Йозеф (герцог Саксен-Альтенбурзький)
| Йозеф | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Joseph | |||||||||||||||||||
 Портрет герцога Йозефа пензля Й. К. Штілера, 1847, Альтенбурзький замок | |||||||||||||||||||
| 5-й герцог Саксен-Альтенбургу | |||||||||||||||||||
| Початок правління: | 29 вересня 1834 | ||||||||||||||||||
| Кінець правління: | 30 листопада 1848 | ||||||||||||||||||
| Попередник: | Фрідріх | ||||||||||||||||||
| Наступник: | Георг | ||||||||||||||||||
| Дата народження: | 27 серпня 1789 | ||||||||||||||||||
| Місце народження: | Гільдбурггаузен, Саксен-Гільдбурггаузен | ||||||||||||||||||
| Країна: | Священна Римська імперія | ||||||||||||||||||
| Дата смерті: | 25 листопада 1868 (79 років) | ||||||||||||||||||
| Місце смерті: | Альтенбург, Саксен-Альтенбург | ||||||||||||||||||
| Дружина: | Амелія Вюртемберзька | ||||||||||||||||||
| Діти: | Марія, Пауліна, Тереза, Єлизавета, Александра, Луїза | ||||||||||||||||||
| Династія: | Ернестинська лінія Веттінів | ||||||||||||||||||
| Батько: | Фрідріх Саксен-Альтенбурзький | ||||||||||||||||||
| Мати: | Шарлотта Георгіна Мекленбург-Стреліцька | ||||||||||||||||||
| Нагороди: |
| ||||||||||||||||||
Йозеф Саксен-Альтенбурзький (нім. Joseph von Sachsen-Altenburg), при народженні Йозеф Саксен-Гільдбурггаузенський (нім. Joseph von Sachsen-Hildburghausen), повне ім'я Йозеф Георг Фрідріх Ернст Карл Саксен-Альтенбурзький (нім. Joseph Georg Friedrich Ernst Karl von Sachsen-Altenburg), 27 серпня 1789 — 25 листопада 1868) — герцог Саксен-Альтенбургу у 1834—1848 роках, син попереднього герцога Саксен-Альтенбургу Фрідріха та принцеси Мекленбург-Стреліцької Шарлотти. Учасник Наполеонівських воєн. Генерал від інфантерії прусської армії, генерал-майор саксонської армії. Кавалер кількох орденів. Масон.
Був відомий як консервативний правитель. Зрікся престолу в ході революції 1848 року на користь брата Георга.
З'явився на світ 27 серпня 1789 року у Гільдбурггаузені як спадкоємний принц. Був четвертою дитиною та другим сином в родині герцога Саксен-Гільдбурггаузена Фрідріха та його дружини Шарлотти Георгіни. Мав старшу сестру Шарлотту. Інші діти померли немовлятами до його народження. Появу спадкоємця вітали гарматними залпами, також з цього приводу була викарбувана пам'ятна монета.
Сімейство згодом поповнилося вісьмома молодшими дітьми. Дорослого віку з них досягли доньки Тереза та Луїза й сини Георг, Фрідріх та Едуард. Мешкала родина у замку Гільдбурггаузен.
Вихователем Йозефа був придворний адвокат Фрідріх Август Шелер. Також принц традиційно опанував ремесло столяра. На прохання матері, у 1806 році почав навчання у Ерлангенському університеті.
9 січня 1814 року вступив добровольцем до прусського війська в офіцерському чині та був прикомандирований до генерал-лейтенанта Фрідріха фон Клейста. Разом зі своїм братом Георгом брав участь у 1814 році у визвольній війні проти Франції. Пішов з дійсної служби 19 серпня 1816 року у званні майора гвардійського уланського полку. За кілька місяців одружився.
У 27 років одружився із 17-річною принцесою Амелією Вюртемберзькою, кузиною правлячого короля Вільгельма I. Весілля пройшло 24 квітня 1817 у Кірхгіймі-на-Теці. У пари народилося шість доньок:
- Марія (1818—1907) — дружина короля Ганноверу Георга V, мала трьох дітей;
- Пауліна (1819—1925) прожила 5 років;
- Тереза (1823—1915) мала багато пропозицій, однак залишилась неодруженою, доглядала батьків;
- Єлизавета (1826—1896) — дружина великого герцога Ольденбургу Петра II, мала із ним двох синів;
- Александра (1830—1911) — дружина великого князя Російської імперії Костянтина Миколайовича, мала із ним шестеро дітей;
- Луїза (1832—1833) прожила 1 рік.
У 1825 році помер бездітним останній герцог Саксен-Гота-Альтенбурга Фрідріх IV. Наступного року була проведена реорганізація ернестинських герцогств, і Саксен-Гільдбурггаузен став частиною Саксен-Мейнінгену та Саксен-Кобург-Заальфельду. Фрідріх Саксен-Гільдбурггаузенський став правителем відтвореного герцогства Саксен-Альтенбург. Фактично, він збільшив свої володіння більш, ніж вдвічі.
Від 1830 року Йозеф був співправителем батька. Із родиною він оселився в Альтенбурзькому замку, який перебував у стані відновлення. Там же народилося двоє його молодших дітей. Літні місяці та осінній сезон полювання сімейство проводило у Старому замку Гуммельсгайну.[1]
29 вересня 1834 року став правлячим герцогом Саксен-Альтенбургу. Відомий як консервативний правитель. За часів його правління засідання ландтагу не були публічними, продовжували існувати гільдії, які гальмували розвиток промисловості та торгівлі.[2] Державним міністром протягом усього часу був Йоганн Генріх Едлер фон Браун.[3]
Розвивалися культура та мистецтво.[4] У 1837 році населення Альтенбургу становило близько 13 700 осіб. У 1839 році французький замковий парк був перетворений на англійський ландшафтний сад. У 1841 — зведена нова князівська усипальня на цвинтарі Альтенбургу.
Навесні 1848 року, під час революції, у герцогстві виник сильний демократичний рух. Герцог погодився на введення прямого загального голосування для виборів в ландтаг, скасування цензури, запровадження суду присяжних, приведення армії до присяги на вірність конституції. Однак, зволікав зі скликанням нового ландтагу і навіть заарештував 18 червня вождів демократичної партії. Відбулося повстання, в Альтенбурзі були збудовані барикади. Йозеф звернувся за допомогою до Саксонії, але раніше, ніж прибули саксонські війська, пішов на поступки: заарештовані були звільнені, дана загальна амністія, скликаний новий ландтаг і сформовано міністерство з республіканцем Круцігером на чолі. Першим заходом ландтагу була ассигнування 15 000 талерів на громадські роботи для маси безробітних.
У жовтні за рішенням Німецької конфедерації до герцогства увійшли війська Пруссії, Саксонії та Ганноверу. У листопаді Йосип дав відставку Круцігеру, призначив на його місце реакціонера графа Бейста, після чого зрікся корони на користь свого брата Георга.
У листопаді 1849 року очолив 19-й піхотний полк. 31 травня 1859 року отримав чин генерала від інфантерії. Також був генерал-майором саксонської армії.
Надалі вів життя приватної особи. Підтримував художні та наукові проекти. Мешкав у мисливському замку Фрьоліхе-Відеркунфт у Вольферсдорфі, відновленому за його дорученням.[5]У 1859 році його зять Георг V придбав для нього також замок у Ганновері. До кінця життя герцога із ним жила донька Тереза, яка залишилась неодруженою.
Помер 25 листопада 1868 року в Альтенбурзі за часів правління свого небожа Ернста. Похований на міському цвинтарі Альтенбургу.
- Орден Вірності (Баден) (1832)
- Орден Церінгенського лева, великий хрест (1832)
- Орден Андрія Первозванного (18 березня 1847)
- Орден Святого Олександра Невського
- Орден Білого орла
- Орден Святої Анни 1-го ступеня
- Орден Чорного орла (листопад 1849)
- Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу
- Орден Святого Губерта (Королівство Баварія; 1810)
- Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1825)
- Орден Рутової корони (Королівство Саксонія; 1832)
- Орден дому Саксен-Ернестіне
- великий хрест (грудень 1833)
- великий магістр (29 вересня 1834)
- Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське; 10 жовтня 1834)
- Орден Леопольда I, велика стрічка (Бельгія; 30 листопада 1840)
- Орден Альберта Ведмедя, великий хрест (Герцогство Ангальт; 24 березня 1843)
- Орден Святого Георгія (Ганновер) (1843)
- Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест із золотою короною (Велике герцогство Ольденбург; 29 травня 1847)
- Орден Спасителя, великий хрест (Грецьке королівство)
Ернст Фрідріх II | Кароліна Ербах-Фюрстенау | Ернст Август I | Софія Шарлотта Бранденбург-Байройтська | Карл Мекленбург-Стреліцький | Єлизавета Саксен-Гільдбурггаузенська | Георг Гессен-Дармштадтський | Марія Луїза Лейнінгенська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ернст Фрідріх III | Ернестіна Саксен-Веймарська | Карл II | Фредеріка Гессен-Дармштадтська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фрідріх Саксен-Альтенбурзький | Шарлотта Мекленбург-Стреліцька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Йозеф | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ Старий замок Гуммельсгайн [1] [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Pasch.: Joseph (Herzog von Sachsen-Altenburg). In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 14, Duncker & Humblot, Leipzig 1881, стор. 567 [2] [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Саксен-Альтенбург [3] [Архівовано 11 липня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Герцогство Саксен-Альтенбург [4] [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Замок Фрьоліхе-Вольферсдорф [5] [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
- Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzoge von Sachsen-Altenburg. Bozen 1917, перевидано Altenburg 1992.
- Rudolf Armin Human: Chronik der Stadt Hildburghausen. Hildburghausen 1886.
- Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 6, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, ohne Jahr, стор. 136–137.
- Саксен-Альтенбурзький дім (англ.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Йозефа Саксен-Альтенбурзького [Архівовано 31 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
- Народились 27 серпня
- Народились 1789
- Померли 25 листопада
- Померли 1868
- Нагороджені орденом Вірності (Баден)
- Кавалери Великого хреста ордена Церінгенського лева
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери почесного хреста 1-го класу ордена дому Гогенцоллернів
- Нагороджені орденом Святого Губерта
- Кавалери Великого хреста ордена Корони (Вюртемберг)
- Кавалери ордена Рутової корони
- Кавалери Великого хреста ордена дому Саксен-Ернестіне
- Кавалери Великого хреста ордена Білого Сокола
- Кавалери Великого хреста ордена Леопольда I
- Кавалери ордена Альберта Ведмедя (Ангальт)
- Кавалери ордена Святого Георгія (Ганновер)
- Кавалери ордена Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
- Кавалери Великого хреста ордена Спасителя
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Уродженці Гільдбурггаузена
- Померли в Альтенбурзі
- Ернестинська лінія Веттінів
- Герцоги Саксен-Альтенбургу
- Учасники наполеонівських війн
- Генерали піхоти (Пруссія)
- Генерал-майори (Саксонія)
- Монархи, які зреклися престолу
- Німецькі масони