Йоганн Герхард Кеніг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганн Герхард Кеніг
нім. Johann Gerhard König
Народився 29 листопада 1728(1728-11-29)
біля Кройцбурга
Помер 26 червня 1785(1785-06-26) (56 років)
Андхра-Прадеш, Індія
·дизентерія
Громадянство Польща Польща
Данія Данія
Національність балтійський німець
Діяльність ботанік
Відомий завдяки ботаніка
Alma mater Копенгагенський університет
Членство Леопольдина і Російська академія наук
J.Koenig є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Йоганн Герхард Кеніг.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).

Йоганн Герхард Кеніг (нім. Johann Gerhard König; 17281785) — балтійсько-німецький ботанік, аптекар та лікар.

Біографія[ред. | ред. код]

Плоди Murraya koenigii

Йоганн Герхард Кеніг народився 29 листопада 1728 року у селі Лемен неподалік від міста Кройцбург (нині — частина Єкабпілса) у Лівонському воєводстві (на території сучасної Латвії).

У 1759 році Кеніг переїхав у Данію. Навчався у Копенгагенському університеті. У 1757 році брав приватні уроки у Карла Ліннея.[1]

З 1767 року подорожував по Азії як місіонер та колекціонер зразків невідомих рослин. Відвідав Індію, Цейлон, Сіям та Малакку. З 1778 року працював у Британській Ост-Індській компанії, де познайомився із ботаніками Вільямом Роксбером та Джозефом Бенксом.

Він описав багато рослин, які використовуються у індійській медицині.

У 1784 році Кеніг під час поїздки у Калькутту захворів на дизентерію (ймовірно амебіаз). Вилікуватися від хвороби він не зміг і 26 червня 1785 року помер.

Окремі наукові праці[ред. | ред. код]

  • König, J.G. in Retzius, A.J. (1783). Descriptiones monandrarum pro annis 1778 et 1779. Observationes Botanicae 3: 45—76.

Роди, названі на честь Й. Г. Кеніга[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Morley, James. Royal Botanic Gardens, Kew: Flora Indica:. apps.kew.org. Процитовано 2016-12-03. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Stafleu, F.A., Cowan, R.S. Taxonomic Literature. — Utrecht : Bohn, Scheltema & Holkema, 1979. — P. 600—601.

Посилання[ред. | ред. код]