Йоган Георг (курфюрст Бранденбургу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоган Георг
нім. Johann Georg von Brandenburg
Народився11 вересня 1525(15250911)
Келльн
Помер8 січня 1598
Келльн
ПохованняБерлінський собор
Національністьнімець
Діяльністькатолицький священник, католицький єпископ
Знання мовнімецька
Титулкурфюрст Бранденбургу
ПосадаКурфюрст
Термін1571—1598 роки
ПопередникЙоахім II Гектор
НаступникЙоахім III Фрідріх
Конфесіялютерантсов
РідГогенцоллерни
БатькоЙоахім II Гектор
МатиМагдалена Саксонська
РодичіКатерина Бранденбург-Кюстринська, John, Margrave of Brandenburg-Küstrind, George II of Briegd, Sophie of Brandenburg-Ansbach-Kulmbachd, Joachim Ernest, Prince of Anhaltd і Єлизавета Ангальт-Цербстська
Брати, сестриElisabeth Magdalene von Brandenburgd, Barbara of Brandenburg, Duchess of Briegd, Ядвіґа Бранденбурзька (1540—1602), Sophie of Brandenburgd, Frederick of Brandenbergd і Sigismund of Brandenburgd
У шлюбі зСофія Легніцька
Сабіна Бранденбург-Ансбахська
Єлизавета Ангальт-Цербстська
Діти11 синів та 12 доньок

Йоган II Георг Економ (нім. Johann Georg Oeconomus, 11 вересня 1525  —8 січня 1598) — курфюрст-маркграф Бранденбургу у 15711598 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Гогенцоллернів. Старший син Йоахім II Гектор, курфюрста і маркграфа Бранденбургу, та Магдалени (доньки Георга I, герцога Саксонії). Народився у м. Келльн (сучасна частина Берліна) у 1525 році. У 1545 році одружився з донькою Фредеріка, князя Бжецько-Легніцького. Втім, вже у 1546 році втратив дружину.

У 1548 році одружився з донькою родича Георга, маркграфа Бранденбург-Ансбаху.

Після смерті батька у 1571 році стає новим курфюрстом Бранденбургу. Через 9 днів сталася смерть стрийка — Йогана, маркграфа Бранденбург-Кюстрінського (без спадкоємців), володіння якого Йоган II Георг приєднав до своїх. У 1572 році став регентом герцогства Прусія замість хворого Альбрехта-Фрідріха.

З великою суворістю взявся за викорінення негараздів в управління та економіці, що залишилися після батька. На той момент Бранденбург мав борг у 2,5 млн гульденів. Спочатку суттєво скоротив обсяг державного боргу. Станам маркграфства, що взяли на себе сплату 1 млн гульденів боргу, Йоган Георга підтвердив їх привілеї і надав їм додаткові права. При цьому шляхта була звільнена від оподаткування. Також для погашення боргу впроваджено податок на зерно, що сприяло зростанню боргів у селян, які потрапляли у залежність від шляхти. Цим курфюрст сприяв посиленню кріпацтва.

1572 року розпочав переслідування жидів у Берліні та інших великих містах, захопивши їхні гроші та майно, а боргові зобов'язання перед жидами було спалено. Після цього впроваджено обмеження на перебуванні жидів у Бранденбурзі.

Курфюрст наказав схопити фінансового радника та очільника монетного двору колишнього володаря — Ліппольд бен-Хлухіма, якого піддано тортурам, а 1573 року страчено. Також звільнив багатьох радників батька, запроторив до в'язниці коханку Йоахіма II Гектора — Анну Дітеріч. 1573 року наказав вигнати усіх жидів з країни, які подалися до Богемії та Речі Посполитої. Водночас активно залучав лютеран до своїх володінь, яких переслідували католики в інших державах Німеччини.

13 липня 1574 року заснував перший гуманітарний освітній заклад у тодішньому Берліні — гімназію «у Сірого монастиря». Це найстаріша Берлінська гімназія, яка існує дотепер як Євангельська гімназія у Сірого монастиря (знаходиться в Berlin-Schmargendorf).

У 1575 році померла його друга дружина. У 1577 році одружився втретє — з донькою Йоахіма Ернеста, князя Ангальт-Цербстського. Того ж року підписав лютеранську Формулу Злагоди. Слідом за цим став суворо переслідувати відхилення від неї в своїх володіннях. 1580 року наказав розповсюджувати в Бранденбурзі Книгу згоди. Втім з ненависті до кальвіністів, він дозволив єзуїтам спокійно діяти в Бранденбурзі.

У 1582 році виступив проти календарної реформи, яку намагався впровадити папа римський Григорій XIII. Це було більш пов'язано з консервативними поглядами Бранденбурзького курфюрста, який не бажав змінювати сталий порядок речей.

В останні роки життя зі спадкоємцем (курпринцем) Йоахімом Фрідріхом у нього виникла сварка, коли Йоган Георг в інтересах дітей від останнього шлюбу захотів розділити бранденбурзькі володіння всупереч родинному закону Гогенцоллернів («Dispositio Achillea»).

Помер у 1598 році у Келльні. Володіння в Бранденбурзі успадкував старший син Йоахім Фрідріх.

Родина

[ред. | ред. код]

1. Дружина — Софія, донька Фредеріка II П'яста, князя легніцького та Бжецького

Діти:

2. Дружина — Сабіна, донька Георга Гогенцоллерна, маркграфа Бранденбург-Ансбаха

Діти:

  • Георга Альбрехт (1555—1557)
  • Йоган (1557)
  • Альбрехт (1557)
  • Магдалена Сабіна (1559)
  • Ердмута (1561—1623), дружина Іогана Фрідріха Гріффіна, герцога Померанії
  • Марія (1562)
  • Гедвіга (1563)
  • Магдалена (1563)
  • Маргарита (1565)
  • Анна-Марія (1567—1618), дружина Барніма X, герцога Померанії
  • Софія (1568—1622), дружина Христіана I, курфюрста Саксонії

3. Дружина — Єлизавета, донька Йоахіма Ернеста Асканія, князя Ангальт-Цербста

Діти:

  • Христіан (1581—1655), маркграф Бранденбург-Байрет
  • Магдалена (1582—1616), дружина Людвіга V, ландграфа Гессен-Дармштадт
  • Йоахім Ернест (1583—1625), маркграф Бранденбург-Ансбах
  • Агнес (1584—1629), дружина: 1) Пилипа Юліуса, герцога Померанії; 2) Франца-Карла, герцога Саксен-Лауенбурга
  • Фрідріх (1588—1611), магістр ордену Йоанітів в бальяжі Бранденбург
  • Єлизавета Софія (1589—1629), дружина 1) Янушем Радзивіллом, імперським князем; 2) Юліус Генріха, герцога Саксен-Лауенбурга
  • Доротея Сібилла (1590—1625), дружина Яна Христіана П'яста, князя Бжецького
  • Георг Альбрехт (1591—1615), магістр ордену Йоанітів в бальяжі Бранденбург
  • Сігизмунд (1592—1640)
  • Йоган (1597—1627), єпископ Гафельбергу
  • Йоган Георг (1598—1637)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Marcel Piethe: Kurfürst Johann Georg. Die Ökonomie der Zurückhaltung. In: Die Mark Brandenburg, Heft 72, Marika Großer Verlag, Berlin 2009, ISBN 978-3-910134-14-0
  • Lothar Voßmeyer: Brandenburgs Kurfürsten der Reformationszeit. Verlag für Berlin-Brandenburg, Berlin 2014, ISBN 978-3-945256-20-6