Йонаш Віталій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій
Народження 6 липня 1965(1965-07-06) (58 років)
м. Рахів, Закарпатська область, УРСР
Національність українець
Країна Україна Україна
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ армійська авіація
Освіта Вища, інженер-механік ЛА та АД
Роки служби 1982—2008
Звання полковник
Командування Управління армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України
Війни / битви

1. Ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС (3-12 травня 1986 року); 2.Інтернаціональна допомога Демократичній Республіці Афганістан (липень 1988 — лютий 1989 роки). 3. Миротворча Місія у складі міжнародних сил ООН на території колишньої Югославії (серпень 1996 — лютий 1997 років);

4. Миротворча Місія у складі міжнародних сил ООН на території Республіки Ліберія (жовтень 2004 — березень 2005 років.)
Відносини Одружений.
Нагороди
Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня Відзнака «Ветеран військової служби» орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня відзнака «Знак пошани» Медаль ООН UNTAES

Віталій Петрович Йонаш (нар. 6 липня 1965, Рахів, Закарпатська область) — авіаційний інженер, військовослужбовець ЗСУ, полковник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 липня 1965 року у м. Рахів Закарпатської області.

У 1982 році закінчив Рахівську ЗОШ № 2.

У 1985 році закінчив Васильківське військове авіаційно-технічне училище. Отримав звання лейтенанта та фах авіаційного техніка літака Су-24.

Розпочав службу у м. Бердичів (військова частина 18365) на посаді бортового техніка вертольотів типу Мі-24 різних модифікацій.

З 03 по 12 травня 1986 року у складі екіпажу Мі-24 РХР (радіохімічна розвідка) брав участь у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. Основним завданням було проведення замірів рівня радіації в населених пунктах 10—30 кілометрової зони, за результатами яких приймались рішення щодо переселення людей з зараженої зони.

З липня 1988 по лютий 1989 року проходив службу в Афганістані (військова частина п.п. 19888, 262 обве, аер. Баграм).

У червні 1995 року закінчив Київський інститут військово-повітряних сил і продовжив службу на посаді старшого бортового інженера-інструктора 1-ї бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А-2128, м. Бердичів).

З серпня 1996-го по лютий 1997 року проходив службу у складі 8-ї окремої вертолітної ескадрильї Місії ООН у Східній Славонії (ПАООНСС), аер. Кліса.

У 1998—1999 роках брав участь у підготовці національних кадрів Республіки Гвінея (аер. Конакрі).

Червень — жовтень 2001 року — забезпечував виконання польотів на гасіння масштабних лісових пожеж у Португальській Республіці (аер. Віла Реал).

З жовтня 2004 по березень 2005 року проходив службу у складі 56 окремого вертолітного загону Місії ООН у Ліберії (аер. Робертсфілд, Монровія).

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Йонаш Петро Іванович.
  • Мати — Йонаш Анна Дмитрівна.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня, Указ від 04.04.1989 року.
  • Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» 23.02.1988 року.
  • Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу». Указ Президента Республіки Афганістан від 15.09 1988 року.
  • Медаль ООН UNTAES № MI2611103 від 31 жовтня 1996 року. (Східна Славонія).
  • Медаль ООН UNMIL від 12.2004 року. (Республіка Ліберія)
  • Орден «За заслуги» (Україна) III ступеня[1]., Указ Президента України від 26.04.2002 року.
  • Відзнака «Знак пошани» № 1232 наказ МО України від 17 квітня 2006 року № 145.
  • Орден «За заслуги» (Україна) II ступеня[2], Указ Президента України № 477 від 23.05.2008 року.
  • Медаль «Захиснику Вітчизни» Указ ПУ від 14.10.1999 року.
  • Медаль «10 років Збройним Силам України» № 40009. Наказ МО України № 937 від 28.11.2001 року.
  • Медаль «15 років Збройним Силам України», Наказ МО України № 853 від 09.10.2006 року.
  • Нагрудний знак «15 років аеромобільним військам Сухопутних військ Збройних Сил України». Наказ КСВ ЗСУ № 447 від 27.07.2007 року.
  • Медаль «За сумлінну службу» I ступеня. Наказ МО України № 1457 від 06.11.2006 року.
  • Почесний нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня. Наказ НГШ — ГК ЗСУ № 547 від 07.12.2007 року.
  • Нагрудний знак «Воїн-миротворець» Наказ МО України № 223 від 17.05.2006 року (Східна Славонія, Косово).
  • Нагрудний знак «Воїн-миротворець» Наказ МО України № 226 від 17.05.2006 року (Ліберія).
  • Відзнака «Ветеран військової служби» наказ МО України від 18 лютого 2008 року № 110.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 394/2002 від 26 квітня 2002 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 477/2008 від 23 травня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Збройних Сил України та внутрішніх військ МВС України». Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Бойчук, Василь. Через тернії — до зірок : [про полковника Військово-патріот. сил Віталія Йонаша] // Вісті Рахова. — 2008. — 28 черв. — С. 6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йонаш_Віталій_Петрович&oldid=36868878