеччини і не набув членства у НСДАП, a 1938 року виступав на нідерландській сцені разом з єврейськими втікачами. На концертах Йоганнеса Гестерса часто були присутні партійні бонзи та особисто Адольф Гітлер.[7]

Після війни Йоганнес Гестерс свідчив, що він не цікавився політикою та думав тільки про добробут своєї родини 1976 року один нідерландський журналіст звинуватив Гестерса у тому, що 1941 року той відвідав концтабір Дахау та виступив перед членами СС. До цих звинувачень приєдналися і багато інших.

У своїх спогадах, що вийшли 1993 року, Гестерс писав:

« У цей час росло невдоволення художників по щодо правлячого режиму. Було відомо, що колеги час від часу у покарання опинялися у концентраційному таборі Дахау, бо вони відкрито висловлювали своє обурення. Художники, слава Богу, завжди виходили на свободу, але те, що це взагалі було можливо, нас дуже сильно турбувало. Партійні працівники, звісно, дізналися про наші думки щодо таких покарань та придумали досить витончений захід: весь ансамбль вони запросили до табору на творчу зустріч. Про відмову не можна було навіть подумати, якщо ти сам не хотів в один чудовий день виявитися ув'язненим. Таке " запрошення " було рівносильно наказу. Я працював у Мюнхені. Дахау розташований біля воріт у місто, ухилитися було неможливо. Крім того, що могли б подумати колеги, якби я, будучи голландцем, став шукати відмовки. Тож я поїхав разом з усіма.  »

Тобто він заперечував не відвідування табору, а концерт для есесівців. 2006 року його дружина знайшла пам'ятний альбом з 27 фотографіями. Хоча цей альбом зберігся повністю, у ньому немає жодного знімка Гестерса, що виступає перед есесівцями.

16 грудня 2008 року Йоганнес Гестерс висунув через суд звинувачення у наклепі публіцисту Фолькеру Кюну, який з посиланням на одного колишнього ув'язненого казав, що в концентраційному таборі Дахау Гестерс виступав перед членами СС.[8] Суд відхилив звинувачення у наклепі.[9] [10]. Посвячення в альбомі «Іншим артистам, які порадували нас у КЦ Дахау 21.5.1941» служить непрямим доказом виступу. Тож Фолькер Кюн міг і далі правити, що Гестерс виступав у Дахау перед есесівцями. Гестерс оскаржив це рішення суду. У квітні 2010 сторони уклали мирову угоду. Кюн заявив, що не стане називати Гестерса брехуном, якщо той буде заперечувати виступ у концтаборі.

Після війни[ред.ред. код]

Йоганнес Гестерс подовжив свою кар'єру й після війни. Він співав у Відні, Мюнхені та Берліні. 1953 року Отто Премінгер запросив його до Голлівуда на зйомки у фільмі «Дівчина на даху». У 1960 — 1970-х роках Гестерс знімався у телевізійних фільмах та телешоу і грав на сцені. 1978-о вийшли його мемуари «Es kommt auf die Sekunde an».

1983 року він був запрошений на захід, присвячений 104-річчя Мюнхенського Національного театру.

1992-о Гестерс одружився на актрисі Сімоні Ретель. З 1996 по літо 2002-о він грав разом зі своєю дружиною у п'єсі Курта Флатова, написаній для нього особисто — «Поважний вік» і побував на гастролях в Австрії та Німеччині. 1996-о року ця п'єса була екранізована. 1997-о Гестерс був включений до Книги рекордів Гіннесса як найстаріший діючий актор.

Останні проекти[ред.ред. код]

5 грудня 2003 Йоганнес Гестерс відсвяткував свій сотий день народження. На честь цієї події він дав концерт «Легенді виповнюється 100» на німецькому телеканалі «ARD».

У вересні-жовтні 2003 він виступив у театрі комедії «Їм-Марквардт» у поданні «Йоганнес Гестерс — вірність музиці», присвяченому його сторічного ювілею.

2005-о Гестерс разом з оркестром кіностудії Бабельсберг виступив солістом у концертному турне Скотта Лаутона і дав концерти у семи великих містах. Тоді таки Йоганнес Гестерс дав концерт у Віденському концертному залі, присвячений його 103-йому дню народження. Свій 104-й день народження Гестерс відзначив 5 грудня 2007 року у берлінському Адміральському палаці.

У середині лютого 2008-о Гестерс уперше зважився поїхати на свою батьківщину у Нідерланди, де знову відкинув звинувачення у співпраці з нацистами та відзначив свій 105-й день народження. До цього моменту минуло понад 40 років, відколи його вигнали зі сцени на одному з виступів у 1960[7].

У ролі Франца Йозефа I 2008 року

У цьому ж році Гестерс дістав роль другого плану у фільмі Тіля Швайгера «Півтора лицаря: У пошуках викраденої принцеси... Герцелінди».

В останні роки Гестерс діяльконцертував далі, хоча майже зовсім осліп від глаукоми та дегенерації жовтої плями і тому жив у Баварії, у гірському районі Штарнберг.

30 липня 2010 взяв участь ув музичній п'єсі «Острівна комедія, або Лісістрата та НАТО» (реж. Рольф Хоххут)[5]. Гестерс не співає, він говорить два невеликих монологу[11]. Свій 107-й день народження Гестерс зазначив урочистою церемонією в одному з концертних залів Ерфурта[12].

17 грудня 2011 Гестерс був госпіталізований в одну з клінік Штарнберг, де незабаром переніс інсульт. Там же, у переддень Різдва, він і помер у віці 108 років.[13] У нього залишилися дві дочки, п'ять онуків, одинадцять правнуків і три праправнуки.[14]

Сім'я[ред.ред. код]

З Луїзою Гейс 1928 року

1930 року Гестерс одружився з бельгійською актрисі Луїзою Гейс, якій він був вірний до її смерті 1985. 1991-о він одружився вдруге. Його другою дружиною стала німецька актриса, художниця та фотограф Симона Ретель, яка була молодша від чоловіка на 46 років.

У Гестерса залишилися дві дочки від першого шлюбу. Старша дочка Висі Геральд-Гестерс — віденська піаністка, молодша Ніколь Гестерс — німецька актриса.

Дебати[ред.ред. код]

Йоганнес Гестерс як людина, яка, незважаючи на свій вік і хворобу, все ще мала популярність у публіки та гастролювала по Німеччині, був запрошений на зйомки популярного нідерландського шоу «Світ перевернувся». Під час програми журналіст запитав його, чи був Гітлер «хорошим мужиком» («Was Hitler een aardige man?»). На що Гестерс відповів, що «мало знав його, але мужиком він був, так». [15]. Дружина Гестерса, Симона Ретель швидко поправила його, сказавши, що Адольф Гітлер найбільший злочинець людства. Йоганнес Гестерс відповів на це так:

« Я знаю, мила. Але до мене він добре ставився.  »

Ця передача вийшла в ефір 4 грудня 2008 та викликала великий суспільний резонанс.

13 грудня 2008 Гестерс приніс вибачення за свої слова перед публікою на німецькому шоу «Тримаю парі, що..?». Він заявив, що сказав, за його висловом, «якусь дурість» або «щось жахливе» та додав: «Прошу вибачення за сказане.»[16].

Фільмографія[ред.ред. код]

Всього Йоганнес Гестерс знявся у 77 фільмах, у жанрах: комедія, мюзикл, мелодрама.

Рік Країна Оригінальна назва Російська назва Режисер Час Жанр Персонаж
1924 Нідерланди Нідерланди Cirque Hollandais Голландський цирк Тео Френкель 95 хвилин
1934 Нідерланди Нідерланди Bleeke Bet Алекс Бенно, Ріхард Освальд 111 хвилин Ко Моньє
Австрія Австрія, Нідерланди Нідерланди De vier Müllers Чотири мельника Рудольф Майнерт 90 хвилин
1935 Австрія Австрія Alles für die Firma Все заради справи Рудольф Майнерт 88 хвилин
1936 Австрія Австрія Die Leuchter des Kaisers Підсвічник імператора Карл Хартль 91 хвилина Великий князь Петро Олександрович
Німеччина Німеччина Das Hofkonzert Концерт при дворі Дуглас Сирк 85 хвилин Романтичний Вальтер ван Арнегг
Німеччина Німеччина Der Bettelstudent Жебрак студент Георг Якобі 90 хвилин Мюзикл Симон Романович
1937 Німеччина Німеччина Wenn Frauen schweigen Коли дами мовчать Фріц Кірхофф 78 хвилин Курт ван Дорен

Хроніки[ред.ред. код]

Рік Отримати назва Російська назва Країна Режисер Жанр Персонаж Час
1959 100 Jahre Wiener Operette Віденської опереті 100 років Австрія Австрія Гаррі Пеєр Документалістика Йоханнес Гестерс

Дискографія[ред.ред. код]

Альбоми[ред.ред. код]

Рік Оригінальна назва Російська назва Країна Примітки
1965 Jetzt geh'ich ins Maxim Зайду-но я в «Максим» Німеччина Німеччина німецькою мовою
2003 Ich werde 100 Jahre alt Мені вже сто років Німеччина Німеччина німецькою мовою

Пісні[ред.ред. код]

Рік Оригінальна назва Російська назва Країна Примітки
1937 Ich werde jede Nacht von ihnen träumen Щоночі, у сні буду я про Вас мріяти Німеччина Німеччина німецькою мовою
1939 Musik, Musik, Musik Музика, музика, музика Німеччина Німеччина німецькою мовою, з Марікою Рьокк
1941 Liebling, was wird nun aus uns beiden Кохана, що-ж з нами буде Німеччина Німеччина німецькою мовою
Man müßte Klavier spielen können Потрібно вміти грати на фортепіано Німеччина Німеччина німецькою мовою
1949 Das kommt mir spanisch vor Мені здається, це дивно Німеччина Німеччина німецькою мовою
Tausendmal möchte ich dich küssen Тисячу разів хотів-би я тебе поцілувати Німеччина Німеччина німецькою мовою
1998 Ich werde 100 Jahre alt Мені вже сто років Німеччина Німеччина німецькою мовою
2007 Generationen Покоління Німеччина Німеччина німецькою мовою, з Клаусом Айзерманом

Визнання[ред.ред. код]

Нагороди та премії[ред.ред. код]

Рік Назва Примітки
1964 Бембі
1967 Почесна Премія Відня
1975 Золота плівка за багаторічну та видатну роботу в німецькому кіно
1982 Почесне членство Театру західного Берліна
1983 Блискуча Медаль Мюнхена
Почесне членство Мюнхенського Національного театру
1984 Баварський орден "За заслуги"
1987 Бембі
1990 Бембі
1993 Берлінський орден "За заслуги"
1996 Глядацька берлінська Премія «Золотий завісу» Як самому популярному акторові 1995-96 років
1997 Бембі
1999 Золотий лист
2000 ДИВА
2001 «Ромі» За його працю, в платині
2002 Золота плівка за його працю
1997 Бембі
1999 Золотий лист
2001 Платинова «Ромі» За його працю
2003 Бембі
Віденське кільце слави За його працю
2007 Бембі
2008 Бембі

Звання[ред.ред. код]

Рік Назва Примітки
1997 Найстаріший діючий актор Книга рекордів Гіннеса
2004 Почесне звання «Камерний співак»

Примітки[ред.ред. код]

  1. Schauspieler Johannes Heesters ist tot
  2. aeiou: Heesters, Johannes «Jopie», 29.11.08
  3. Ellicott, Claire (18 February 2008). Anger at concert by Hitler singer, 104. London: The Independent. Процитовано 28 July 2008. 
  4. Ellicott, Claire (2008-02-18). Anger at concert by Hitler singer, 104. The Independent. Процитовано 2008-07-28. 
  5. а б Wolfgang Behrens (30 июля 2010 года). Ästhetisches Inferno für den Weltfrieden (de). Kritik und Presseschau auf nachtkritik.de. Архів оригіналу за 2012-03-21. Процитовано 2011-04-29. 
  6. Johannes-Heesters-Biografie, Who's Who Online-Lexikon
  7. а б Возвращение певца, выступавшего перед Гитлером. BBC News. 2008-02-17. Процитовано 2008-02-17. 
  8. BBC NEWS|Europe|Nazi-era singer loses libel suit
  9. Search — Global Edition — The New York Times
  10. 535 Голландському співакові не пробачили співпраці з нацистами — Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc
  11. Jopi Heesters | Mit 106 wieder auf der Bühne | Medien-Nachrichten | news.de (de). Mit 106 wieder auf der Bühne. 30 июля 2010 года. Архів оригіналу за 2012-03-21. Процитовано 2011-04-29. 
  12. Johannes Heesters (Offizielle Website) (de). Geburtstagsgala mit Johannes Heesters. декабрь 2010 года. Архів оригіналу за 2012-03-21. Процитовано 2011-04-29. 
  13. «Johannes Heesters ist Tot», Berliner Morgenpost, 24 December 2011
  14. Gayathri, Amrutha (26 December 2011). «Hitler's Favorite Actor Dead at 108». International Business Times.
  15. YouTube — ‪Johannes Heesters: Hitler was aardige man‬
  16. «Der Spiegel Online — Wetten, dass…?»

Література[ред.ред. код]

  • Симона Ретель, текст Беатріс Росс: «Йоганнес Гестерс, чарівність віку». Нюрнберг 1998.
  • Юрген Трімборн: «Йоганнес Гестерс, пан у фраку». Aufbau-Taschenbuchverlag Берлін 2003, ISBN 3-7466-2153-4.
  • Йоганнес Гестерс (з Віллібардом Езер) : «Es kommt auf die Sekunde an». Blanvalet-Verlag, Мюнхен, 1978, ISBN 3-442-03879-0
  • Йоганнес Гестерс (з Віллібардом Езер) : «На щастя, я вже не молодий». Edition Ferency bei Bruckmann, Мюнхен 1993, ISBN 3-7654-2705-5
  • Йоганнес Гестерс, Беатріс Росс: «Йоганнес Гестерс. Коротко про те, як дожити до ста років». Langen/Müller-Verlag, 2003, ISBN 3-7844-2934-3
  • Урсула Меєр: «Йоганнес Гестерс». Verlag Ursula Meyer, 2003, ISBN 3-00-010684-7
  • Інго Шівек: Йоганнес Гестерс: «Я — голландець»!; з: Інго Шівек: «Ти здивуєшся… Голландська артист в Німеччині». Agenda-Verlag, 2005, S. 15-49, ISBN 3-89688-255-4
  • 1994, Берлін: «Улюблене кіно, всі німецькі фільми з 1929 по 1945 рік», Гельга та Карлгайнц Вендтланд
  • 2000, Берлін: «мова зірок німецького кіно», (Адольф Гайнцмайер та Берндт Шульц)
  • 19 серпня 1942: «Світ кіно», № 31/32

Посилання[ред.ред. код]