Йозеф Тисо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йозеф Тисо
словац. Jozef Tiso
Йозеф Тисо словац. Jozef Tiso

Час на посаді:
26 жовтня 1939 року — квітень 1945 року
Попередник посаду утворено
Наступник посаду скасовано

Народився 13 жовтня 1887(1887-10-13)
Битча, Австро-Угорщина
Помер 18 квітня 1947(1947-04-18) (59 років)
Братислава, Чехословаччина
Національність Словак
Політична партія Словацька народна партія
Професія священик, теолог, політик
Релігія Католик

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Срібна монета номіналом 50 крон періоду Першої Словацької Республіки із зображенням Йозефа Тисо

Йо́зеф Ти́со (словац. Jozef Tiso, * 13 жовтня 1887, Надь-Бісче, Угорське Королівство, Австро-Угорщина, тепер Битча, Словаччина — † 18 квітня 1947, Братислава) — словацький римо-католицький священик, теолог і політик, президент Першої словацької республіки (1939—1945).

Ранні роки[ред.ред. код]

Освіту здобував у гімназії в Жиліні, а згодом у Нітранській семінарії, де його помітив єпископ Нітри та скерував до Віденського університету.

1910 — після завершення університету служив помічником священика у трьох словацьких парафіях.

1914 — з початком Першої світової війни став військовим капеланом ув австро-угорській армії.

1915 — призначений ректором духовної семінарії у Нітрі, викладав теологію, почав писати статті на політичні теми.

19211924 — секретар єпископа Нітри.

1924 — очолив церковну парафію в містечку Бановце над Бебравоу (захід Словаччини), згодом став деканом. Сумлінно виконував обов'язки декана аж до 1945, навіть перебуваючи на чолі Словацької держави.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

З утворенням Чехословаччини приєднався до Словацької народної партії, яка мала націоналістичне спрямування та виступала за автономію Словаччини.

1925 — обраний до парламенту Чехословаччини.

19271929 — міністр охорони здоров'я та спорту Чехословаччини.

1938 — після смерті лідера Словацької народної партії Андрія Глінки фактично став її новим лідером.

Того ж року Третій Рейх окупував Судетську область Чехословаччини, а Словаччина проголосила автономію в складі країни.

7 жовтня 1938 — став прем'єр-міністром автономії.

Перша Словацька Республіка[ред.ред. код]

13 березня 1939 — канцлер Третього Рейху Адольф Гітлер запросив Йозефа Тисо до Берліна, де переконував його негайно проголосити незалежну Словацьку Республіку. Ця розмова проходила в рамках підготовки плану захоплення Німеччиною території Чехії з наступним утворенням Протекторату Богемії та Моравії. При цьому утворення незалежної словацької держави розглядалося як чи не єдина альтернатива розділу словацьких земель між Польщею та Угорщиною. Тисо відмовився ухвалити таке рішення самостійно й отримав згоду Гітлера на розгляд питання проголошення незалежності на засіданні словацького парламенту. Таке засідання було проведене 14 березня. Після доповіді Тисо щодо зустрічі з Гітлером та наступної дискусії парламент одностайно проголосував за проголошення незалежності Словаччини. Йозеф Тисо був призначений першим прем'єр-міністром новоствореної республіки, а 26 жовтня того ж року став президентом країни.

У своїй зовнішній політиці Перша Словацька Республіка орієнтувалася на гітлерівську Німеччину. Зокрема, Словаччина стала одним із перших учасників Другої світової війни, виступивши на боці Третього Рейху при його нападі на Польщу у вересні 1939 року. Згодом словацькі війська брали участь у війні проти Радянського Союзу.

У внутрішній політиці керівництво Словаччини також орієнтувалося Німеччину. Це, зокрема, виявилося у створенні де-факто монопартійної авторитарної політичної системи, а також у депортації євреїв, закон про яку був підписаний Тисо в травні 1942. При цьому Тисо був прихильником поміркованішої політики — на противагу радикальному крилу Словацької народної партії, очолюваного прем'єр-міністром країни Войтехом Тукою.

У серпні 1944 через активізацію в Словаччині прорадянських партизанів Тисо звернувся до Гітлера по військову допомогу, себто фактично ініціював окупацію країни німецькими військами, введення яких спровокувало початок Словацького національного повстання.

Страта[ред.ред. код]

З наближенням до Братислави Червоної армії (квітень 1945) Тисо залишив країну та втік до Баварії, де 6 червня 1945 був заарештований американцями та виданий Чехословаччині.

Засуджений до страти за звинуваченням у державній зраді. Повішений 18 квітня 1947 року.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]