Йосиф (Виговський)
| Йосиф Виговський Іван Костянтинович Виговський | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 17 серпня 1713 — 1730 | ||
| Церква: | Українська Греко-Католицька Церква | |
| Попередник: | Йосиф Левицький | |
| Наступник: | Теодозій Рудницький-Любенецький | |
| Смерть: | 1730 | |
| Батько: | Костянтин Остафійович Виговський | |
| Мати: | княжна Регіна Іванівна Мещерська | |
| Єпископська хіротонія: | 17 серпня 1713 | |
Йоси́ф Виго́вський гербу Абданк (у світі Іва́н Костянти́нович Виго́вський, пол. Józef Wyhowski herbu Abdank; ? — 1730) — єпископ Української греко-католицької церкви; з 1713 року — єпископ Луцький і Острозький.
Життєпис[ред. | ред. код]
Владика Йосиф належав до давнього українського шляхетського роду Виговських гербу Абданк, був сином козацького турово-пінського полковника та генерального обозного Костянтина Виговського — рідного брата гетьмана Івана Виговського та княжни Регіни Мещерської.
Антоній Петрушевич повідомляє, що 17 серпня 1713 року митрополит Юрій Винницький разом із єпископом Левом Кишкою висвятили Йосифа Виговського на єпископа.[1] За даними Юзефа Ґеровського (Польський біографічний словник), в отриманні посади йому сприяв, зокрема, маршалок Коронного трибуналу 1701 року Станіслав Лєдуховський[2] (згідно польських джерел призначення на єпископа відбулось 17 серпня 1716 року).
Учасник Замойського синоду в 1720 році. 15 серпня 1727 року брав участь в обряді коронації ікони Підкамінської Богородиці в Підкамінському домініканському монастирі[3][4].
На прохання і кошти Йосифа Виговського в 1723–1724 роках відомий монах-іконописець Йов Кондзелевич спорудив вівтар у церкві в с. Махнівці Золочівського району. Про це досі зберігся напис на вівтарі: «Цей вівтар прикрасив коштом своїм його милість Йосиф Виговський, єпископ Луцький і Острозький, за відпущення гріхів своїх прабатьків і батьків, написався рукою недостойного Йова Кондзелевича, монаха монастиря Білостоцького».[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 264.
- ↑ Gierowski J. Ledóchowski Stanisław h. Szaława (ok. 1666—1725) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVI/4. — Zeszyt 71. — S. 630—632. (пол.)
- ↑ Barącz S. Rys dziejów zakonu kaznodziejskiego w Polsce [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1861. — T. I. — S. 480—481. (пол.)
- ↑ Barącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Tarnopol : Druk. Józefa Pawłowskiego, 1870. — S. 174, 182. (пол.)
- ↑ Мороз В. Церковний слід родини Виговських. Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 18 червня 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 614. (пол.)
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
|
