Йоганн Баптист Лампі старший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганн Баптист Лампі старший
Giovanni Battista Lampi autoritratto Innsbruck.jpg
Народився 31 грудня 1751(1751-12-31)[1][2][…]
Ромено, Провінція Тренто, Трентіно-Альто-Адідже, Італія[1]
Помер 11 лютого 1830(1830-02-11)[1][2][…] (78 років)
Відень, Німецький союз[1]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Flag of Trento.svg  Трентське єпископство[d]
Діяльність художник
Жанр портрет
Magnum opus Portrait of the Architect La Tour[d] і Count Stanislas Potocki and His Two Sons[d]

Йоганн Баптист Лампі старший (1751(1751), Ромено, Південний Тіроль — 1830) — австрійський художник, італієць за походженням, син художника Матіаса.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчання Й. Лампі розпочав з 1768 у Зальцбурзі у Ф.Кеніга і Ф.Унтербергера. У 1771—1773 продовжував навчання у Вероні у братів Ф. і Д. Лоренці. У 1773 став членом веронської Академії мистецтв.

Після повернення в Ромено, Лампі виконував монументально-декоративні роботи в храмах. Дальше працював в Інсбруку (1781), Клагенфурті (1782). У 1783 перебрався до Відня, де став портретистом двору і знаті. З 1785 став викладати у віденській Академії мистецтв, а з 1786 — професор живопису і радник Академії.

Протягом 1788—1790 Лампі перебував, за запрошенням короля Станіслава Августа Понятовського, у Варшаві, де написав багато портретів польського і литовського дворянства, зокрема і дворян з Поділля.

Після Варшави Й.Лампі повернувся до Відня. У 1791 за запрошенням князя Г.Потьомкіна в переїхав у Ясси, а у 1792 — в Петербург. В Росії малював представників імператорського двору, в 1794 став «почетньїм вольньїм общником» петербурзької Академії. Серед його учнів був Володимир Боровиковський, якого Й.Лампі високо цінував і став його другом. У 1795, за клопотанням Лампі, він став академіком. Свою майстерню Й.Лампі, при від'їзді в 1797 з Петербурга до Відня, передав В.Боровиковському.

З 1800 Й.Лампі очолював раду Академії мистецтв. У 1805 став головним хранителем імператорської художньої колекції.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Український портрет XVI—XVIII століть: Каталог-альбом, Видання друге — Київ: Артанія Нова, Хмельницький: Галерея, 2006. — 351 с.

Примітки[ред. | ред. код]