Йосип Флавій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йосип Флавій
Josephus.jpg
Реконструкція портрета Йосипа Флавія, зроблена Джоном Вінстоном для перекладу його робіт
Народився біля 37 року
Єрусалим[1]
Помер біля 100 року
Рим
Громадянство/підданство Юдея і Стародавній Рим
Національність єврей
Діяльність історик
Батько Matthias[d]
Брати, сестри Matthias[d]
Діти Flavius Hyrcanus[d], Flavius Simonides Agrippa[d] і Flavius Justus[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Йосип Флавій (лат. Josephus Flavius *бл. 37 — †бл. 100) — єврейський історик.

Батько Йосипа Флавія належав до священицького роду, а його мати походила з царського роду Хасмонеїв-Маккавеїв. Йосип здобув блискучу освіту, не тільки єврейську, але і грецьку. У віці 26 років він їздив до Риму як захисник декількох юдейських священиків, звинувачених прокуратором Феліксом і відправлених в ланцюгах до Риму. Тут Йосип завдяки євреєві Алігуру, придворному акторові Нерона, познайомився з дружиною Нерона Попеєю і через неї виклопотав прощення священикам. Після повернення до Єрусалиму виявив, що євреї готуються повстати проти римського правління, і не відчуваючи ентузіазму, був вимушений до них приєднатися. Йосипу була доручена оборона Галілеї, тобто північної частини Палестини, проте його дії були малоуспішними і витримавши 47-денну облогу у місті Йотапате, він у 67 році потрапив в полон до майбутнього імператора Веспасіана. Щоб врятувати собі життя і допомогти співвітчизникам після їх неминучої поразки, Йосип запропонував свої послуги Веспасіану і до кінця війни був перекладачем у нього і його сина Тіта, а також посередником між римлянами і євреями. Після падіння Єрусалиму в 70 році Йосип відправився до Риму, де отримав римське громадянство і пенсію.

Праці[ред.ред. код]

Йосип відомий працями, що дійшли до нас на грецькій мові — «Юдейська війна» (про повстання 6670) і «Юдейські старожитності» (де викладена історія євреїв від створення світу до Юдейської війни). Як і трактат «Проти Апіона», вони мали на меті ознайомити античний світ з історією і культурою євреїв і розвінчати стійкі упередження проти цього народу.

В першій своїй праці, «Юдейська війна», Йосип Флавій під свіжими враженнями оповідає про війну римлян з євреями і про руйнування Єрусалиму, подає детальні розповіді про цю подію в короткому нарисі (1-а і 2-а книги) усього Єрусалиму, що сталася з часу взяття, Антіохом Єпіфаном до відступу від Єрусалиму Цестія Галла, римського намісника Сирії, і розгрому його військ євреями. Ця перемога оп'янила євреїв і послужила першим поштовхом до серйозного повстання проти римської влади, історія якого і складає предмет оповідання інших п'яти книг.

Інший твір Йосипа Флавія, "Автобіографія", написаний набагато пізніше, в царювання Доміціана, про який є згадка у кінці цього твору. У ньому викладаються факти з життя Йосипа, що не увійшли до складу книг "Юдейської війни", і воно є доповненням як цього останнього твору, так і "Юдейської старовини", так що в деяких кодексах Флавієвих творів вона приєднується до 20-ти книг "Старовини" в якості останньої, 21-ої книги. Мета "Автобіографії" - апологетична: Йосип Флавій захищає свої розпорядження на посаді правителя Галілеї проти нападок на нього з боку єврейського історика Юста Тіверіадського, секретаря Агріппи II, який в написаній їм історії війни юдеїв з римлянами звинувачував Йосипа Флавія в тому, що той перший започаткував повстання проти римського панування.

Третій твір Йосипа Флавія - "Юдейська старовина", який складається з 20 глав. Ця праця охоплює історію усієї єврейської старовини - як говорить сам Йосип в передмові до неї - призначалася для греків; для них він зробив витяги з єврейських книг (тобто книг священних). Флавій хотів довести, що і єврейський народ має свою історію і притому історію, що налічує десятки віків. До 7-ої глави XI книги оповідання Йосипа Флавія йдуть паралельно оповіданням Біблії. Його оповідання особливо детальними стають з епохи Птолемеїв і Селевкідів. Три останні книги передають події зі смерті Ірода Великого до управління Гессія Флора.

Окрім перерахованих творів, Йосипу Флавію належать ще дві книги "Про старовину юдейського народу", або "Проти Апіона", александрійського граматика, який був посланий александрійськими греками в Рим, де звинувачував євреїв перед Калігулою в тому, що вони не шанують його як бога.

У 1-ій книзі Йосип Флавій говорить про переваги історіографії євреїв і усіх взагалі східних народів перед історіографією греків і римлян, і викриває Манефона та інших істориків, які писали про похід євреїв з Єгипту. Друга книга спрямована проти твору Апіона про євреїв; тут Йосип Флавій захищає Мойсея і його законодавство. Як у цьому, так і в усіх інших своїх творах Йосип Флавій віддає перевагу переконанням фарисеїв.

Нарешті, деякими дослідниками Флавію приписується філософський трактат "Про панування розуму", в якому автор, намагаючись зблизити грецьку філософію з біблейським оповіданням, біблейськими прикладами доводить і роз'яснює думку, виражену в заголовку трактату.

Значення творів Йосипа Флавія[ред.ред. код]

Історичне значення творів Йосипа Флавія полягає, головним чином, в тому, що його праці є основним джерелом історії євреїв починаючи з епохи Маккавеїв до завоювання Єрусалиму римлянами [2].

Християнські учителі церкви, як Феофіл Антиохійський, Климент Александрійський, Тертулліан, рівно і церковні письменники Євсевій, Ієроним та інші, з похвалою відзиваються про Йосипа Флавія, посилаючись на нього як на визнаний авторитет.

У 1544 році з'явилося перше грецьке видання творів Йосипа Флавія. Найкраще із старих видань - Havercamp'a (Амстердам, 1726); потім слідували видання Oberthur'a (Лейпціг, 1782-1785), Richter'a (1825-1827), Dindorf'a (1845-1949) і Murray (Л., 1874), а також перевірені видання Niese (Би., 1885-1892) і Naber'a (Лпц., 1888 і слід.).

Існують переклади творів Йосипа Флавія на латинський (дуже древнього походження) і багато європейських мов. Російською мовою виданий переклад "Старовини" свящ. Мих. Самуїловим в 1818 р.; переклад "Юдейської війни" і "Старовини" Г. Генкеля надрукований в журналі "Схід" (1898-1900) і виданий окремо. Твір "Про старовину юдейського народу" ("Проти Апіона") виданий в 1901 році в перекладі Г. Генкеля і Я. Ізраєльсона.

Йосип Флавій про християнство[ред.ред. код]

Праці Йосипа Флавія наводилися в якості свідоцтва смерті Іоанна Хрестителя (Древн. XVIII, 5, 2), побиття каміням Іакова, брата Господнього (Древн. XX, 9, 1), а також розп'яття Ісуса Христа (Древн. XVIII, 3, 3), зокрема (Древн. XVIII, 3, 63):

Біля цього часу жив Ісус, людина мудра, якщо його взагалі можна назвати людиною. Він вчинив дивовижні діяння і став наставником тих людей, які охоче сприймали істину. Він притягнув до себе багатьох юдеїв та еллінів. Те був Христос. За наполяганням наших впливових осіб Пілат засудив його до хреста. Але ті, хто раніше любили його, не припиняли цього і тепер. На третій день він знову став живим, як сповістили про нього і про багато інших його чудес богонатхненні пророки. Понині ще існують так звані християни, які іменують себе таким чином по його імені.

У кінці XIX століття ці глави розглядалися як вставки пізнішого походження (Бруно Бауєр).

Приписати фрагменти самому Флавію не дозволяє, головним чином, іменування автором Ісуса Христом, що суперечить думці Оригена, що Флавій не являвся християнином.

З іншого боку, наявність цієї фрази у письменника-фарисея намагаються пояснити тим, що блж. Ієронім, цитуючи Флавія, писав замість слів "То був Христос" - "Його вважали Христом". Також на початку XX століття в науковий обіг був введений текст X століття "Всесвітній історії", написаній єпископом Агапієм, де стверджується, що Йосип у своїх працях тільки передає слова християн.

Див. також[ред.ред. код]

Testimonium flavianum(свідчення Флавія) — свідчення Йосипа Флавія про християнство.

Посилання[ред.ред. код]


Єврейська історія Це незавершена стаття з єврейської історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Historia Romae Це незавершена стаття про Стародавній Рим.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Иосиф Флавий // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Йосип Флавій // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)