Йозеф Каммгубер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йозеф Каммгубер
Josef Kammhuber
Bundesarchiv Bild 146-2005-0033, Josef Kammhuber retusche.jpg
Народження 19 серпня 1896(1896-08-19)
Німецька імперія Німецька імперія Бургкірхен-ам-Вальд, Верхня Баварія
Смерть 25 січня 1986(1986-01-25) (89 років)
ФРН Мюнхен
Поховання Вальдфрідгоф
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Germany.svg ФРН
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Bundeswehr Бундесвер
Вид збройних сил Сухопутні війська
Люфтваффе
Роки служби 1914—1945
1955—1962
Звання WMacht Lw Gerneral 1945.svg Генерал авіації
Dienstgrad Bundeswehr LW General infobox.svg генерал
Командування KG 51, NJG 1, 12-й авіаційний корпус, 5-й повітряний флот
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
Авіаційна планка Люфтваффе для бомбардувальників
CMNS: Йозеф Каммгубер на Вікісховищі

Йозеф Каммгубер (нім. Josef Kammhuber; нар. 19 серпня 1896, Бургкірхен-ам-Вальд, Верхня Баварія, Німецька імперія — пом. 25 січня 1986, Мюнхен), німецький генерал авіації (1 січня 1943), організатор системи протиповітряної оборони Третього Рейху, відомої як «Лінія Каммгубера». Генерал оновленого Люфтваффе ФРН, заступник міністра оборони по авіації. Відіграв величезну роль у формуванні повоєнного Люфтваффе та Об'єднаних Повітряних сил НАТО «Центральна Європа»[1].

Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (9 липня 1941)[2] та Ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина».

Ранні роки[ред. | ред. код]

Йозеф Каммгубер народився 19 серпня 1896 у громаді Бургкірхен-ам-Вальд, Німецька імперія, в родині фермера. Навчався у Мюнхені в Людвигській гімназії (нім. Ludwigsgymnasium)[3].

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Учасник Першої світової війни. 9 серпня 1914 пішов добровольцем[Вин. 1] на фронт, зарахований до 2-го баварського саперного батальйону, від 1915 — в піхоті. Брав участь у Верденський битві[4]. У 1917 отримав звання лейтенанта; за бойові заслуги нагороджено Залізним хрестом 1-го та 2-го класів[3].

Між світовими війнами[ред. | ред. код]

Після демобілізації із армії залишився служити в Рейхсвері. Від 1 жовтня 1923 начальник штабу 1-го батальйону 19-го піхотного полку у Мюнхені. Відмовився, як і багато інших офіцерів його полку, виступити проти невдалої спроби Гітлера скоїти державний переворот, не в останню чергу, завдяки участі в ньому генерала Людендорфа[3]. У 1926 закінчив секретні курси офіцерів Генерального штабу в Щтеттині та Берліні. Із 1926 служив у Військовому управлінні, одночасно пройшов підготовку льотчика[5].

Від початку травня по кінець вересня 1930 перебував у СРСР, де проходив секретну льотну підготовку у авіашколі в Липецьку, на т.з. «Об'єкті „Липецьк“». Від 1 жовтня 1930 по 1 вересня 1933 референт Військового управління. У 1933 переведений до Імперського міністерства авіації (RLM) начальником відділу Організаційного управління. Від 1936 командир винищувальної групи в Дортмунді. У 1937 начальник оперативного відділу штабу 2-го авіаційного округу. Від 1 листопада 1937 служив у Командному управлінні Імперського міністерства авіації, а потім у Генеральному штабі, де був начальником відділу. Від 1 лютого 1938 начальник Організаційного відділу Генерального штабу Верховного командування Люфтваффе (ОКЛ)[6].

У 1938 Гітлер зажадав від Люфтваффе провести термінову модернізацію і збільшити їх потужність. 6 грудня 1938 Герінг довів цю вимогу до всіх начальників відділів RLM. Розрахунки показали, що програма Гітлера потребує 60 мільярдів рейхсмарок, великої кількості стратегічних матеріалів і металу протягом найкоротшого часу. Чиновники RLM вважали, що виконати цю програму до весни 1939 неможливо. Каммгубер ж, запропонував більш оптимальний план, який мав вартість 20 мільярдів рейхсмарок і який було можливо реально виконати. План отримав назву «Програма Каммгубера». У RLM відбулася спеціальна нарада, на який були присутні генеральний інспектор Люфтваффе і заступник Герінга генерал-оберст Ергард Мільх, начальник Генерального штабу Люфтваффе генерал Ганс-Юрген Штумпф, генерал Ганс Єшоннек, а також Каммгубер. Їх метою було обговорити обидві програми і прийняти рішення про те, яку з них вибрати. Через 30 хвилин всі проблеми зняв Герінг. Він заявив, що так чи інакше, але програма Гітлера повинна бути виконана і що присутні повинні зробити для цього все в «максимально можливій мірі». Після цього, Каммгубер подав рапорт з проханням відправити його до бойової частини[7].

У 1939 був призначений спочатку начальником школи сліпих польотів у Везендорфі, а потім начальником авіашколи в Кетені (нім. Kothen).

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Йозеф Каммгубер, 15 червня 1941

Від 1 жовтня 1939 по 19 січня 1939 начальник штабу 2-го повітряного флоту. Від 26 березня 1940 по 3 червня 1940 командир 51-го бомбардувальної ескадри «Едельвейс» (KG 51), на чолі якого здійснював бомбардування Франції[8]. Був збитий над Парижем на Ju 88A, узятий в полон та ув'язнений до французької в'язниці. Після звільнення, 1 липня 1940 призначений командиром 1-ї дивізії нічних винищувачів (нім. Nachtjagdgeschwader 1, NJG 1). 1 серпня 1941 дивізія перетворена на 12-й авіаційний корпус на чолі з Каммгубером. Корпус складався з нічних винищувачів і його основним завданням було ППО Рейху. Одночасно Каммгубера призначено генерал-інспектором нічної винищувальної авіації.

15 вересня 1943 відсторонено від командування корпусом, а 15 листопада усунений з поста генерал-інспектора. Від 27 листопада 1943 по 16 вересня 1944 командувач 5-м повітряним флотом у Норвегії та Північній Фінляндії. У другій половині 1944 флот зазнав настільки великі втрати, що 10 жовтня 1944 його було розформовано, а Каммгубера переведено до ОКЛ для особливих доручень. Від 2 лютого 1945 особливий уповноважений по боротьбі з чотиримоторними літаками союзників, від 17 березня 1945 — генеральний уповноважений з реактивної авіації[9].

Організував єдину систему нічної протиповітряної оборони, що стала відомою як «Лінія Каммгубера» та включала в себе радіолокаційні станції, прожектора, зенітну артилерію, в тому числі на баштах ППО та нічні винищувачі.

9 липня 1941 нагороджено Лицарським хрестом Залізного хреста.

Повоєнний період[ред. | ред. код]

3 червня 1945 заарештований американськими військами. Успішно пройшов процес денацифікації та 10 квітня 1948 був звільнений. Розпочав кар'єру виноторгівця. Від 1948 до 1952 працював у Центрі військової історії армії США[10]. Пізніше, на запрошення уряду Хуана Перона, навчав пілотів Аргентинських ВПС[4].

Служба у Бундесвері[ред. | ред. код]

Генерал Йозеф Каммгубер та маршал Королівських повітряних сил сер Томас Пайк (англ. Thomas Pike), жовтень 1956
Зліва направо: контр-адмірал Зенкер, генерал Каммгубер, генерал Шнез, федеральний міністр оборони Штраус, командувач об'єднаними сухопутними силами НАТО в Центральній Європі генерал Шпайдель та генерал Фореш

6 червня 1956 присвоєно звання генерал-лейтенанта Бундесверу. При створенні ВПС ФРН у 1956 призначений начальником 6-го відділу Міністерства оборони. В подальшому стає інспектором Люфтваффе; на цій посаді він прослужив до виходу у відставку — 30 вересня 1962. У 1961 отримав звання повного генерала — найвище військове звання Бундесверу.

Є автором кількох книг, присвячених протистоянню німецьких сил ППО і авіації союзників[11].

Останні роки[ред. | ред. код]

За спогадами сучасників, Йозеф Каммгубер був дуже доброзичливою людиною і енергійним лідером.

Помер 25 січня 1986 в віці 89 років у Мюнхені. Поховано на місцевому Лісовому кладовищі (ділянка 451-Reihe 42-Grab 215)[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

За роки служби Йозеф Каммгубер здобув наступні нагороди Німеччини, зокрема періоду Третього Рейху, а також іноземних країн[12]:

Країна Назва отриманої нагороди Вигляд Дата нагородження Військове звання
Німецька імперія Залізний хрест 2-го класу 1914 EK II 1914.jpg 1917[5] лейтенант
Німецька імперія Залізний хрест 1-го класу 1914 Ek23f.JPG 1917 лейтенант
Веймарська республіка Військовий орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу BMV4X.jpg лейтенант
Третій Рейх Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го ступеня Wehrmacht 4 years service.jpg
Третій Рейх Згадування у щоденній доповіді Вермахтберіхт Balkenkreuz.svg 10 квітня 1941 генерал-майор
Третій Рейх Лицарський хрест Залізного хреста DE Band mit RK (1).jpg 9 липня 1941 генерал-майор
Третій Рейх Планка бомбардувальника Frontflugspange.jpg
Третій Рейх Згадування у щоденній доповіді Вермахтберіхт Balkenkreuz.svg 27 березня 1942 генерал-лейтенант
Третій Рейх Згадування у щоденній доповіді Вермахтберіхт Balkenkreuz.svg 31 травня 1942 генерал-лейтенант
Третій Рейх Застібка до Залізного хреста 2-го класу 1914 1939 SPANGE ZUM EISERNEN KREUZES 2ER KLASSE 1914.jpg
Третій Рейх Застібка до Залізного хреста 1-го класу 1914 Spange-EK1.JPG
Третій Рейх Знак Пілота Flugzeugführerabzeichen.jpg
Третій Рейх Почесний хрест ветерана війни Ehrenkreuz fuer Frontkaempfer.JPG
Третій Рейх Комбінований Знак Пілот-Спостерігач з діамантами Flugzeugführerabzeichen.jpg [13]
Італія Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою ItalianMerit 1951.jpg 10 березня 1958 генерал-лейтенант
США Легіон Заслуг (Командор) Us legion of meit commander.png 2 серпня 1961
ФРН Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Bundesverdienstkreuz Stern.jpg 21 серпня 1962 повний генерал

Військові звання[ред. | ред. код]

Країна Дата присвоєння Звання
Німецька імперія 1917 лейтенант[5]
Веймарська республіка капітан
Третій Рейх 1936 майор
Третій Рейх грудень 1938[14] оберст
Третій Рейх 16 жовтня 1940 генерал-майор
Третій Рейх 1940 генерал-лейтенант
Третій Рейх 1 січня 1943 генерал авіації
ФРН 6 червня 1956 генерал-лейтенант Бундесверу
ФРН 1961 повний генерал

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Доброволець — людина, що за власним бажанням, добровільно, стала до діючої армії або узявся за власною згодою за якусь справу. Близьке за змістом поняття — волонтер
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Каммгубер разом з Еріхом Гартманном
Searchtool.svg Поруч з Ернстом Гайнкелем
Searchtool.svg В автомобілі
Searchtool.svg Пам'ятний конверт, присвячений 60-річчю першої міжнародної повітряної гонки на далекі відстані. Підписано: «Josef Kammhuber/General der Nachtjagd/1940—1943», «Hermann Mersmann», «Heiner Wittmer/Kdr 111-KG.55» і «Reinhard Graubner/KG 4»
Searchtool.svg Генерал Люфтваффе Вермахту та Бундесверу
Searchtool.svg На місті поховання

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Geschichte der Luftwaffe
  2. das-ritterkreuz
  3. а б в Munzinger Archive
  4. а б в ww2gravestone
  5. а б в XPOHOC
  6. biography. Архів оригіналу за 30 травень 2018. Процитовано 29 травень 2018. 
  7. luftwaffe39-45 luftwaffe39-45
  8. he-111
  9. Люди
  10. Deutsche Biographie
  11. WorldCat Identities
  12. Нагороди Йозефа Каммгубера
  13. Після 19 жовтня 1939
  14. lexikon-der-wehrmacht. Архів оригіналу за 30 вересень 2007. Процитовано 29 травень 2018. 

Джерела з інтернету та література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йозеф Каммгубер