Йоганн Вільгельм (курфюрст Пфальцу)
| Йоганн Вільгельм нім. Johann Wilhelm von der Pfalz | |
|---|---|
| курфюрст Пфальцу | |
 | |
| курфюрст Пфальцу | |
| Правління | 1690—1716 |
| Попередник | Філіпп Вільгельм |
| Наступник | Карл III Філіпп |
| Інші титули |
герцог Пфальц-Нойбургу герцог Юліх-Берг |
| Біографічні дані | |
| Народження |
19 квітня 1658 Дюссельдорф |
| Смерть |
8 червня 1716 Дюссельдорф |
| Поховання | Дюссельдорф |
| Дружина |
Марія Анна Йозефа Австрійська Анна Марія Луїза Медічі |
| Діти | 2 сина |
| Династія | Віттельсбахи |
| Батько | Філіпп Вільгельм |
| Мати | Єлизавета Амалія Гессен-Дармштадтська |
| Нагороди |
 |
.svg) | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Філіпп Вільгельм (нім. Johann Wilhelm von der Pfalz; 19 квітня 1658 — 8 червня 1716) — 19-й Курфюрст Пфальцу, герцог Юліх-Берзький (як Йоганн-Вільгельм II), пфальцграф і герцог Пфальц-Цвайбрюкен-Нойбург в 1690–1716 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Курпринц[ред. | ред. код]
Походив з династії Рейнських Віттельсбахів, Цвайбрюкенської гілки. Старший син Філіппа Вільгельма, герцога Пфальц-Нойбургу, і Єлизавети Амалії Гессен-Дармштадтської. Народився 1658 року в Дюссельдорфі. Освіту здобув у єзуїтських колегіумах.
У рамках зміцнення союзу з імператором, 1674 року оженився з представницею династії Австрійських Габсбургів. 1680 року призначається намісником герцогств Юліх і Берг. 1686 року увійшов до лицарства Золотого руна. 1687 року стає губернатором в Гайдельберзі, де почав проводити політику рівноправності католиків й протестантів, що викликало збурення. 1689 року помирає його дружина.
Курфюрст[ред. | ред. код]
1690 року після смерті батька успадкував трон Пфальцу, Юліху і Бергу. В цей час значна територія Пфальцу опинилася під окупацією французькими військами, а на іншій тривалі бойові дії. Тому резиденцією Йоганна Вільгельма став Дюссельдорфский замок — столицю герцогства Берг. Невдовзі курфюрст за 300 тис. талерів заклав вюрцбурзькому єпископу місто Боксберг.
1691 році в Ульмі оженився на представниці тосканської династії Медічі, отримавши як посаг 300 тис. скудо. У 1692 році у вагітної курфюрстині трапився викидень. До того ж Йоганн Вільгельм заразив дружину сифілісом, що, на думку самої Анни Марії Луїзи, зробило її безплідною. Проте, шлюб їх хоч і був бездітним, але виявився щасливим; багато в чому, завдяки тому, що у чоловіка та жінки були спільні інтереси — театр і музика.
Після закінчення 1697 року війни за Пфальцьку спадщину домігся повернення йому зайнятих французькими військами територій. Як компенсацію Йоганн Вільгельм отримав також графство Меген.
Невдовзі в Європі постало питання щодо спадщини великої Іспанської імперії. В цій ситуації Йоганн Вільгельм опинився на боці імператора Священної Римської імперії. 1701 року, з початком Війни за Іспанську спадщину активно допомагав австрійським військам. В результаті зумів зайняти Верхній Пфальц і графство Кам, відвоювавши їх у Баварії — союзника Франції.
Ревний католик, Йоганн Вільгельм був малопопулярним у Пфальці, де проживало багато протестантів, і вважав за краще проводити час в своїх північних володіннях, в Юліхе і Бергу (особливо в Дюссельдорфі). Тут він будує чудові палаци Бенсберг і Шветцінген, а також займався перебудовою Дюсельдорфського палацу. Став фактичним засновником Дюссельдорфської картинної галереї, для якої наказав збудувати окрему будівлю. Сюди накахзав перенести усі картини з підвладних замків, в подальшому активну купляв картини усією Європою, витрачає на це величезні кошти.
У 1705 році, на прохання курфюрста Бранденбурга, він, будучи католиком, дарував в своїх володіннях свободу віросповідання протестантам, які втекли з французького королівства після Нантського едикту. 29 вересня 1708 курфюрст відновив дію ордена Святого Губерта.
1711 року після смерті імператора Йозефа I призначено імператорським вікарієм. Того ж року під час обрання нового імператора підтримав в Франкфурт-на-Майні кандидатуру Карла VI Габсбурга. 1714 році за результатами війни за Іспанську спадщину вимушений був повернути Баварії Верхній Пфальц і графство Кам.
Помер 1716 року. Був похований в церкві Св. Андрія в Дюссельдорфі. Після його смерті курфюрстом Пфальца став його молодший брат Карл Філіп.
Меценатство[ред. | ред. код]
Заохочував мистецтва, є засновником Дюсельдорфської картинної галереї. Придворними художниками курфюрста були Ян Франс ван Дувен, Йоганн і Адріана Шпільберги, Еглон ван дер Неєр, Адріан ван дер Верфф, Рахел Рюйш, Ґотфрід Схалкен, Ян і Марія Венікс.
Родина[ред. | ред. код]
1. Дружина — Марія Анна, донька Фердинанда III Габсбурга, імператора Священної Римської імперії.
Діти:
- син (1683), помер при пологах
- син (1686), помер при пологах
2. Дружина — Анна Марія Луїза, дочка герцога Тоскани Козімо III Медічі
Дітей не було.
Джерела[ред. | ред. код]
- Otto Wirtz: Jan Wellem — Geliebter Verschwender. Erfurt 2004, ISBN 3-89702-665-1
- Clemens von Looz-Corswarem: Kurfürst Johann Wilhelm II. von der Pfalz und seine Residenzstadt Düsseldorf, in: Elias H. Füllenbach / Antonin Walter (Red.): St. Andreas in Düsseldorf. Die Hofkirche und ihre Schätze. Zum 350. Geburtstag des Kurfürsten Johann Wilhelm von der Pfalz, Düsseldorf 2008, S. 25–53.
|
