Йозеф Тошовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йозеф Тошовський
Народився 28 вересня 1950(1950-09-28)[1][2][3] (69 років)
Наход, Східно-Чеська область, Чехословаччина
Громадянство
(підданство)
Flag of the Czech Republic.svg Чехія
Діяльність економіст, банкір, політик
Alma mater Вища школа економіки (Прага)
Заклад State Bank of Czechoslovakia[d], Živnostenská banka[d], Національний банк Чехії і Financial Stability Institute[d]
Посада прем'єр-міністр Чехії і Governor of the Czech National Bank[d]
Партія Комуністична партія Чехословаччини

Йозеф Тошовський (чеськ. Josef Tošovský; нар. 28 серпня 1950(19500828), Наход, Чехословаччина) — чеський фінансист і державний діяч. Голова Державного банку Чехословаччини (19891992) і Національного банку Чеської республіки (19931997 і 19982000). Прем'єр-міністр Чеської республіки (19971998).

Банкір[ред. | ред. код]

Закінчив Вищу економічну школу в Празі за спеціальністю «зовнішня торгівля» (1973). З 1973 працював у Державному банку Чехословаччини, проходив стажування у Великій Британії (1977) і Франції (1980). У 19841985 — економіст філії чехословацького «Жівностенска банку» в Лондоні. У 19851989 — помічник голови Державного банку Чехословаччини. У 1989 недовго був заступником директора філії «Жівностенска банку» в Лондоні.

У кінці 1989 року після Оксамитової революції був призначений головою Державного банку Чехословаччини. Після розділу країни на Чехію і Словаччину став головою Національного банку Чеської республіки. Має почесні звання «Центрального банкіра року» (1993) «Європейського менеджера року» (1994), «Європейського банкіра року» (1996).

Прем'єр-міністр[ред. | ред. код]

Під час політичної кризи 1997 президент Вацлав Гавел запропонував безпартійному Тошовському очолити уряд країни. Призначений прем'єр-міністром 17 грудня 1997, покинув свою посаду 15 липня 1998, повернувшись в Національний банк після дострокових парламентських виборів. До складу його уряду входили 6 безпартійних міністрів і 10 представників трьох правоцентристських партій (Громадянської демократичної партії (ГДП), Громадянської демократичного альянсу (ГДА) і Християнсько-демократичної унії — Чехословацької народної партії (ХДУ-ЧНП)). При цьому міністри-члени ГДП увійшли в уряд без санкції своєї партії і вийшли з її лав, утворивши Союз свободи. Парламентську більшість уряд Тошовського отримав лише за допомогою Соціал-демократичної партії, яка підтримала його, враховуючи, що він проіснує тільки до парламентських виборів 1998.

Основними завданнями свого уряду вважав реалізацію політики, спрямованої на якнайшвидшу інтеграцію Чехії в НАТО, боротьбу з корупцією в державному апараті, кримінальною та економічною злочинністю.

Уряд Тошовського відмовилося задовольнити вимогу Чеськоморавської конфедерації професійних спілок (ЧМКП) про 20%-ве підвищення зарплати співробітників бюджетної сфери, що призвело до одноденного попереджувального страйку.

Діяльність після 2000[ред. | ред. код]

З 2000 — керівник Інституту фінансової стабільності Банку міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія).

У 2007 газета Mlada fronta dnes опублікувала інформацію про те, що Йозеф Тошовський до Оксамитової революції співпрацював зі службою безпеки Чехословаччини — StB. Однак передача інформації в StB входила в його перелік службових обов'язків під час роботи у Державному банку, тому він не піддався обмеженню в правах у рамках люстрації.

Кандидат на посаду директора-розпорядника МВФ[ред. | ред. код]

У серпні 2007 міністерство фінансів Росії висунуло кандидатуру Йозефа Тошовського на пост директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду. У повідомленні міністерства він був названий «широко відомим фахівцем в області макроекономічного управління та фінансової політики». Міністерство фінансів Росії вважає, що «маючи серйозний практичний досвід в області міжнародного економічного співробітництва, будучи загальновизнаним фахівцем у питаннях фінансової стабільності, він — відмінний кандидат на посаду директора-розпорядника».

Сам Тошовський погодився з висуненням своєї кандидатури. Водночас міністр фінансів Чехії Мирослав Калоусек заявив, що його країна не підтримує кандидатуру Тошовського і «буде керуватися рекомендаціями ради міністрів фінансів і економіки держав-членів ЄС», який висунув кандидатом на цей пост Домініка Стросс-Кана. У тому ж році Стросс-Кан став директором-розпорядником МВФ, таким чином, висунута Росією кандидатура Тошовського не отримала підтримки, достатньої для обрання.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munzinger-Archiv — 1913.
  2. Czech National Authority Database
  3. Archive of Fine Arts — 2003.