Йосиф (Виговський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосиф Виговський
Іван Костянтинович Виговський
Єпископ Луцький і Острозький
17 серпня 1713 — 1730
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: Йосиф Левицький
Наступник: Теодосій Рудницький-Любенецький
 
Смерть: 1730(1730)
Батько: Костянтин Остафійович Виговський
Мати: Регіна Мещеріна
Єпископська хіротонія: 17 серпня 1713

Йоси́ф Виго́вський (у світі Іва́н Костянтинович Виго́вський, пол. Józef Wyhowski; пом. 1730) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 1713 року — єпископ Луцький і Острозький.

Життєпис[ред. | ред. код]

Владика Йосиф належав до давнього українського шляхетського роду Виговських, був сином козацького Турово-Пінського полковника та генерального обозного Костянтина Виговського — рідного брата гетьмана Івана Виговського.

Антоній Петрушевич повідомляє, що Йосифа Виговського 17 серпня 1713 митрополит Юрій Винницький разом із єпископом Левом Кишкою висвятили на єпископа.[1] За даними ПСБ, в отриманні посади йому сприяв, зокрема, маршалок Коронного трибуналу 1701 року Станіслав Лєдуховський.[2]

На прохання і кошти Йосифа Виговського в 17231724 роках відомий монах-іконописець Йов Кондзелевич спорудив вівтар у церкві в с. Махнівці Золочівського району. Про це досі зберігся напис на вівтарі: «Цей вівтар прикрасив коштом своїм його милість Йосиф Виговський, єпископ Луцький і Острозький, за відпущення гріхів своїх прабатьків і батьків, написався рукою недостойного Йова Кондзелевича, монаха монастиря Білостоцького».[3]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 264.
  2. Gierowski Józef. Ledóchowski Stanisław h. Szaława (ok. 1666—1725) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — Tom XVI/4. — Zeszyt 71. — S. 630—632. (пол.)
  3. Мороз В. Церковний слід родини Виговських

Джерела[ред. | ред. код]