Йоганн Данієль Тіциус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Johann Daniel Titius
Johann Daniel Titius.jpg
Народився 2 січня 1729(1729-01-02)[1][2]
Хойніце, Хойницький повіт, Поморське воєводство, Польща
Помер 11 грудня 1796(1796-12-11)[1][2] (67 років)
Віттенберг, Священна Римська імперія
Місце проживання Віттенберг
Країна Flag of the Kingdom of Prussia (1750-1801).svg Королівство Пруссія
Національність німець
Діяльність астроном, фізик, математик, викладач університету, біолог
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь біологія, астрономія, фізика
Заклад Лейпцизький університет, Віттенберзький універстетd і Університет Мартіна Лютера
Науковий керівник Johann Traugott Schulzd[3]
Аспіранти, докторанти Adolph Julian Bosed[3], Johann Christoph Jänichend[3], Johann Christian Franked[3], Christian Friedrich Scheibnerd[3], Gottlob Friedrich Oerteld[3] і Karl Friedrich Pfotenhauerd[3]
Відомий завдяки: правило Тіциуса — Боде
CMNS: Йоганн Данієль Тіциус у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тіціус.

Йоганн Даніель Тіциус (нім. Johann Daniel Titius Von Wittenberg; 2 січня 1729 — 11 грудня 1796) — німецький астроном, фізик, біолог і професор у Віттембергу[4].

Народився 2 січня 1729 року в Кенітці, у той час — Королівська Пруссія, феодальне володіння Корони Королівства Польського; нині Хойниці, Польща, у сім'ї Якоба Тітца (Jakob Tietz), купця і члена міської ради Кенітца, та Марії Доротеї (Maria Dorothea), уродженої Ганов (Hanow). Його справжнє ім'я — Йоганн Тітц, але, як було заведено у XVIII столітті, Данієль, ставши університетським професором, латинізував своє прізвище і змінив його на Тіциус.

Здобув освіту в Лейпцизькому університеті (1749—1752), займався астрономією, фізикою та біологією, класифікував рослини, тварин і мінерали. З 1756 року — професор Віттенберзького університету.

Тіциус помер у Віттенберзі, курфюрство Саксонія, 11 грудня 1796 року[5].

Астрономія[ред. | ред. код]

Тіциус найбільше відомий тим, що виявив емпіричну закономірність відстаней планет від Сонця залежно від їхніх номерів (1766), яку в 1772 році підтвердив Йоганн Боде, — так зване правило Тіциуса — Боде[6].

Тіциус сформулював це правило в 1766 році, коли додав своє математичне спостереження щодо відстаней між планетами в німецький переклад книги Шарля Бонне «Споглядання природи». Воно передбачало, що на відстані 2,8 а.  о. від Сонця має розташовуватися орбіта ще не відкритої планети. У 1801 році саме у цій області було відкрито космічне тіло, відоме нині як Церера.

Почасти завдяки правилу Тіциуса — Боде перші чотири космічні тіла, знайдені приблизно в тій самій області (у поясі астероїдів) спершу вважали повноцінними планетами. Після 15-річної перерви такі космічні тіла почали відкривати з дедалі більшою швидкістю, і врешті-решт Цереру разом з ними усіма перекваліфікували в астероїди. Завдяки своїй сферичній формі Церера у 2006 році отримала статус карликової планети[7].

Правило Тіциуса — Боде доволі точно передбачило відстань до Урана, відкритого в 1781 році Вільямом Гершелем, але для Нептуна і особливо Плутона правило опинилося недостатньо точним. Великий вплив це правило справило на організацію пошуку і відкриття малих планет — астероїдів.

Фізика[ред. | ред. код]

Тіциус опублікував низку праць у галузі фізики, як-от набір умов і правил для проведення експериментів. Особливо його цікавила термометрія. У 1765 році він представив огляд тогочасної термометрії. Він писав про металевий термометр, сконструйований Ганнсом Льозером (Hanns Loeser). У своїх трактатах із теоретичної та експериментальної фізики він використовував результати досліджень інших вчених, зокрема описи експериментів, написані Георгом Вольфгангом Крафтом (Georg Wolfgang Kraft) у 1738 році[8].

Біологія[ред. | ред. код]

Тіциус активно займався біологією, зокрема класифікацією організмів і мінералів. На його роботу в галузі біології вплинула робота Карла Ліннея Lehrbegriff der Naturgeschichte Zum ersten Unterrichte[9], його найдокладніша публікація з біології, присвячена систематичній класифікації рослин, тварин і мінералів, а також елементарних речовин — ефіру, вогню, повітря, води і землі[10].

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь ученого названі астероїд 1998 Тіциус і місячний кратер Тіциус на зворотному боці Місяця.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  3. ↑ а б в г д е ж Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. ↑ Biografie von Johann Daniel Titius (1729-1796) - Sächsische Biografie | ISGV e.V.. saebi.isgv.de. Процитовано 9 березня 2023. 
  5. ↑ Biografie von Johann Daniel Titius (1729-1796) - Sächsische Biografie | ISGV e.V.. saebi.isgv.de. Процитовано 9 березня 2023. 
  6. ↑ Plants and Planets. home.kpn.nl. Процитовано 9 березня 2023. 
  7. ↑ Solar system to welcome three new planets. NZ Herald (en-NZ). Процитовано 9 березня 2023. 
  8. ↑ Titius (Tietz), Johann Daniel | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Процитовано 9 березня 2023. 
  9. ↑ Tietz, Johann Daniel (1791). Lehrbegriff der Naturgeschichte zum ersten Unterrichte (нім.). Herteln. 
  10. ↑ Titius (Tietz), Johann Daniel | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Процитовано 9 березня 2023. 
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоганн_Данієль_Тіциус&oldid=38780975