Йосиф Комарницький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Йосиф Комарницький
Комарницький Йосиф Семенович
Josyf Komarnyc'kyj.jpg
Основні відомості
Народження 17 серпня 1852(1852-08-17)
с. Ролів, нині Дрогобицький район, Львівська область, Україна
Альма-матер: Віденський університет
Авґустинеум
Заклад: Львівський університет
Конфесія: УГКЦ
Смерть: 18 листопада 1920(1920-11-18) (68 років)
м. Львів
Праці й досягнення
Рід діяльності: священик
Основні інтереси: Святе Письмо
Звання: професор
Ступінь: доктор богослов'я
Титул: Ректор Львівського університету
(18961897)
Нагороди:
Орден Залізної Корони 3 ступеня

Йосиф Семенович Комарницький (17 серпня 1852(18520817), с. Ролів, нині Дрогобицький район, Львівська область — 18 листопада 1920[1], Львів) — греко-католицький священик Львівської архиєпархії, доктор богослов'я, церковний письменник, викладач, декан богословського факультету (1895—1896, 1900—1901, 1906—1907, 2-й семестр) і ректор Львівського університету (1896—1897), член митрополичої консисторії, соборний та почесний крилошанин Львівської капітули.

Життєпис[ред. | ред. код]

Йосиф Комарницький народився 17 серпня 1852 у селі Ролів у Галичині (нині Дрогобицький район, Львівська область, Україна) в родині отця Семена Комарницького (1812—1880).

Гімназію закінчив у Дрогобичі[2], а в 1871—1874 роках вивчав богослов'я в Греко-Католицькій центральній семінарії у Відні і Віденському університеті. Висвячений на одруженого священика 13 жовтня 1876 року. Після свячень працював сотрудником на парафії в Отинії Тлумацького деканату Львівської архиєпархії (1876—1878)[3]. В 1878 році о. Йосиф Комарницький овдовів і, залишивши Отинійське сотрудництво, виїхав до Відня на подальше навчання. 28 травня 1878 року вписався на докторські студії до інституту Авґустинеум[4], які завершив у 1883 році, отримавши ступінь доктора богослов'я за тезу «In quantum affinitas jure canonico et jure civili Austriaco constituat impedimentum matrimonii»[5]. В 1883—1887 роках виконував обов'язки префекта у Львівській духовній семінарії[3]. Соборний крилошанин (1887—1891), почесний крилошанин (1895—1920) та член митрополичої консисторії (1895—1920)[3].

Праця у Львівському університеті[ред. | ред. код]

Від 1892 року займав кафедру Нового Завіту, єдину з українською мовою викладів на богословському факультеті Львівського Університету. Був ректором Львівського університету у 1896—1897 академічному році. На богословському факультеті займав різні адміністративні посади: в 1896—1897, 1901—1902 та 1907—1908 роках — продекана, а в 1895—1896, 1900—1901, 1906—1907 (2-й семестр) — декана.

В грудні 1898 року з нагоди 50-літнього ювілею правління імператора Франца Йосифа І був нагороджений Орденом Залізної Корони ІІІ ступеня[6][7].

Входив до групи викладачів Львівського університету (Іван Бартошевський, Михайло Грушевський, Станіслав Дністрянський, Іван Добрянський, Олександр Колесса, Тит Мишковський, Петро Стебельський і Кирило Студинський), що у 1907 році вимагали організувати вже існуючі українські кафедри в окрему автономну структуру з подальшою розбудовою її в окремий Український університет.

Після Першої світової війни, коли Галичина опинилася під Польщею, о. Йосифа Комарницького як і багато інших професорів-українців було звільнено з Львівського університету без жодної пенсії[8].

Доробок[ред. | ред. код]

Йосиф Комарницький написав «Пояснення до Євангелія св. Матея». Це перша частина першого тому коментаря о. доктора Йосифа Комарницького до Святого Письма Нового Завіту, що вийшла у Львові в типографії Ставропігійного Інституту і присвячена Львівському митрополиту преосвященному Сильвестру (Сембратовичу). Тут автор торкається перших тринадцятьох розділів Євангелія від Матея.

Потребу написання даної книги о. Йосиф Комарницький пояснює браком подібної літератури українською мовою:

« Другіи народы посідають много и дуже цінныхъ сего рода сочиненій, длячогожъ не могли бы мы Русины, мати хоть одно написане питомымъ словомъ, а коли други нивы нашой литературы чимъ разъ больше зеленіють ся, чижь мала бы литература церковна, сей найціннійшій загонь рідной землі, лежати неуправленою, позбавлена діятелей?. »

Тому Йосиф Комарницький пише:

« хотячи протое удовлетворит желанію Вч. Духовеньства и по силамъ прислужитись общому ділу, рішивъ ся я заняти составленьемъ такой книги, до которой бы священникъ будьто читаючи св. Письмо, будьто приготовляючись до проповідей, могъ заглянути и найти въ ней матеріялъ до поученья и духовного созиданія своихъ вірнихъ. »

При написанні своєї праці о. Йосиф Комарницький користувався творами святих отців та найкращих католицьких авторів. Книга свідчить про обізнаність тогочасних греко-католицьких церковних науковців з біблійною літературою кінця ХІХ ст. Йосиф Комарницький зробив багато наукових й популярних розвідок у часописах «Душпастыръ» та в «Сіонъ Рускій». Був редактором часопису «Миръ» та «Душпастырь» (Орган Товариства св. Апостола Павла).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За іншими версіями 25 червня 1920 — див. О. Макарій Каровець, ЧСВВ. Українці-ректори Львівського університету. — Жовква, 1936. — С. 15 або 25 серпня 1920 — див. Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 204.
  2. О. Макарій Каровець, ЧСВВ. Українці-ректори Львівського університету. — Жовква, 1936. — С. 14.
  3. а б в Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 204.
  4. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 286.
  5. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 314.
  6. Wiktor Hahn. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego 1898/1899-1909/1910. — Lwów, 1912. — S. 13.
  7. Odznaczenia jubileuszowe // Nowa Reforma, Nr 277 z 3 grudnia 1898. — S. 5.
  8. О. Макарій Каровець, ЧСВВ. Українці-ректори Львівського університету. — Жовква, 1936. — С. 15.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]