Йоганнес Майєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганнес Майєр
Johannes Mayer
Народження 6 вересня 1893(1893-09-06)
Німецька імперія Маріенфліс, Провінція Бранденбург
Смерть 7 серпня 1963(1963-08-07) (69 років)
Німеччина Гамбург
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Освіта Берлінський технічний університет і Грайфсвальдський університет
Роки служби 19261945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Формування 290-та піхотна дивізія
Командування 329-та піхотна дивізія
X армійський корпус
II армійський корпус
Війни / битви
Інше доктор економіки
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний штурмовий піхотний знак Нашивка «Курляндія»

Йоганнес Майєр (нім. Johannes Mayer; нар. 6 вересня 1893, Маріенфліс, Провінція Бранденбург — пом. 7 серпня 1963, Гамбург) — німецький офіцер часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1945) Вермахту. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Йоганнес Майєр народився 6 вересня 1893 у Маріенфліс у прусській провінції Бранденбург.

Військова кар'єра

З початком Першої світової війни покинув навчання у Грайфсвальдському університеті на факультеті богослов'я та записався на фронт добровольцем до 3-ї піхотної дивізії. Бився на Західному фронті, брав участь у битві на Марні, пізніше на Східному фронті, в Македонії та в Румунії. У листопаді 1915 року присвоєне офіцерське звання лейтенант. Служив у 42-му піхотному полку. Наприкінці світового конфлікту отримав звання обер-лейтенант. За бойові заслуги був удостоєний Залізних хрестів обох ступенів.

Після капітуляції Німеччини залишився в лавах Рейхсверу, служив у піхотних частинах. У 1928 році підвищений до гауптмана. Залишив військову службу та пішов навчатися до Берлінського технічного університету, який закінчив із отриманням ступеня доктора економіки та інженера.

У 1932 році повернувся на військову службу. В 1937 прийнятий на навчання до військової академії в Потсдамі.

Напередодні Другої світової війни командир I-го піхотного батальйону 65-го піхотного полку в Дельменгорсті, оберст-лейтенант.

З початком війни на фронті, бився у Французькій кампанії, за що отримав планки до Залізних хрестів (нагородження вдруге). З лютого 1940 року командир 501-го полку 290-ї піхотної дивізії. У жовтні 1940 отримав чергове звання оберст.

З вторгненням до Радянського Союзу на північному фланзі сил вторгнення у складі групи армій «Північ». Бої в Прибалтиці, в районі Себежа, блокада Ленінграда.

У вересні 1941 нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

З березня 1942 — командир 329-ї піхотної дивізії VIII-го армійського корпусу, на чолі якої бився в районі Старої Русси, потім за Дем'янський котел. У квітні 1942 присвоєне чергове звання генерал-майор, а в лютому 1943 — генерал-лейтенант.

Командуючи дивізією протистояв спробам радянсьских військ прорвати фронт у Старорусській операції, пізніше — в Невельській операції.

13 квітня 1944 нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста. В ході боїв у Прибалтійській операції дістав поранення та був евакуйований з Латвії до Німеччини.

23 серпня 1944 отримав мечі (№ 89) до Лицарського хреста.

Наприкінці року нетривалий час командир X-го армійського корпусу, з січня 1945 року — командир II-го армійського корпусу, що бився в Курляндському котлі.

1 квітня 1945 року підвищений у званні до генерала від інфантерії, але за станом здоров'я вивезений літаком до Німеччини та зарахований у резерв фюрера.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Stockert, Peter (2007). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 5. Bad Friedrichshall, Germany: Friedrichshaller Rundblick. OCLC 76072662.
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L–Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
Бруно Гіпплер
329th Infanterie Division Logo.svg
командир 329-ї піхотної дивізії

22 березня 1942 — 9 серпня 1943
Наступник:
генерал-лейтенант
Пауль Вінтер
Попередник:
генерал-лейтенант
Пауль Вінтер
329th Infanterie Division Logo.svg
командир 329-ї піхотної дивізії

вересень 1943 — 19 липня 1944
Наступник:
генерал-майор
Вернер Шульце
Попередник:
генерал від інфантерії
Герман Фертш
командир X-го армійського корпусу
21 — 27 грудня 1944
Наступник:
генерал артилерії
Зігфрид Томашкі
Попередник:
генерал від інфантерії
Вільгельм Хассе
командир II-го армійського корпусу
21 лютого — 4 квітня 1945
Наступник:
генерал-лейтенант
Альфред Гаус