Йордан Федір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Іванович Йордан
Йордан Федір Іванович.jpg
Ф. І. Йордан. Автопортрет
Дата народження 25 серпня 1800
Місце народження Павловськ (Санкт-Петербурга)
Дата смерті 1 жовтня 1883
Місце смерті Санкт-Петербург
Місце поховання Смоленське православне кладовище
Національність росіянин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр релігійний живопис, портрет
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Роки творчості 1824-1880
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Йордан Федір Іванович (Іордан Федір Іванович; * 25 серпня 1800, Павловськ (біля Петербурга), Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія — † 1 жовтня 1883, Петербург, Російська імперія[1]) — російський гравер (майстер академічної репродукційної різцеввої гравюри на міді), професор, ректор Петербурзької академії мистецтв, знайомий Тараса Шевченка

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині придворного «шпалерного майстра».

Освіту він здобув у Петербурзькій академії мистецтв (1819-1824), в гравірувальному класі у М. І. Уткіна, з самого початку спеціалізуючись на репродукційній гравюрі по металу і досягнувши в ній високої майстерності.

Значну частину свого життя Йордан провів за кордоном, куди він як пенсіонера[2] Петербурзької академії мистецтв поїхав в 1829 році, - в Парижі, Лондоні і, нарешті, з 1835 року в Римі, де в цілому прожив близько двадцяти років.

Головною його працею стало створення великої гравюри по картині Рафаеля «Преображення Господнє», яка з дивовижною точністю і тонкістю відтворювала цей шедевр живопису.

Рафаель: Преображення Господнє на горі Табор

Над нею гравер самовіддано працював майже п'ятнадцять років, часом не покидаючи майстерні по багато годин; один тільки підготовчий малюнок забрав у нього близько двох років.

Цей твір приніс Йордану широку популярність і був високо оцінений в Петербурзькій академії мистецтв після його повернення на батьківщину в 1850 році.

У тому ж році він став професором, потім довго завідував гравірувальним класом, а з 1871 року стає ректором Петербурзької академії мистецтв, — це був перший і єдиний випадок, коли такий пост зайняв художник-гравер.

Перша сторінка книги Ф. І. Йордана (1800-1883) «Записки ректора і професора Академії мистецтв Федора Івановича Йордана» надрукована в 1918 році

Творчі здобутки[ред.ред. код]

Федір Іванович Йордан створив понад 70 листів відмінних гравюр з багатьох живописних полотен (найбільш відомі "Святе сімейство" (1838), з картини Рафаеля та «Катування Спасителя» (1861-1867), з картини А. Е. Єгорова) і ряд гравірованих портретів діячів російської культури — Г. Р. Державіна, М. М. Язикова (1849), М. В. Гоголя (1857), М. Ю. Лермонтова (1859), В. Г. Бєлінського (1859), П. О. Плетньова (1870), Д. О. Ровинського (1879) та ін

Крім гравюр він залишив дуже змістовні «Записки ректора і професора Академії мистецтв Федора Івановича Йордана»[3], в яких особливо цікавими є сторінки, присвячені його перебуванню в Італії і спілкуванню з М. В. Гоголем, К. П. Брюлловим, О. А Кипренским, А А Івановим та ін.

Федір Йордан і Тарас Шевченко[ред.ред. код]

Федір Іванович Йордан допоміг Тарасові Шевченко освоїти техніку гравірування.

От що писав Шевченко в своєму «Щоденнику» від 4 травня 1861 року:

«… Познайомився з відомим гравером Ф. Іорданом: «Он слышал о моем намерении заняться акватинтой и предложил мне свои услуги в этом новом для меня деле». Обрав собі для гравірування ескіз Мурільйо («Свята родина»[4].

Гравюри Ф. І. Йордана[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дані про народження і смерть Ф. І. Йордана подані за новим стилем.
  2. В XVIII-XIX століттях учень, який закінчив курс в Імператорській академії мистецтв у Росії і отримує грошове забезпечення (пенсіон) на час додаткового вдосконалення (як правило, за кордоном). У пенсіонери потрапляли найкращі з найкращих випускників з числа тих, що закінчили курс в Академії з Великою золотою медаллю.
  3. Надруковані в Москві 1918 року.
  4. Тарас Шевченко. Твори,«Дніпро», 1971, т. V, с. 176—177

Джерела[ред.ред. код]