Йолкін Іван Сергійович
| Йолкін Іван Сергійович | |
|---|---|
| Народився |
22 березня 1924 Покровка, Тюменяковська сільрада, Туймазинський район |
| Помер |
3 квітня 1991 (67 років) Гродно, Білоруська РСР, СРСР |
| Поховання | Гродно |
| Країна |
 СРСР |
| Знання мов | російська |
| Військове звання | підполковник |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Іван Сергійович Йолкін (1924—1991) — підполковник Радянської Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1945).
Біографія[ред. | ред. код]
Іван Йолкін народився 22 березня 1924 року в селі Покровка (нині — Туймазинський район Башкортостану). Отримав неповну середню освіту, після чого працював у колгоспі. У серпні 1942 року призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У серпні 1943 року закінчив Уфимське військове піхотне училище і направлений на фронт. До січня 1945 року гвардії лейтенант Іван Йолкін командував взводом 266-го гвардійського стрілецького полку (88-ї гвардійської стрілецької дивізії, 28-го гвардійського стрілецького корпусу, 8-ї гвардійської армії, 1-го Білоруського фронту). Відзначився під час визволення Польщі[1].
14 січня 1945 року під час прориву ворожої оборони на західному березі Вісли в районі села Цицелювка за 20 км на північний схід від Радома взвод Йолкіна першим увірвався у ворожу траншею. Коли противник перейшов у контратаку, Йолкін гранатою підбив самохідну гармату, а потім підняв свій взвод в атаку. В тому бою взвод Йолкіна знищив понад 80 солдатів і офіцерів противника, захопив артилерійську батарею. 25 січня взвод одним з перших переправився через Варту в районі селища Вайссенбург (нині — Бедруско) за 15 км на північ від Познані. Закріпившись на західному березі річки, Йолкін з двома бійцями успішно забезпечив вогневе прикриття підрозділам, які переправлялись[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому геройство і мужність гвардії лейтенант Іван Йолкін удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 5818[1].
Після закінчення війни Йолкін продовжив службу в Радянській Армії. Закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. В 1970 році в званні підполковника звільнений у запас. Проживав у Гродно, помер 3 квітня 1991 року[1][2].
Нагороди[ред. | ред. код]
Також нагороджений орденами Червоного Прапора[3] і Вітчизняної війни 1-го ступеня[4], низкою медалей[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Йолкін Іван Сергійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ Подвиг Народа [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Подвиг Народа [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Подвиг Народа (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Подвиги их — бессмертны. — Уфа: Китап, 2000.
- Славные сыны Башкирии. Книга 3. Уфа, 1968.
| |||||||
