Йоганн Гутенберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоганн Гутенберг
Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg
Gutenberg.jpg
Народився між 1397 та 1400 роками
Майнц
Помер 3 лютого 1468(1468-02-03)
Майнц
Громадянство Німеччина
Національність німець
Проживання Майнц, Страсбург
Відомий ювелір, винахідник і книгодрукар
Конфесія католик
Родичі батько:Johensosn Gutenberg,
мати:Else Wirich,
брати:Johann, Alfred, Karmelt

Йо́ганн Генсфляйш цур Ладен цум Гу́тенберг (нім. Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg) (*1397-1400, Майнц (Німеччина) — † 3 лютого 1468) — німецький ювелір і винахідник. Прецизійний механік шляхетного роду. У середині 1440-х років створив європейський спосіб друкарства рухливими літерами, що поширився по всьому світу.

Біографія[ред.ред. код]

У зв'язку з дуже обмеженою кількістю збережених документальних джерел, що стосуються Гутенберга, немає можливості відновити його зв'язну біографію. У роки його життя, як правило, лише помітні політичні фігури й діячі церкви мали честь бути зафіксовані в будь-яких джерелах біографії. Гутенберг був виробником, почасти художником, і тому не викликав особливого інтересу. Однак його винахід все-таки посприяв тому, що деякі факти щодо його життя виявилися зафіксованими в книжкових відгуках того часу.

1400—1448. Рання дільність[ред.ред. код]

Йоганн (Йоханн — Henne, Hengin, Hanssen) Гутенберг народився в родині майнцського патриція Фріле Генсфлейша і Ельзи Віріх. Патриціями в Середньовічній Німеччині називали громадян, що належать до вищих верств міського бюргерства. Мати належала родині сукноторговців, таким чином шлюбний союз батьків Йоганна, укладений в 1386 році, був мезальянсом. Майнц був досить важливим містом, оскільки саме тут обирався архієпископ німецької церкви, курфюрст. Місто було одним з багатьох міст, де відбувалися зіткнення між патриціатом і цехами, що змушувало родину Йоганна тимчасово залишати місто в періоди поразок патриціату.

Предки Гутенберга в Майнці простежуються з першої половини чотирнадцятого століття. Прізвище Генсфляйш веде походження від назви маєтку, придбаного родиною. У свою чергу прізвище Гутенберг схожим чином походить від назви подвір'я Гутенбергхоф, що належав батькові Гутенберга в Майнці. Неясне питання, чи був Гутенберг лицарем, оскільки приналежність до патриціїв в Німеччині не означала приналежності до лицарства. На користь даного припущення свідчать два джерела: ордонанс французького короля Карла VII і венеціанська хроніка 1483 року. Проте походження матері та образ занять Гутенберга входять у суперечність з можливістю мати лицарське звання.

Точна дата народження Гутенберга невідома, оскільки записів про його хрещення не збереглося. Відомо, що він був молодшим з дітей у родині (у нього був старший брат Фріле, сестра Ельза і зведена сестра Патц). Імовірно, час його народження припадає на 1395-1400 роки, іноді умовно днем його народження вважають 24 червня 1400 року — день Іоанна Хрестителя. Місце його народження також достовірно невідомо. Вимушені вигнання родини з міста могли бути причиною того, що Йоганн міг народитися в Страсбурзі, про що свідчить кілька джерел, хоча він і вважався громадянином Майнца.

Про дитинство і юнацтво Йоганна нічого не відомо. Виходячи з наявних фактів, дослідниками робляться припущення, що він навчався в школі, а надалі опановував основи ремісничої справи. Відомо, що в Страсбурзі Гутенберг займався навчанням ювелірній справі, але для цього він повинен був мати звання майстра, що означає вищу ступінь професійних умінь. Однак, де, як і у кого майбутній винахідник опановував ази ремісничої майстерності залишається невідомим. До 1434 року про життя Гутенберга відомо мізерно мало, судити про те, чим він достеменно займався в цей період, неможливо.

З 1434 по 1444 роки жив в Страсбурзі, займаючись шліфуванням напівдорогоцінного каміння (агата, онікса) і виготовленням дзеркал. Імовірно, там же він займався експериментаторської діяльністю по книгодрукуванню. В 1438 році разом зі своїм учнем Андреасом Дрітценом та іншими заснував у Страсбурзі товариство на паях для виготовлення дзеркал, а також з метою комерційного здійснення якогось секретного «підприємства з мистецтвом» (Afentur mit der kunst). Діяльність товариства закінчилася процесом, який порушили проти Гутенберга спадкоємці Дрітцена після смерті Андреаса і який в 1439 році був виграний Гутенбергом.

Деякі вирази актів процесу, пов'язаного з цим підприємством, дозволяють зробити припущення про те, що в цей час Гутенберг вже просунувся у своєму винаході. Характерною особливістю є те, що все, пов'язане з технічною стороною роботи Гутенберга, було найсуворішою таємницею і часто в матеріалах процесу позначається як «ця робота», «зробити це» і т.п. За судовими записами неможливо скласти ясного уявлення про те, чим займалася майстерня Гутенберга, лише окремі слова, випадково що з'являлися в протоколах показань свідків, дозволяють припустити, що до цього часу винахідник вже стояв на порозі відкриття. У текстах згадуються прес, свинець, виливки форм, «тиснення» або «друкування». Аналіз матеріалів справи дозволяє судити, що в 1438-39 роках у Гутенберга був якийсь прес, можливо, дослідний екземпляр. Вироблялося лиття форм, але чи були це вже літери? Ймовірно, в цей час Гутенберг вже створив конструкцію, інструмент, за допомогою якого можна було відливати літери. Він стояв на порозі практичного застосування свого винаходу, але смерть компаньйона відстрочила цей момент, оскільки деякі частини конструкції залишилися у спадкоємців Андреаса.

Більшість дослідників XV століття вважали, що остаточний винахід друкарства Гутенберг здійснив у 1440 році, хоча не знайдено літератури, видрукуваної і датованої цим роком [1]. Припущення про 1440 рік як точку відліку сучасного друкарства підтверджується документами, витягнутими з справ Авіньонських нотаріусів і оприлюдненими в 1890 році абатом Рекеном (Requin, «L'imprimerie à Avignon en 1444»). З цих документів видно, що в 1444 і 1446 роках якийсь Прокопій Вальдфогель вступав в угоди з різними особами, яких за гроші та інші вигоди присвячував в таємницю «штучного письма». Висувалися припущення, що Вальдфогель і Гутенберг — одне і те ж обличчя, але підтвердити це неможливо.

Ймовірно, що через деякий час після тяжби винахід Гутенберга вже застосовувався для практичних цілей в Страсбурзі. Відсутність збережених видань того періоду може свідчити про те, що здебільшого випускалася лубочна продукція, яка завжди мала найменші шанси зберегтися і вціліти.

1448-1455. Винахід друкарства[ред.ред. код]

Геніальний винахід Гутенберга полягав у тому, що він виготовляв з металу «рухливі» опуклі букви, вирізані у зворотному вигляді (у дзеркальному відображенні), набирав з них рядки та за допомогою спеціального преса відтискував на папері. Однак у нього бракувало коштів для експлуатації свого винаходу.

Переселившись в 1448 році в рідній Майнц, Гутенберг в 1450 році уклав договір з майнцским ділком, мабуть, лихварем Йоганном Фустом, в силу якого той позичив йому 800 гульденів з 6% і, крім того, зобов'язувався щорічно видавати 800 гульденів на потреби виробництва (фарби, папір та інший витратний матеріал); друкарня з усіма її приналежностями повинна була ділитися навпіл між Гутенбергом і Фустом. Основний капітал Гутенберг отримав, проте, по частинах. Від видачі оборотного капіталу Фуст зовсім ухилявся, і за додатковим договором 1452 року за одноразову сплату 800 гульденів був звільнений від щорічних внесків.

Біблія Гутенберга. Екземпляр з музею в Майнці

При таких обмежених коштах, не маючи ні досвідчених робітників, ні вдосконалених інструментів, Гутенберг, тим не менш, досяг значних успіхів. До 1456 року він відлив не менше п'яти різних шрифтів, надрукував латинську граматику Елія Доната (кілька аркушів її дійшли до наших днів і зберігаються в Національній бібліотеці в Парижі) , кілька папських індульгенцій і, нарешті, дві Біблії, 36-рядкову і 42-рядкову; остання, відома під назвою Біблії Мазаріні, надрукована в 1453-1455 роках.

Йоганн Гутенберг не зміг виплатити Фусту відсотки, і Фуст звернувся до суду. Процес закінчився присягою Фуста, про що був складений протокол, записаний нотаріусом Гельмасбергером 6 листопада 1455 року; оригінал цього акту, такого важливого для збереження за Гутенбергом імені винахідника книгодрукування, в XIX столітті був відкритий Карлом Дзяцко в бібліотеці Геттінгенського університету (K. Dziatzko, «Sammlung bibliothekwissenschaftlicher Arbeiten» 1889). За рішенням суду друкарня з усіма її приналежностями перейшла до Фуста, і Гутенбергу треба було починати справу з нуля.

1455-1468. Діяльність після суду[ред.ред. код]

Він вступив у компанію з Конрадом Гумері та в 1460 році випустив твір Йоганна Бальба з Генуї (1286), «Католікон» (латинська граматика зі словником). В 1465 році курфюрст Адольф прийняв Гутенберга на службу, але 3 лютого 1468 року друкар помер; він був похований в Майнці, однак сьогодні місце розташування його могили невідомо. Деякі джерела стверджують, що його могила знаходиться на францисканському кладовищі.

Авторство винаходу[ред.ред. код]

Винахід Гутенберга приписувався в різні часи різним особам (див. Книгодрукування). Істина остаточно відновлена Антонієм ван дер Лінде в роботі 1878 року.

Пам'ятник Гутенбергу в Майнці (1837) роботи Торвальдсена

Близько 1450 р. Гутенберг опановував техніку виготовлення однакових змінних літер з металу (необхідний для друку прес з 1438 р. вже був відомий).

1452 — розпочав друкування Біблії — першої великої книги, технічно і естетично досконалої як на той час. Протягом трьох років виготовив 180 примірників, з яких до нашого часу збереглося 48. Два з них знаходиться у Британській бібліотеці, електронні копії яких можна переглядати і порівнювати онлайн.[2] Незважаючи на успіх, залишився після виходу книги в боргах, і друкарня від нього перейшла до Фуста, але 1459 Гутенбергу вдалося відкрити свою маленьку власну.

Архієпископ Майнца, розуміючи значення винаходу Гутенберга для майбутнього культурного розвитку людства, призначив йому за три роки до смерті пенсію.

Варто зауважити, що принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий вже в Стародавньому Єгипті та державах Межиріччя, де за тисячі років до н.е. вироблялися печатки з ієрогліфічними знаками. Також у Китаї з 6-8 ст. способом ксилографії (різьблення по дереву) виготовлялися цілі сторінки текстів. Але цей метод друку не був продуктивнішим, ніж рукописний. Але потрібне було принципово нове рішення і ним стала ідея створення рядків тексту з окремих букв. Ідея сама по собі проста. Складніше було придумати технологію виготовлення цих букв повністю однаковими і у великій кількості та як ними користуватись багаторазово, тобто слід було винайти спосіб книгодрукування у цілому. Це і зробив Йоганн Гутенберг.

Спочатку він освоїв технологію виготовлення моделей букв (пуансонів). Пуансон він втискав у м'який метал щоб отримати порожнисту форму букви — матрицю. Матрицю він вмонтовував у дно ливарної форми, заливав розплавом металу і отримував металеві букви — літери. З букв складались рядки, з рядків — сторінки. Букви, що виготовлялись у великій кількості, можна розбирати і використовувати для набору нового тексту. Літери розміщались систематизовано в комірках, звідки їх брали при наборі тексту.

Друк здійснювався на друкарському пресі, на одній з площин якого встановлювалась друкарська форма, а на іншій — папір, що притискались за допомогою ходового гвинта. Перед друком набір покривали фарбою.

Таким чином, Йоганну Гутенбергу належить пріоритет створення усього типографського процесу у цілому. У XV столітті його літера стала першою стандартною деталлю в історії світової техніки. Це привело до революції у друкарстві, масового друку книг, їх здешевлення і по праву вважається найважливішою подією того періоду. Він відігравав ключову роль у розвитку епох Ренесансу, Реформації і науково-технічної революції і поклав матеріальну основу для сучасних процесів поширення знань у маси.

Його новаторським рішенням було створення у Європі першого по-справжньому великого видавництва. До того часу друкували або окремі аркуші із складним оздобленням, призначені для подальшого заповнення рукописним шрифтом, або ж дрібні друкарські вироби типу листівки.

Інше важливе досягнення Гутенберга — вдалий проект модифікації тогочасного готичного рукописного шрифту, і перш за все створив основні правила верстки, якими користуються більшість професійних друкарів та розробників програмного забезпечення для сучасної комп'ютерної верстки.

Хоча розробки Гутенберга не принесли йому фінансового успіху, технології друку швидко поширюватися, а новини та книги почали розповсюджуватися по Європі набагато швидше, ніж раніше.

Вшанування Йоганна Гутенберга[ред.ред. код]

Гутенбергу споруджені пам'ятники у Майнці, Страсбурзі і Франкфурті на Майні, а також у Відні. У Відні поряд з пам'ятником Гутенбергу розташований ресторан національної австрійської кухні, що має назву "Гутенберг".

Проект Гутенберг — найперша цифрова бібліотека, створена з метою оцифрування, архівування і поширення культурного надбання людства, носить ім'я Гутенберга.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Варбанец Н. В. Йоханн Гутенберг и начало книгопечатания в Европе. Опыт нового прочтения материала. М.: Книга, 1980.
  • Проскуряков В. М. Иоганн Гутенберг, 1933. — 140 с. (Жизнь замечательных людей)
  • Капр А. Иоганн Гутенберг. Личность в истории. — СПб.: «Вита Нова», 2010. — с. 546 — ISBN: 978-5-93898-306-9 — Серия: Жизнеописания

Див. також[ред.ред. код]