Йоос ван Вассенхов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоос ван Вассенхов або Юстус ван Гент, також (викривленною італійською) Джусто ді Ганд
нід. Joos van Wassenhove, італ. Giusto di Gand
JohnDunsScotus.jpg
Народження 1410(1410)
Нідерланди
Смерть 1480(1480)
  Італія
Національність нідерландець
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Жанр вівтар, портрет, алегорія
Діяльність художник
Напрямок реалізм, відродження
Роки творчості 1445—1479
Покровитель Федеріго да Монтефельтро, князь Урбіно
Вплив Дірк Боутс, Мелоццо да Форлі
Твори вівтар, портрет, алегорія

Йоос ван Вассенхов у Вікісховищі?


Йоос ван Вассенхов або Юстус ван Гент, також Джусто ді Ганд (нід. Joos van Wassenhove, італ. Giusto di Gand бл. 1410, Нідерланди — бл. 1480, Італія ?) — італійський художник 15 ст., нідерландець за походженням.

Розшуки і канва біографії[ред. | ред. код]

Належить до призабутих майстрів, життєпис котрих відновити повністю не вдається. Точний рік народження невідомий, тому його розміщають то у 1410-му, то у 1440-му. А це розбіжності у тридцять років і мимоволі відсуває в часі роки його навчання, його авторитети в мистецтві і майстра, у котрого той міг навчатися.

Не збережено точних відомостей і про місце народження художника. Розшуки в архівах довели, що він працював у місті Гент, але не доведено, чи народився він у Генті чи прибув у багате місто в надії навчитися і заробити на життя. Тим не менше пізніше його пов'язали із містом Гент і одне із прізвищ художника — Юстус ван Гент або викривленою італійською Джусто ді Ганд.

Про нього згадав Джорджо Вазарі, котрий і сам мало знав про митця.

Нідерландський період[ред. | ред. код]

Від нідерландського періоду збережені лише окремі свідоцтва. 1460 року він був прийнятий у гільдію Св. Луки у місті Антверпен, що свідчить лише про мандри художника і про його добру фахову підготовку, відповідну до тогочасних фахових вимог. У 14641469 роках він працював у місті Гент.

До нідерландського періоду відносять два значні твори. Це «Поклоніння волхвів» (створене до 1470 року або наприкінці 1460-х, нині в музеї мистецтва Метрополітен) та триптих «Голгофа» або «Кальварія» (датований 1465, церква Св. Бавона, Гент). Вони видають знайомство із творами Рогіра ван дер Вейдена або Дірка Боутса, далеко не останніх нідерландських майстрів.

Італійський період[ред. | ред. код]

Близько 1471 року художник прибув у Італію і первісно зупинився у Римі. Папський Рим швидко ставав відомим центром ренесансної культури не стільки завдяки вихованню своїх, місцевих майстрів, скільки завдяки широкому залученню до робіт талановитих майстрів у числених церквах і у Ватикані з усіх усюд, не оминаючи і іноземців.

Рим справив на нідерландського майстра помітне враження наявністю мозаїк і старовинних фресок, але ще більше — творами сучасних для Йооса ван Вассенхова творами Мелоццо да Форлі та інших майстрів. Історики мистецтва пов'язують пом'якшення художньої манери Йооса ван Вассенхова зі знайомством з творами римських майстів та творами Мелоццо да Форлі.

Папський Рим всіляко пестив полководця Федеріго да Монтефельтро і зробив останнього князем у віддаленому Урбіно. Аби міцніше пов'язати Федеріго да Монтефельтро з політикою папи римського, в гірському Урбіно дозволили вибудувати нову резиденцію полководця і запросити на працю туди як італійських, так і іноземних майстрів.

Урбінський період[ред. | ред. код]

Князівська резиденція в Урбіно. Вигляд з міста.

Над створенням нової резиденції у віддаленому Урбіно працювала ціла низка майстрів, серед котрих були —

Серія портретів уславлених мужів минулого для герцогської бібліотеки в Урбіно[ред. | ред. код]

Studiolo, uomini illustri, parete nord.JPG

Уславлений нині історичний інтер'єр доби кватроченто в Італії — студіоло Федеріго да Монтефельтре — викликає чимало запитань. Відомо, що інтер'єр в герцогському замку створили в період між 14731476 роками. Бібліотекар герцога, Веспасіано ді Бістічі, залишив свідоцтва, що іноземці-художники створили двадцять вісім (28) портретів уславлених мужів.

Далі починаються розбіжності та припущення. Більш-менш достовірно те, що тут працювали художники Педро Берругете та Йоос ван Вассенхов. Деякі з дослідників припускають, що тут могли працювати також Мелоццо да Форлі чи якісь інші італійські художники.

Як би там не було, для декорування герцогської бібліотеки була створена серія портретів уславлених мужів минулого. Як то відбувалось в ті часи, це суміш вигаданих портретів давньогрецьких науковців, римлян, богословів середньовіччя, біблійних персонажів з окремими додатками видатних осіб … італійської літератури та італійського кватроченто. Тобто, йшлося не тільки про діячів минулого.

Тому художники і створили вигадані портрети Платона і Аристотеля, Гомера і Сенеки, біблійного Мойсея, Вергілія і Солона, Евкліда і Томи Аквінського, Гіппократа, Данте Аліг'єрі і Франческо Петрарки, Святого Августина та Святого Єроніма тощо.

До уславлених мужів минулого додали також папу римського Сикста IV, самого Птолемея та кардинала Віссаріона Нікейського, активного і непосидючого візантійського релігійного діяча, що вчасно перейшов у католицтво ще до розпаду Візантії.

Більшість портретів створена за певною схемою. Всі вони подані в умовному середньовічному інтер'єрі і в умовно історичному одязі, сидять біля парапету, на котрий кинуто драперію, червону або зелену. Зелене тло вигаданих портретів видає твір Йооса ван Вассенхова, бо низка нідерландських портретистів полюбляла саме зелене тло.

Портрети виконували подвійну функцію: вони були престижним декором бібліотеки герцогського палацу та прикладом для наслідування.


Коли саме і де помер майстер — невідомо.

Твори, приписані до творчості майстра[ред. | ред. код]

«Алегорія Музики». Національна галерея (Лондон)
  • «Поклоніння волхвів»
  • «Кальварія» або «Голгофа», триптих, церква св. Бавона, Гент
  • «Вільні мистецтва»
  • серія уславлених мужів минулого, бібліотека замку в Урбіно для Федеріго да Монтефельтро
  • «Алегорія Риторики»
  • «Євхаристія апостолів», Національна галерея Марке, Італія
  • «Алегорія Музики», Національна галерея (Лондон)

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Adolphe Siret: Gent, Justus von. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 8, Duncker & Humblot, Leipzig 1878, S. 574.
  • Stefano Zuffi, European Art of the Fifteenth Century, Getty Publications, 2005, p. 296
  • Marcello Simonetta, Jonathan James Graham Alexander, Federico da Montefeltro and his library, Pierpont Morgan Library, Y.Press, 2007
  • Paula Nuttall. «Justus of Ghent.» Grove Art Online. Oxford Art Online. Oxford University Press. Web. 25 July 2014

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоос ван Вассенхов