Йоганнес Шмідт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганнес Шмідт
нім. Johannes Schmidt
Johannes Schmidt by Emil Teschendorff.jpg
Народився 29 липня 1843(1843-07-29)[1][2]
Пренцлау, Бранденбург, Німеччина[3]
Помер 4 липня 1901(1901-07-04)[1][2] (57 років)
Берлін, Німецька імперія[3]
Поховання Kaiser Wilhelm Memorial Cemeteryd
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німеччина
Діяльність мовознавець, викладач університету
Галузь мовознавство
Alma mater Боннський університет і Єнський університет
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Знання мов німецька[2]
Заклад Боннський університет, Грацький університет і Гумбольдтський університет Берліна
Членство Прусська академія наук, Баварська академія наук, Російська академія наук, Петербурзька академія наук і Грецьке філологічне товариство Константинополяd

Йоганнес Шмідт (нім. Johannes Schmidt; 29 липня 1843 — 4 липня 1901) — німецький мовознавець, автор хвильової теорії мовного розвитку. 

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Пренцлау, провінція Бранденбург. Навчався у видатного індоєвропеїста Августа Шлайхера  і спеціалізувався на дослідженні індоєвропейських мов, особливо слов'янських. Здобув докторський ступінь 1865 року і з 1866 працював учителем у гімназії в Берліні

1868 року, після раптової смерті Шлайхера, Шмідт взяв на себе публікацію його праці «Німецька мова», яка в його редакції до 1888 року вийшла у чотирьох виданнях. Того ж 1868 року Шмідт був обраний Боннським університетом на посаду професора німецької та слов'янських мов. 1871 року він викладав староболгарську (старослов'янську) мову. У Бонні в 1872 році він опублікував свою працю Die Verwandtschaftsverhältnisse der indogermanischen Sprachen (Родинні відносини індогерманських мов), в якій представив хвильову теорію, що є альтернативою до теорії генеалогічного дерева Шлайхера. За цією теорією мовні інновації поширюються з центру інновації до периферії, поступово згасаючи (подібно до того, як розходяться на воді кола від кинутого каменя). Саме так Шмідт пропонував пояснювати мовну конвергенцію. 

З 1873 до 1876 року Шмідт був професором філології в Грацькому університеті. 1876 року повернувся до Берліна, де працював професором у Берлінському університеті імені братів Гумбольдтів. Помер у Берліні. 

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

  • Zur Geschichte des indogermanischen Vocalismus (Частина I). Weimar, H. Böhlau (1871) 
  • Die Verwandtschaftsverhältnisse der indogermanischen Sprachen. Weimar, H. Böhlau (1872) 
  • Zur Geschichte des indogermanischen Vocalismus (Частина II). Weimar, H. Böhlau (1875) 
  • Die Pluralbildungen der indogermanischen Neutra. Weimar, H. Böhlau (1889) 
  • Kritik der Sonantentheorie. Eine sprachwissenschaftliche Untersuchung. Weimar, H. Böhlau (1895)

Примітки[ред. | ред. код]

 

Посилання[ред. | ред. код]