Йосиф Теофіл Теодорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йосиф Теофіл Теодорович
Józef Teodorowicz-NAC-1-R-925.jpg

Йосиф Теофіл Теодорович
Народився 25 липня 1864(1864-07-25)
с. Живачів, нині Тлумацький район, Івано-Франківська область, Україна
Помер 4 грудня 1938(1938-12-04) (74 роки)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Національність вірменин
Проживання Львів
Діяльність релігійний діяч
Посада архієпископ Львівської архиєпархії Вірменської католицької церкви
Термін 19021938
Попередник Ісаак Микола Ісакович
Наступник посада вакантна
Партія Q9346753?
Конфесія католик
Рід Теодоровичі
Нагороди Krzyż Komandorski Z Gwiazdą Orderu Odrodzenia Polski
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Йосиф Феофіл Теодорович (пол. Józef Teofil Teodorowicz, вірм. Յովսէփ Թէոֆիլ Թէոդորովիչ, 1864, с. Живачів нині Тлумацький район Івано-Франківська область — 1938, Львів) — архієпископ львівський Вірменської католицької церкви.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у шляхетській родині вірменського походження у селі Живачові на Покутті (Австрійська імперія, тепер Тлумацький район Івано-Франківська область, Україна).

Закінчив цісарсько-королівську гімназію у Станиславові, навчався на юридичному факультеті Чернівецького університету, але пережив кризу віри та пішов навчатися до духовної семінарії у Львові. Був священиком у Бережанах та Львові.

30 травня 1901 року відбулись вибори Львівського Вірменського архієпископа. Отримав під час голосування 12 голосів «за», інши претендент — Богдан Давидович — 10.[1]

У неділю 19 червня 1904 Митрополит Андрей Шептицький, Перемиський Владика Костянтин Чехович і Архієпископ вірменського обряду Йосиф Теодорович довершили інсталяцію новопризначеного Владики Григорія Хомишина у Станіславській катедрі.[2]

1912 р. отримав звання доктора теології.

Був активним політиком польської орієнтації в часи Австро-Угорщини (посол до Галицького крайового сейму у Львові та Палати панів — верхньої палати австрійського парламенту), а вже у II Речі Посполитій — послом до Сейму та сенатором (відмовився від мандату на вимогу Папи римського). Проте надалі був активним у політичному житті країни, а також міжнародних церковних зв'язках. У 1928 — 1930 рр. проводив капітальний ремонт львівського Вірменського собору, який був прикрашений фресками Яна Генріка Розена і мозаїками Юзефа Мегофера.

З 7 грудня 1938 р., часу смерті Теодоровича, посада архієпископа львівського Вірменської католицької церкви залишається вакантною.

Похорон архиєпископа Йосифа Теодоровича. Діонісій Каєтанович (ліворуч) насипає на труну пригоршню землі

У 2-й Речі Посполитій загальнонаціональний траур оголошували чотири рази, один із яких — на честь архієпископа Теодоровича. На власне бажання архієпископа його було поховано не традиційно — у вірменському кафедральному соборі, а на Цвинтарі захисників Львова. Цим символічним актом підкреслювалась його відданість Польщі та заслуги «в обороні польськості Львова і Східної Галичини». Похоронні відправи служили священики римо-католицької, вірменської католицької та греко-католицької церков.

У 1971 р. львівські поляки таємно пересли труну з тілом Теодоровича до приватної гробниці на Личаківському цвинтарі, саме перед знищенням Цвинтаря захисників Львова.

У 2008 р. польський Сенат прийняв спеціальну ухвалу на честь Теодоровича, назвавши його «героїчним патріотом», «уособленням найкращих традицій Речі Посполитої». 7 червня 2011 р. його було перепоховано на Цвинтарі захисників Львова.

Відзнаки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lewicki K. Dawidowicz Bohdan (1858—1933) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 464. (пол.)
  2. Kronika. Konsekracja // Kurjer Stanisławowski. — 1904. — № 977 (12 czerwca). — S. 2. (пол.)
  3. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa : Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 15.

Посилання[ред.ред. код]