Йоганн Густав Дройзен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганн Густав Дройзен
нім. Johann Gustav Droysen
Johann Gustav Droysen - Imagines philologorum.jpg
Ім'я при народженні нім. Johann Gustav Bernhard Droysen
Народився 6 липня 1808(1808-07-06)[1][2][…]
Тшеб'ятув, Ґміна Тшеб'ятув, Ґрифицький повіт, Західнопоморське воєводство, Польща
Помер 19 червня 1884(1884-06-19)[1][3][4] (75 років)
Берлін, Німецька імперія[5]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німеччина
Діяльність історик, політик, викладач університету
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Володіє мовами німецька[2]
Заклад Кільський університет, Єнський університет і Гумбольдтський університет Берліна
Членство Прусська академія наук, Саксонська академія наук[d], Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Франкфуртські національні збори і Саксонська академія наук[d]
Посада Q41160478? і Member of the Frankfurt Parliament[d]
Батько Johann Christoph Droysen[d]
Діти Hans Droysen[d], Gustav Droysen[d] і Ernst Droysen[d]
Нагороди
Йоганн Густав Дройзен

Йоганн Густав Бернгард Дройзен (1808—1884) — німецький історик, представник т. зв. малонімецької (прусської) школи німецької історіографії, політик. Народився в місті Трептов (нині місто Тшебятув, Польща). Освіту здобув у Берлінському університеті (1826–31), де під впливом протестантської теології, історіософії Г.-В.Геґеля і новогуманізму класичної філології сформувалася його концепція історичної практики і теорії — застосування філософсько-історичного підходу Геґеля до емпіричного історичного дослідження. 1833 вийшла перша велика праця Д. — «Історія Олександра Великого» («Geschichte der Alexander des Groβen»), яка стала складовою частиною «Історії еллінізму» («Geschichte des Hellenismus», 1836, 1853). У тому ж році він — приват-доцент у Берлінському університеті. Від 1840 студіював історію в Кільському університеті, зосередивши увагу на німецькій історії Нового часу. В своїх працях обґрунтовував необхідність створення єдиної німецької національної держави. 1846 опублікував «Лекції про визвольні війни» («Vorlesungen über die Freiheitskriege») у 2-х т., спрямовані проти передачі Данії Шлезвіг-Голштейну. Як представник праволіберального крила німецьких політичних сил Дройзен був обраний депутатом Франкфуртського парламенту (1848–49) і членом його Конституційної комісії. Обстоював «малонімецький» варіант об'єднання Німеччини під егідою Пруссії. 1851–56 — професор Єнського, 1856 — Берлінського університетів. Тут написав свою головну працю — «Історія прусської політики» («Geschichte der preuβishen Politik», 14 Bde., 1855–86), в якій реконструював події німецької політики з 15 ст. до 1756. 1857 читав лекції з теорії історії — «Енциклопедія й методологія історії» («Enzyklopädie und Methodologie der Geschichte»), що були спрямовані проти постулатів раннього позитивізму (див. Позитивізм в історичній науці), який уподібнював раціональність історичного пізнання до логіки природничих наук. Дройзен акцентував увагу на герменевтичному характері історичної методології. Водночас критикував пізнавальну практику школи Л.Ранке, яка обмежувала герменевтику (див. Герменевтика історична) лише критикою джерел. Поширював методологію герменевтики на реконструкцію й інтерпретацію підтверджених наявними джерелами історичних подій.

У 1860–80-ті рр. лекції Дройзена в Берлінському університеті слухали історики Київського, Харківського й Одеського університетів — О. Брікнер, М. Драгоманов, М. М. Ковалевський, П. Павлов, О. Романович-Славатинський та інші.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоганн Густав Дройзен.