Йосип Манолич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосип Манолич
Josip Manolić
хорв. Josip Manolić
Йосип Манолич Josip Manolić
Йосип Манолич
Josip Manolić
2-й Прем'єр-міністр Хорватії
24 серпня 1990 — 17 липня 1991
ПрезидентФраньо Туджман
ПопередникСтепан Месич
НаступникФраньо Ґреґурич
Голова Палати жупаній парламенту Хорватії
22 березня 1993 — 1994
ПрезидентФраньо Туджман
ПопередникПалату жупаній вперше обрано в 1993 р.
НаступникКатиця Іванішевич

Народився22 березня 1920(1920-03-22)
Калиноваць, Королівство Югославія
Помер15 квітня 2024(2024-04-15)[1][2] (104 роки)
Загреб, Хорватія
ПохованийМирогойське кладовище[3]
Відомий якполітик
ГромадянствоХорватія Хорватія
Національністьхорват
Alma materЗагребський університет (1960)
Політична партіяСоюз комуністів Югославії,
Хорватська демократична співдружність,
Незалежні хорватські демократи
Професіяправник
Нагороди
Орден королеви Єлени
Орден королеви Єлени

Йосип Манолич (хорв. Josip Manolić; 22 березня 1920, Калиноваць біля Джурджеваця, нині Хорватія — 15 квітня 2024 ) — хорватський політичний діяч, голова уряду Хорватії (1990—1991).

Короткий життєпис

[ред. | ред. код]

Політикою почав займатися з 1937 року. Вже на наступний рік стає молодіжним і профспілковим ватажком. Під час Другої світової війни (1941—1945 рр.) стає організаційним секретарем Хорватського крайового комітету Спілки комуністичної молоді Югославії. Секретною службою ОЗНА, створеною Народно-визвольною армією Югославії у 1944 р., призначається головнокомандувачем операції з визволення Беловара та прилеглих районів. 1946 року Манолич направляється в Загреб начальником відділу виконання кримінальних покарань в тогочасному Секретаріаті внутрішніх справ (у тому числі позбавляє волі архієпископа Степінаца). 1948 року стає керівником Секретаріату внутрішніх справ НР Хорватії. Між тим, у 1960 році закінчує юридичний факультет Загребського університету і в тому самому році очолює Секретаріат внутрішніх справ (МВС) Югославії.

У 1965 році його було обрано до парламенту соціалістичної Хорватії, де він займає посади голови Організаційно-політичного комітету, голови Законодавчо-юридичної комісії та члена Конституційної комісії. У 1969 році вдруге обирається депутатом парламенту СР Хорватії. Після Хорватської весни стає дисидентом і знайомиться з Туджманом. 1989 року керує Центральним комітетом Союзу комуністів Хорватії на його XX з'їзді, а також бере участь у призначенні перших багатопартійних парламентських виборів у 1990 році.

Манолич є одним із засновників ХДС у 1989 році в Загребі. 1990 року стає заступником Голови Президії Республіки Хорватії (найвищого колегіального органу державної влади, що передував запровадженню посади Президента), таким чином будучи на початку 1990-х років другою людиною в новоутвореній Республіці Хорватії, відразу за Франьо Туджманом, якому був близьким соратником. З 24 серпня 1990 до 17 липня 1991 року обіймає посаду прем'єр-міністра, перебравши владу від Стіпе Месича, якого обирають представником від Хорватії в найвищий колегіальний орган державної влади федеративної Югославії — Президію СФРЮ.

З 1991 р. очолює Управління захисту конституційного ладу (орган, який координує всі спецслужби). У 1993—1994 роках перебуває на посаді Голови Палати жупаній двопалатного тоді парламенту Хорватії.

1994 року разом зі Стіпе Месичем та іншими, незгідними з політикою керівництва Хорватії щодо БіГ, виходить із ХДС. У 1995 році вони створюють свою партію Незалежні хорватські демократи, головою якої Манолич стає в наступному році.

Після відставки не брав активної участі в політичному житті, але був Почесним головою партії «Незалежні хорватські демократи».

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]