Йоко Оно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоко Оно
яп. オノ・ヨーコ
Зображення
Йоко Оно в Сан-Паоло, Бразилія, 2007 р.
Основна інформація
Дата народження 18 лютого 1933(1933-02-18) (88 років)
Місце народження Токіо-сітіd, Токіо, Японія[1]
Роки активності 1961—дотепер
Громадянство Японія[2], Велика Британія і США[3]
Національність японка
Професії антивоєнна активістка, співачка, музикантка, мисткиня, композиторка, перформер, художниця, студійна виконавиця, кінорежисерка, фотографка, скульпторка, conceptual artist
Освіта Gakushuin Universityd
Співацький голос мецо-сопрано[4]
Інструменти фортепіано
Жанр авангард, рок, поп, електроніка
Лейбл Apple, Geffen, Polydor Records, Rykodisc, Astralwerks
Нагороди
imaginepeace.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Йоко Оно Леннон, відоміша як Йоко Оно (яп. 小野 洋子, зазвичай яп. オノ・ヨーコ, англ. Yoko Ono, нар. 18 лютого 1933(19330218), Токіо, Японія) — японсько-американська авангардна художниця, музикантка й мисткиня, феміністка, пацифістка. Творчо співпрацювала з Джоном Ленноном, брала участь у записах деяких пісень The Beatles («Revolution 9», «Birthday», «The Continuing Story of Bungalow Bill»).

Життєпис[ред. | ред. код]

Йоко Оно народилась у 1933 році в Токіо в заможній родині банкіра (у домі бувало до 30 слуг). Виїхавши після війни до Америки, батько був призначений президентом Токійського банку в Нью-Йорку.

Відвідувала Коледж Сари Лоренс (той, у якому вчилася Лінда Маккартні).

Мала короткий шлюб з японським музикантом, приєдналась до медіа-групи «Флексус».

У 1962 одружилася з американським режисером Тоні Коксом, з яким познайомилась на своїй виставці, і народила від нього доньку Кіоко. Пара приїхала до Лондона в 1966, де Йоко зустрілася з Джоном Ленноном[5]. За описом Гантера Дейвіса, Леннон надкусив яблуко, що було частиною реквізиту виставки Йоко. Пізніше мисткиня надіслала музиканту одну зі своїх книжок, а він спонсорував її виставку. За рік, у лютому 1967 Йоко з чоловіком знов приїхала до Лондона для зйомок фільму «Сідниці», про що Дейвіс, у той час колумніст у Sunday Times, написав статтю «О ні, Оно» (англ. Oh no, Ono). Стосунки з Ленноном розвивались, і в травні 1968 Леннон розлучився з дружиною Сінтією та поселився з Оно. За кілька тижнів після цього Оно завагітніла, але пережила викидень[6].

20 березня 1969 скромно одружилися в Гібралтарі, в компенсацію запросивши широку публіку «відвідати їх у ліжку» в готелі Hilton в Амстердамі 25-31 березня. Публіку, що очікувала сексуальних сенсацій, зустріли з посланням миру із ліжка. Меседж акції (за Ленноном): "Йоко і я охоче станемо всесвітніми клоунами, якщо це принесе якесь добро."[7]

Має громадянство США і живе в Нью-Йорку. Двоє дітей — Кіоко й Шон Таро Оно Леннон.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Випустила кілька сольних альбомів.

Співпраця з Джоном Ленноном[ред. | ред. код]

З 1968 Оно розпочинає інтенсивну творчу співпрацю з Ленноном — ряд артистичних перформансів, спільних зйомок, створення музики, картин, різних подій та публічних акцій. За рік у підсумку вийшов фільм і диск під назвою «Двоє незайманих» (англ. Two Virgins), на обкладинці якого пара знята оголеною.

Обоє увійшли у суміжні поля одне одного: з допомогою Леннона Оно стала самостійною продюсеркою і професійно записувала музику, а він міг висловити свої більш авангардні і дивні артистичні пориви.

Перше спільне публічне дійство з публічним закликом до миру проведене на національній скульптурній виставці, що традиційно відбувалась у Ковентрі в стінах зруйнованого собору. Перформанс полягав у посадці Оно і Ленноном двох жолудів, які б символізували Схід (Оно) і Захід (Леннон). Прорісши разом, жолуді б уособили мир між усіма народами землі. Попри несхвалення представником собору Ковентрі акції «гріховної» пари, жолуді були посаджені, в доповнення встановлена кована лавка, виготовлення якої коштувало 4,500 фунтів (після вистави її було вкрадено). Оскільки парох собору не бажав такого перформансу на освяченій землі, лавка та жолуді були представлені на галявині перед новим собором. Там також встановлена табличка з короткою посвятою Джонові від Йоко та Йоко від Джона і датою. Пізніше Оно з чоловіком розіслали жолуді з супровідними листами до багатьох світових лідерів.

Оно була присутня під час запису «Білого альбому» The Beatles. Виступила солісткою композиції The Continuing Story of Bungalow Bill[8]. Взяла участь в записі таких треків, як «Revolution 9», «Birthday».

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://rkd.nl/explore/artists/230351
  2. http://www.bbc.co.uk/music/artists/b0b33754-a664-43b7-ba00-be0dc4ec2396
  3. Museum of Modern Art online collection
  4. http://therangeplace.boards.net/thread/176/yoko-ono
  5. Hunter Davies. The John Lennon letters. — New York, Boston, London: Little, Brown & Co, 2012. — P. 130.
  6. Harry, Bill. The John Lennon Encyclopedia. Virgin, 2001. — P. 510. ISBN 0-7535-0404-9.
  7. Hunter Davies. The John Lennon letters. — New York, Boston, London: Little, Brown & Co, 2012. — P. 144.
  8. Borack John M. John Lennon — Life is what happens. — Iola: Krause Publications, 2010. — P. 120.