Йозеф фон Ейхендорф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йозеф Карл Бенедикт барон фон Ейхендорф
Eichendorff.jpg
Йозеф фон Ейхендорф
Народився 10 березня 1788(1788-03-10)
замок Любовіц поблизу Ратибора
Помер 26 листопада 1857(1857-11-26) (69 років)
в Нисі, Верхня Сілезія
·пневмонія
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність Німець
Місце проживання
Діяльність поет,прозаїк
Alma mater Університет Мартіна Лютера, Віденський університет і Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Мова творів німецька
Напрямок романтизм
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Eichendorffd
Батько Adolph von Eichendorffd
Мати Karoline von Eichendorffd
Родичі Karl Eichendorffd і Hartwig von Eichendorffd
Брати, сестри Wilhelm Eichendorffd і Luise Eichendorffd
У шлюбі з Aloysia von Eichendorffd
Діти Hermann Eichendorffd
Автограф Eichendorff Signature.gif
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»

Йозеф Карл Бенедикт барон фон Ейхендорф у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Барон Йозеф Карл Бенедикт фон Ейхендорф (Айхендорф) (нім. Joseph Karl Benedikt Freiherr von Eichendorff; 10 березня 1788, замок Любовіц поблизу Ратибора, Верхня Сілезія — 26 листопада 1857, Найсе, Верхня Сілезія) — німецький поет і прозаїк епохи романтизму. Його ліричні твори були покладені на музику близько 5000 разів.

Біография[ред. | ред. код]

Йозеф фон Ейхендорф народився в дворянській католицькій родині. В 18011805 рр. разом з братом навчався в католицькій гімназії в Бреслау, в 18051806 роках вивчав право в університеті м Галле, в 18071808 рр. — В Гейдельберзькому університеті. В 18101812 рр. завершив освіту в Відні.

Пам'ятник в Штамерсдорфі

В 18131815 рр. брав участь у війні за звільнення проти Наполеона. В 1816 р. поступив на прусську державну службу в Бреслау, з 1821 р був радником у справах церкви і школи в Данциг е, з 1824 р — в Кенінгсберзі. З 1831 р. служив в Берліні, в 1841 р. отримав чин таємного радника. У 1844 р. вийшов у відставку. Останні роки життя провів в Данцігу, Відні та Дрездені.

Ейхендорф був знайомий з багатьма видатними людьми свого часу, такими як Ахім фон Арнім, Клеменс Брентано, Генріх фон Клейст, Фрідріх Шлегель та інші.

З 1931 р існує Товариство Ейхендорфа, що досліджує життя і творчість письменника. В 1956 р була заснована літературна премія імені Ейхендорфа.

Творчість[ред. | ред. код]

Йозеф фон Ейхендорф належить до найбільш значних німецьких ліриків. Для більшості його віршів характерні спокійний світогляд, глибоке релігійне почуття, увага до природи. Численні вірші були покладені на музику такими композиторами, як Роберт Шуман («Місячна ніч», «Прекрасна чужина»), Фелікс Мендельсон («Нічна пісня», «Прощання з лісом»), Гуґо Вольф (Цикл пісень на вірші Ейхендорфа), Ріхард Штраус («Im Abendrot» з циклу «Vier letzte Lieder») та інші. Крім того, фон Ейхендорф писав прозу і драми.

З середини 30-х рр. фон Ейхендорф займався літературно-історичними дослідженнями, робив переклади з іспанської.

Твори[ред. | ред. код]

Зібрання творів Ейхендорфа.

Проза[ред. | ред. код]

  • «Осінні чари» (Die Zauberei im Herbste) (1808)
  • «Передчуття і сьогодення» (Ahnung und Gegenwart) (1815)
  • «Мармурова статуя» (Das Marmorbild) (1819)
  • «З життя одного нероби» (Aus dem Leben eines Taugenichts) (1826)
  • «Багато галасу з нічого» (Viel Lärmen um nichts) (1833)
  • «Поети та їх приятелі» (Dichter und ihre Gesellen) (1834)
  • «Замок Дюранда» (Das Schloß Dürande) (1836)
  • «Нещаслива зірка» (Unstern) (1839)
  • «Викрадення» (Die Entführung) (1839)
  • «Морська подорож» (Eine Meerfahrt) (1841)
  • «Лицарі щастя» (Die Glücksritter) (1841)

Епос[ред. | ред. код]

  • «Юліан» (Julian) (1853)
  • «Луцій» (Lucius) (1857)

Історико-літературні праці[ред. | ред. код]

  • Про етичне та релігійне значення нової романтичної поезії в Німеччині (Über die ethische und religiöse Bedeutung der neuen romantischen Poesie in Deutschland) (1847)
  • Німецький роман 18 століття і його зв'язки з християнством (Der deutsche Roman des 18. Jahrhunderts in seinem Verhältnis zum Christentum) (1851)
  • До історії драми (Zur Geschichte des Drama) (1854)
  • Історія поетичної літератури Німеччини (Geschichte der Poetischen Litteratur Deutschlands) (1857).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література[ред. | ред. код]

  • Эйхендорф, Иосиф // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

Посилання[ред. | ред. код]