Йоганн Турзо (бурмістр)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Йоганн Турзо (також Турон [1]; угор. Thurzó János, словац. Ján T(h)urzo, нім. Johann T(h)urzo; * 30 квітня 1437, Левоча, Словаччина — † 10 жовтня 1508, Бая-Маре, Румунія) — купець, промисловець з угорського шляхетського роду Турзо фон БетглемфальваБетлановце).

Родовий герб Турзо

1463 року осів у Кракові. Як адміністратор угорського короля керував мідними копальнями на теренах Словаччини — в районі Банська Штявниця. Разом з відомим банкіром і промисловцем Якобом Фуґґером заснували три потужні мідеплавильні підприємства в Польщі, Австрії та Німеччині, які переробляли руди з Банської Бистриці й альпійських рудників Фуґґерів задля отримання срібла та міді. Ці металургійні підприємства містились у селищі Могила (під Краковом), у Філласі (Каринтія) та Хоенкірхені (Тюрингія).

У 1477 обійняв посаду бурмістра Кракова і з того ж року аж до смерті був міським райцею (член міської ради).

Відомий також як проектувальник ряду гірничих машин, зокрема шахтного водовідливу та шахтного підйому.

Сприяв діяльності книгодрукаря Швайпольта Фіоля, який у Кракові видав кілька книг руською мовою. Після початку переслідувань друкаря з боку католицького кліру Кракова через звинувачення в «єретицтві» і його ув'язнення вніс за нього 1000 дукатів як заставу, потім сприяв виходу з ув'язнення, отриманню ним міських прав Левочі [2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дмитро Вирський. Татарська війна взимку: опис битви під Ольшаницею 1527 р. Й.Л.Деція // Український історичний журнал. — К. — №5 (482), вересень-жовтень 2008.— С. 210. ISSN 0130-5247
  2. Kozłowska-Budkowa Zofia. Fiol (Fyol, Feyl, Fayl, Vayl) Szwajpolt (†1525/6) // Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: PAU, 1948.— t. VI/5, zeszyt 30.— S. 470–471. (пол.)

Література[ред.ред. код]

  • Lynch Martin. The Metallurgical Renaissance. Mining in World History. Reaktion Books, 2004.— pp. 19-62. ISBN 1-86189-173-3.
  • Гайко Г.І., Білецький В.С. Історія гірництва. Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013.— 542 с.

Посилання[ред.ред. код]