Йоганнес Кебін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганнес Кебін
ест. Johannes Käbin
Йоганнес Кебін
Прапор
3-й Перший секретар ЦК Компартії Естонської РСР
26 березня 1950 — 26 липня 1978 року
Попередник: Микола Каротамм
Наступник: Карл Вайно
 
Партія: ВКП(б) з 1927
Освіта: Інститут червоної професури
Народження: 24 вересня 1905(1905-09-24)
Ранну, Естляндська губернія, Російська імперія
Смерть: 25 жовтня 1999(1999-10-25) (94 роки)
Таллінн, Естонія
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Йоганнес Кебін (ест. Johannes Käbin) (11 (24) вересня 1905 — 25 жовтня 1999) — естонський радянський партійний і державний діяч, Герой Соціалістичної Праці (1975), перший секретар ЦК Компартії Естонії (19501978) та голова Президії Верховної ради Естонської РСР (19781983).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. Ще дитиною разом із батьками переїхав до Росії.

1923 року вирушив на сезонні роботи до Гатчинського повіту Петроградської губернії, де працював упродовж двох років. 1926 вступив до Ленінградської школи радянського і партійного будівництва імені К. Лібкнехта. Успішно закінчивши її за рік, Кебін отримав пост голови Сусанінської сільради Гатчинського району Ленінградської області, потім, з 1931 року, перебував на партійній роботі вже у Ленінградській обласній раді.

1936 року вступив до Інституту червоної професури, де навчався до 1938 (перед цим закінчив районні курси партактиву в Ленінградській області й курси марксизму-ленінізму при Ленінградському обкомі партії). У 19391941 роках працював старшим викладачем марксизму-ленінізму Московського нафтового інституту імені І. М. Губкіна.

Починаючи з 1941 року, очолюючи сектор друку Центрального Комітету Компартії Естонії, Кебін був куратором естонського друку і також сам публікувався у виданнях. Одночасно входив до складу комісій, що направляли естонців до естонських національних військових формувань, очолював партійний комітет, що проводив роботу серед евакуйованих жителів Естонії. Упродовж короткого терміну, у 1942–1943 роках, керував курсами для партійного, комсомольського й радянського активу в Ярославській області. Також деякий час, до вересня 1942 року, працював у Таврійському райкомі партії в Омській області.

До кінця війни Кебін став першим заступником завідувача відділу пропаганди й агітації ЦК Компартії Естонії. Утім 1946 року в Естонії було створено новий заклад — Інститут історії партії при ЦК КПЕ (філія ІМЛ при ВКП(б)). Упродовж двох років Кебін очолював зазначений заклад.

1948 року Кебін знову повернувся до ЦК Компартії Естонії, був обраний його секретарем з пропаганди й агітації. 1950 року його обрали на пост першого секретаря ЦК Компартії Естонської РСР. На посаді перебував понад 25 років.

1975 указом Президії Верховної ради СРСР Кебіну було надано звання Героя Соціалістичної Праці.

У липні 1978 року Кебін був обраний на пост голови Президії Верховної ради Естонської РСР, обіймав посаду до 1983 року.

Після відновлення незалежності Естонії залишився на батьківщині. Помер у віці 94 років.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Й. Кебін. Жовтнева революція та естонський народ. 1967. Таллінн.

Джерела[ред. | ред. код]