Йоганн Гутенберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоганн Гутенберг
Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg
Gutenberg.jpg
Народився між 1397 та 1400 роками
Майнц
Помер 3 лютого 1468(1468-02-03)
Майнц
Громадянство Німеччина
Національність німець
Проживання Майнц, Страсбург
Діяльність винахідник і книгопечатник
Відомий ювелір, винахідник і книгодрукар
Конфесія католик
Родичі батько:Фріле Генцфляйш,
мати:Ельза Віріх

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Йо́ганн Генсфляйш цур Ляден цум Гу́тенберг (нім. Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg; *13971400, Майнц, Німеччина — 3 лютого 1468) — німецький ювелір і винахідник. Прецизійний механік шляхетного роду.

У середині 1440-х років створив європейський спосіб друкарства рухливими літерами, що поширився усім світом та зробив величезний вплив не лише на європейську культуру, але і на всесвітню історію.

Біографія[ред.ред. код]

У зв'язку з дуже обмеженою кількістю збережених документальних джерел, що стосуються Гутенберга, немає можливості відновити його зв'язну біографію. У роки його життя, як правило, лише помітні політичні фігури й діячі церкви мали честь бути зафіксовані в будь-яких джерелах біографії. Гутенберг був виробником, почасти художником, і тому не викликав особливого інтересу. Однак його винахід все-таки посприяв тому, що деякі факти щодо його життя виявилися зафіксованими в книжкових відгуках того часу.

1400—1448. Раннє життя і початок діяльності[ред.ред. код]

Йоганн (Йоханн — Henne, Hengin, Hanssen) Гутенберг народився в родині майнцського патриція Фріле Генцфляйш і Ельзи Віріх. Патриціями в Середньовічній Німеччині називали громадян, що належали до вищих верств міського бюргерства. Мати за походженням була з родини сукноторговців, таким чином шлюбний союз батьків Йоганна, укладений 1386 року, був мезальянсом. Майнц був досить важливим містом, оскільки саме тут обирався архієпископ німецької церкви, курфюрст. Місто було одним з багатьох, де відбувалися зіткнення між патриціатом і цехами, що змушувало родину Йоганна тимчасово покидати місто в періоди поразок патриціату.

Предки Гутенберга в Майнці простежуються з першої половини ХІV століття. Прізвище Генцфляйш бере початок від назви маєтку, придбаного родиною. Відповідно прізвище Гутенберг схожим чином походить від назви маєтку Гутенбергхоф, що належав батькові Гутенберга в Майнці. Нез'ясованим є питання, чи був Гутенберг лицарем, оскільки приналежність до патриціїв в Німеччині не означала приналежності до лицарства. На користь цього припущення свідчать два джерела: ордонанс французького короля Карла VII і венеціанська хроніка 1483 року. Проте походження матері та рід занять Гутенберга входять у суперечність з можливістю мати лицарське звання.

Точна дата народження Гутенберга є невідомою, оскільки записів про його хрещення не збереглося. Відомо, що він був молодшим з дітей у родині (у нього був старший брат Фріле, сестра Ельза і зведена сестра Патц). Імовірно, час його народження припадає на 1395—1400 роки, іноді умовно днем його народження вважають 24 червня 1400 — день Іоанна Хрестителя. Місце його народження також достовірно невідоме. Вимушені вигнання родини з міста могли бути причиною того, що Йоганн міг народитися в Страсбурзі, про що свідчить декілька джерел, хоча він і вважався громадянином Майнца (нім. Kurfürstentum Mainz).

Про дитинство і юнацтво Йоганна нічого не відомо. Виходячи з наявних фактів, дослідниками робляться припущення, що він навчався в школі, а надалі опановував основи ремісничої справи. Відомо, що в Страсбурзі Гутенберг займався навчанням ювелірній справі, але для цього він повинен був мати звання майстра, що означає вищу ступінь професійних умінь. Однак, де, як і у кого майбутній винахідник опановував ази ремісничої майстерності залишається невідомим. До 1434 року про життя Гутенберга відомо мізерно мало, судити про те, чим він достеменно займався в цей період, неможливо.

З 1434 по 1444 жив у Страсбурзі, займаючись шліфуванням напівдорогоцінного каміння (агата, оніксу) і виготовленням дзеркал. Імовірно, там же він займався експериментаторською діяльністю з книгодрукування. 1438 року разом зі своїм учнем Андреасом Дрітценом та іншими учасниками заснував у Страсбурзі мистецьку агенцію (нім. Afentur mit der kunst) у виді товариства на паях для виготовлення дзеркал, а також з метою комерційного здійснення якогось таємничого «підприємництва з мистецтвом». Діяльність товариства закінчилася судовим процесом, який ініціювали проти Гутенберга спадкоємці Дрітцена після смерті Андреаса і який 1439 року був виграний Гутенбергом.

Деякі вирази з актів процесу, пов'язаного з цим підприємством, дозволяють зробити припущення про те, що в цей час Гутенберг вже у певній просунувся в реалізації свого винаходу. Характерною особливістю є те, що все, що було пов'язане з технічною стороною діяльності Гутенберга, було найсуворішою таємницею і часто в матеріалах процесу позначається як «ця робота», «зробити це» тощо. За судовими записами неможливо скласти ясного уявлення про те, чим саме займалася майстерня Гутенберга, лише окремі слова, які випадково з'являлися в протоколах показань свідків, дозволяють припустити, що до цього часу винахідник вже стояв на порозі свого винаходу. У текстах згадуються прес, свинець, ливарні форми, «тиснення» або «друкування». Аналіз матеріалів справи дозволяє судити, що у 1438–39 роках у Гутенберга уже був якийсь прес, можливо, дослідний екземпляр. Здійснювалося лиття у форми, але чи були це вже типографські літери, стверджувати важко. Ймовірно, в цей час Гутенберг вже створив технологію, устаткування та інструмент, за допомогою яких можна було відливати літери. Він стояв на порозі практичного застосування свого винаходу, але смерть його компаньйона відстрочила цей момент, оскільки деякі частини конструкції залишилися у спадкоємців Андреаса.

Більшість дослідників XV століття вважали, що остаточний винахід друкарства Гутенберг здійснив 1440 року, хоча не знайдено літератури, видрукуваної і датованої цим роком&nbsp[1]. Припущення про 1440 рік як точку відліку сучасного друкарства підтверджується документами, витягнутими із справ Авіньонських нотаріусів, які були оприлюднені 1890 року абатом Рекеном (Requin, «L'imprimerie à Avignon en 1444»). З цих документів видно, що у 1444 і 1446 роках якийсь Прокопій Вальдфогель вступав в угоди з різними особами, яких за гроші та інші вигоди посвячував у таємницю «штучного письма». Висувалися припущення, що Вальдфогель і Гутенберг — одна і та ж особа, але підтвердити це неможливо.

Ймовірно, що через деякий час після тяжби винахід Гутенберга вже застосовувався для практичних цілей в Страсбурзі. Відсутність збережених видань того періоду може свідчити про те, що здебільшого випускалася лубочна продукція, яка завжди мала найменші шанси зберегтися та вціліти.

1448—1455. Винахід друкарства[ред.ред. код]

Ручний друкарський верстат Гутенберга
Рухомі металеві літери і пристрій для набору тексту (верстатка) уперше створені Гутенбергом
Біблія Гутенберга. Примірник з музею в Майнці

Геніальний винахід Гутенберга полягав у тому, що він виготовляв з металу «рухливі» опуклі літери, відлиті в оберненому вигляді (у дзеркальному відображенні), набирав з них рядки та за допомогою спеціального ручного преса відтискував на папері. Однак йому бракувало коштів для повноцінного запровадження й експлуатації свого винаходу.

Після повернення 1448 року в рідний Майнц, Гутенберг 1450-го уклав договір з місцевим ділком, мабуть, лихварем Йоганном Фустом, в силу якого той позичив йому 800 гульденів під 6 %. У випадку виникнення розбіжностей між партнерами Гутенберг зобов'язаний був повернути отримані кошти. Крім того, Фуст зобов'язувався щорічно видавати 300 гульденів на оплату житла, зарплатню працівникам та потреби виробництва (фарби, папір та інший витратний матеріал); друкарня з усім її оснащенням повинна була належати Гутенбергу й Фусту у рівних частинах. Основний капітал Гутенберг отримав, проте, частинами. Від видачі обігового капіталу Фуст зовсім ухилявся, і за додатковим договором 1452 року за одноразову сплату 800 гульденів був звільнений від щорічних внесків. При цьому Фусту було закладене все обладнання, а доходи від реалізації друкованої продукції ділились порівну[1].

При таких обмежених коштах, не маючи ні досвідчених робітників, ні досконалих інструментів, Гутенберг, тим не менш, досяг значних успіхів. До 1456 він виготовив не менше п'яти різних комплектів шрифтів, надрукував латинську граматику Елія Доната (декілька аркушів з неї дійшли до наших днів і зберігаються в Національній бібліотеці в Парижі), декілька папських індульгенцій і, нарешті, дві Біблії: 36-рядкову (Бамберзьку) і 42-рядкову; остання, відома під назвою Біблії Мазаріні, надрукована в 1453—1455 роках.

Йоганн Гутенберг не зміг виплатити Фусту відсотки, і той звернувся до суду. Він вимагав повернення капіталовкладень у розмірі 1800 гульденів золотом і крім того ще 10 складних відсотків за час користування капіталом, тобто всього 2026 гульденів золотом. Процес закінчився перемогою Фуста. Суд через неплатоспроможність відповідача зобов'язав Гутенберга повернути весь матеріал та обладнання Фусту, а саму типографію залишив за ним[1], про що був складений протокол, зареєстрований нотаріусом Гельмасбергером 6 листопада 1455 року. Оригінал цього акту, такого важливого для збереження за Гутенбергом прав на винахід книгодрукування, в XIX столітті був виявлений Карлом Дзяцко в бібліотеці Геттінгенського університету (K. Dziatzko Sammlung bibliothekwissenschaftlicher Arbeiten, 1889). Гутенбергу треба було починати справу з нуля.

1455—1468. Діяльність після суду[ред.ред. код]

Уже до того часу типографська справа обіцяла великі вигоди і не була пустою мрією, внаслідок чого новий грошовитий компаньйон знайшовся швидко. Це був Конрад Гумері, за однією інформацією — медик, за іншою — юрист. Гутенберг знову взявся за роботу. Він виготовив зовсім нові літери й надрукувавши ними дві маленькі брошури, 1460 року випустив твір Йоганна Бальба з Генуї (1286) «Католікон» (латинська граматика з етимологічним словником).

1465 року курфюрст Адольф Нассаусський взяв Гутенберга на службу. Він був призначений довічним камергером курфюрста. На цій посаді отримував щорічно придворний одяг дворянина та продовольче забезпечення. Від чергування при палаці його було звільнено.

3 лютого 1468 друкар помер; він був похований в Майнці на цвинтарі домініканського монастиря, однак сьогодні місце розташування його могили невідоме. Деякі джерела стверджують, що його могила знаходиться на францисканському кладовищі.

Технологія друку за Гутенбергом[ред.ред. код]

Авторство винаходу[ред.ред. код]

Винахід Гутенберга приписувався в різні часи різним особам (див. друкарство). Істина остаточно відновлена Антонієм ван дер Лінде в роботі 1878 року.

Близько 1450-го Гутенберг опановував техніку виготовлення однакових змінних літер з металу, (необхідний для друку прес з 1438 вже був відомий).

1452 розпочав друкування Біблії — першої великої книги, технічно і естетично досконалої як на той час. Впродовж трьох років виготовив 180 примірників, з яких до нашого часу збереглося 48. Два з них знаходиться у Британській бібліотеці, електронні копії яких можна переглядати і порівнювати онлайн.[2] Незважаючи на успіх, залишився після виходу книжки в боргах, і друкарня від нього перейшла до Фуста, але 1459 Гутенбергу вдалося відкрити свою маленьку власну.

Архієпископ Майнца, розуміючи значення винаходу Гутенберга для майбутнього культурного розвитку людства, призначив йому за три роки до смерті пенсію.

Варто зауважити, що принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий вже в Стародавньому Єгипті та державах Межиріччя, де за тисячі років до н. е. вироблялися печатки з ієрогліфічними знаками. Також у Китаї з VІ–VІІІ ст. способом ксилографії (різьблення по дереву) виготовлялися цілі сторінки текстів. Але цей метод друку не був продуктивнішим, ніж рукописний. Потрібне було принципово нове рішення і ним стала ідея створення рядків тексту з окремих літер. Ідея сама по собі проста. Складніше було придумати технологію виготовлення цих літер повністю однаковими і у великій кількості та як ними користуватись багаторазово, тобто слід було винайти спосіб книгодрукування у цілому. Це і зробив Йоганн Гутенберг.

Спочатку він освоїв технологію виготовлення моделей літер (пуансонів). Пуансон він втискав у м'який метал, щоб отримати порожнисту форму літери — матрицю. Її він вмонтовував у дно ливарної форми, заливав розплавленим металом і отримував металеві брусочки — літери. З них складались рядки, з рядків — сторінки. Літери, що виготовлялись у великій кількості, можна було розбирати і використовувати для набору нового тексту. Літери розміщались систематизовано в комірках, звідки їх брали при наборі тексту.

Друк здійснювався на друкарському пресі, на одній з площин якого встановлювалась друкарська форма, а на іншій — папір, що притискались за допомогою ходового гвинта. Перед друком набір покривали фарбою.

Таким чином, Йоганну Гутенбергу належить пріоритет створення усього типографського процесу у цілому. У XV столітті винахід літер став вагомим відкриттям в історії світової техніки. Це привело до революції у друкарстві, масового друку книг, їх здешевлення і по праву вважається найважливішою подією того періоду. Він відігравав ключову роль у розвитку епох Ренесансу, Реформації і науково-технічної революції та поклав матеріальну основу для сучасних процесів поширення знань у маси.

Його новаторським рішенням було створення у Європі першого по-справжньому великого видавництва. До того часу друкували або окремі аркуші із складним оздобленням, призначені для подальшого заповнення рукописним шрифтом, або ж дрібні друкарські вироби типу листівки.

Інше важливе досягнення Гутенберга — вдалий проект модифікації тогочасного готичного рукописного шрифту. Він перш за все створив основні правила верстання, якими користуються більшість професійних друкарів та розробників програмного забезпечення для сучасної комп'ютерного верстання.

Хоча розробки Гутенберга не принесли йому фінансового успіху, технології друку швидко поширювалися, а новини та книжки почали розповсюджуватися по Європі набагато швидше, ніж раніше.

Роботи Гутенберга[ред.ред. код]

Дослідники життя і творчості Йоганна Гутенберга встановили, що за свого життя він видрукував більше 50 книжок. Це підручники латинської мови, Календарі, «Католікон», що включає в себе латинську граматику і тлумачний словник, «Псалтир», а також інші книжки. Починаючи з 1440, були розпочаті друкарські практики Йоганна Гутенберга. Першим повноцінним його здобутком 1456 року стала книга «Латинська граматика».

Вшанування Йоганна Гутенберга[ред.ред. код]

Пам'ятник Гутенбергу в Майнці (1837) роботи Торвальдсена

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Бахтияров А. А. Иоганн Гутенберг. Его жизнь и деятельность в связи с историей книгопечатания. — М.: Проспект, 2014. — 103 с.
  2. Treasures in Full: Gutenberg Bible. Британська бібліотека. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-03-13. 
  3. Музей Гутенберга в Майнці
  4. Дані щодо астероїда 777 Gutemberga (1914 TZ)
  5. Варбанец Н. В. Йоханн Гутенберг и начало книгопечатания в Европе. Опыт нового прочтения материала. — М.: Книга, 1980. — С. 18
  6. Фонд Гутенберга
  7. Університет Майнца імені Йоганна Гутенберга

Джерела[ред.ред. код]

  • Stephan Füssel: Johannes Gutenberg. 3. Auflage. Rowohlt-Taschenbuch-Verlag, Reinbek bei Hamburg, 2003. — ISBN 3-499-50610-6.
  • Stephan Füssel: Gutenberg und seine Wirkung. Insel-Verlag, Frankfurt am Main u. a., 1999. — ISBN 3-458-16980-6.
  • Michael Giesecke: Der Buchdruck in der frühen Neuzeit. Eine historische Fallstudie über die Durchsetzung neuer Informations- und Kommunikationstechnologien (= Suhrkamp-Taschenbuch, Wissenschaft. 1357). Suhrkamp, Frankfurt am Main, 1998. — ISBN 3-518-28957-8.
  • Albert Kapr: Johannes Gutenberg. Persönlichkeit und Leistung. Urania-Verlag, Leipzig u. a., 1986. — ISBN 3-332-00015-2.
  • Eisenstein, Elizabeth (1980). The Printing Press as an Agent of Change. Cambridge University Press. — ISBN 0-521-29955-1.
  • Eisenstein, Elizabeth (2005). The Printing Revolution in Early Modern Europe (2nd, rev. ed.). Cambridge University Press. — ISBN 0-521-60774-4.
  • Варбанец Н. В. Йоханн Гутенберг и начало книгопечатания в Европе. Опыт нового прочтения материала. — М.: Книга, 1980.
  • Проскуряков В. М. Иоганн Гутенберг. — 1933. — 140 с. («Жизнь замечательных людей»).
  • Капр А. Иоганн Гутенберг. Личность в истории. — СПб.: Вита Нова, 2010. — С. 546 — ISBN 978-5-93898-306-9. — («Жизнеописания»).
  • Febvre, Lucien; Martin, Henri-Jean (1997). The Coming of the Book: The Impact of Printing 1450–1800. London: Verso. ISBN 1-85984-108-2. 
  • Man, John (2002). The Gutenberg Revolution: The Story of a Genius and an Invention that Changed the World. London: Headline Review. ISBN 978-0-7472-4504-9. 
  • McLuhan, Marshall (1962). The Gutenberg Galaxy: The Making of Typographic Man (вид. 1st). University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-6041-9. 

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]