Йосиф (Шумлянський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йосиф Шумлянський
Йосиф Шумлянський
Єпископ Львівський і Галицький
9 червня 1700 — 27 липня 1708
Обрання: 9 червня 1700, прийняття Унії
Церква: Руська унійна церква
Попередник: перший унійний єпископ
Наступник: Юрій Винницький, як адміністратор
Єпископ Львівський і Галицький
1686 — 9 червня 1700
Церква: Московська православна церква
Єпископ Львівський і Галицький
20 липня 1667 — 1686
Обрання: 20 липня 1667
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Атанасій Желиборський
 
Народження: 1643(1643)
Смерть: 27 липня 1708(1708-07-27)
Львів
Батько: Евстахій Шумлянський
Єпископська хіротонія: 10 лютого 1668

Йо́сиф (Іва́н) Шумля́нський гербу Корчак (1643/1644[1] — 27 липня (або червня чи серпня) 1708, Львів[2]) — церковний діяч, православний, а згодом унійний єпископ Львівський; брат луцького унійного єпископа Атанасія Шумлянського (16881695). Представник роду Шумлянських. Підписувався Йо́сиф з Витвиці Шумля́нський[3].

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Походив із благочестивої руської православної родини. Батько — Евстахій Шумлянський — державець села Гошів, записав для Гошівського монастиря 3000 злотих[4]. Його бабка — з роду Рожнятовських гербу Сас (ім'я невідоме)[5].

Іван замолоду перебував на військовій службі, у складі польського війська брав участь у боях під Чудновом у вересні 1660 р. як ротмістр панцирної хоругви. В той час заприязнився з коронним хорунжим Яном Собєським. Був одружений з шляхтянкою-католичкою Геленою Яблонською. Під впливом польської шляхти збайдужів до православ'я. Як заявляли згодом, Шумлянський став ворогом православної церкви і навіть змінив віровизнання: «Ніколи у наших духовних не сповідався, лише у ксьондзів», — визнавав пізніше київський православний митрополит Гедеон (Святополк-Четвертинський).

Львівський православний владика[ред.ред. код]

1666 року помер львівсько-галицький православний єпископ Атанасій Желиборський. Опіку над єпархією перейняв колишній перемишльський єпископ Антоній Винницький, що на той час титулувався митрополитом Київським, оскільки митрополита Йосифа Тукальського поляки ув'язнили в Мальборку. Однак, Антоній Винницький не користувався авторитетом у єпархії і, можливо, це спричинилося до того, що обрали не Євстахія Свистельницького, якого він підтримував, не обрали. Таким чином, львівським єпископом у вересні 1667 став шляхтич Іван Шумлянський (в чернецтві — Йосиф).

Після обрання Шумлянський звернувся за презентою не до православного митрополита Антонія Винницького, а до львівського латинського архієпископа Яна Тарновського. Згодом, уже висвячений на священика, Шумлянський поїхав у Молдову.

В час відсутності Шумлянського Винницький захопив Свято-Юріївську кафедру у Львові і ініціював обрання Євстахія (в чернецтві — Єремія) Свистельницького 21 січня 1668 р. За той час Шумлянський у Яссах запросив двох відлучених константинопольським патріархом грецьких ієрархів, які висвятили його 10 лютого 1668 р. у с. Височки (потім Борщівського повіту, тепер с. Висічка, Борщівський район).

Повернувшись до Львова, Йосиф Шумлянський кілька разів нападав на кафедральний собор Юра, поки не захопив його. Вояки Й. Шумлянського напали на оборонний монастир, побили слуг митрополита; він забрав єпископські митри, ризи, одяг, килими, зброю, столове начиння, бочки вина, коней для карети тощо. Справа дійшла до суду, який визнав Й. Шумлянського владикою[6].

Антоній Винницький 10 травня, у день Вознесіння Господнього, у Львівській Свято-Успенській церкві висвятив Свистельницького і проголосив відлучення Шумлянського. Однак його визнав Київський митрополит Йосиф Тукальський, який конфліктував з Винницьким, закидаючи йому, що той не отримав патріаршого благословення. Александрійський патріарх Паїсій так само визнав Шумлянського львівським єпископом.

Протистояння продовжувалося тривалий час. 1670 року Єрусалимський патріарх Досифей проголосив Шумлянського фальшивим архієреєм і благословив Свистельницького. Король, у свою чергу, видав кілька грамот, якими влада у єпархії передавалася то одному, то іншому претенденту.

Дипломатичні місії[ред.ред. код]

У 1670 р. Йосиф Шумлянський був запрошений королем Міхалом Вишневецьким до участі в комісії між Короною Польською та правобережним гетьманом Петром Дорошенком, яка відбувалася в Острозі. Вона мала за мету підготувати мирну угоду між Україною та Польщею з огляду на укладення Дорошенком угоди з Османською імперією. Йосиф Шумлянський був посередником королем Міхалом Вишневецьким і гетьманом Петром Дорошенком і перебував у Чигирині. За той час Шумлянський налагодив певні стосунки з Дорошенком: відомо, що після того, як посланець Дорошенка Роман Ракушка-Романовський провів у 1670 році таємні переговори з каймакамом Кара-Мустафою, останній вплинув на константинопольського патріарха Мефодія у справі благословіння Йосифа Шумлянського на Львівську єпархію[7].

У 1671 року, об'їжджаючи єпархію, Шумлянський у Могилеві-Подільському під час Богоявленського ярмарку був заарештований за наказом Петра Дорошенка і доставлений до Чигирина, але за короткий час після втручання батька звільнений[8].

Надалі Шумлянський за дорученням великого коронного гетьмана Яна Собеського підтримував постійні дипломатичні зв'язки з Петром Дорошенком. У вересні 1672 р. під Львовм він домовився з представниками Дорошенка про виплату львівськими міщанами контрибуції розміром 80 000 талерів. 13 квітня 1673 р. сейм Речі Посполитої призначив Йосифа Шумлянського керівником посольства до Чигирина. Наприкінці червня 1673 року король Міхал Корибут Вишневецький знову вислав його на переговори з П. Дорошенком. 8 липня Шумлянський був присутній на козацькій раді, де пропонував повернутися під владу Корони Польської на умовах Підгаєцької угоди 1667 року.

У 1677 р. Йосиф Шумлянський у розмові з папським нунцієм висловив готовність прийняти унію. За це домагався маєтків Київської митрополії, Львівської єпархії, Києво-Печерської Лаври. На початку 1681 р. у Варшаві у присутності папського нунція Шумлянський, а також перемишльський єпископ Інокентій Винницький, архімандрит Унівського монастиря Варлаам Шептицький, ігумен Лиснянського монастиря Сильвестр Тваровський прийняли унію. Тоді ж Шумлянський запропонував уряду проект запровадження унії.

У 1683 р. єпископ Йосиф Шумлянський взяв участь у Віденській відсічі (ротмістр[6], 1683). Він очолив хоругву панцерної кінноти з 88 осіб, яких привів зі Львова 1 серпня під Відень. Під час битви його самого було поранено в ліву ногу. Йосиф Шумлянський став автором «Думи» про битву під Віднем: «Та в неділю барзо рано // Всіми труби заіграно, // Тяжко з гармат огня дано, // Од короля заволало: // „Нуте, ляхи, всі за мною, // Скочте щире з охотою! // Будуть турки утікати, // А ми будем їх рубати“»[9].

16 грудня 1694 р. скликано перший за владицтва Шумлянського унійний з'їзд у Львові, на якому зібралося 50 представників різних монастирів, братств і шляхти, а також численне парафіяльне духовенство. На цьому форумі був присутній владика Інокентій Винницький[10].

11 жовтня 1695 р. під час татарського нападу на Львів «привітав» ворогів пострілами з гармат та рушниць[6].

Офіційний перехід на Унію[ред.ред. код]

У 1700 році перевів Львівську православну єпархію на унію. Частина міщан чинила опір, зокрема, одного разу його та численних знатних гостей не пустили до Львівської братської церкви. У відповідь на це єпископ попросив допомоги коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, який наказав солдатам виважити двері. Пізніше Шумлянський вислуховував лайку міщан та духівників[11].

Шумлянський доручив духовенству провадити метрики, склав інструкції, як поводитися в церкві і поза нею. Автор церковного підручника «Метрика» (1687) та «Думи про битву з турками під Віднем»[12].

Підтримував зв'язки з гетьманами Петром Дорошенком та Іваном Мазепою.

Мав судовий процес з брацлавським воєводою Яном Александром Конецпольським, налаштовував проти нього селян 1708 р.[13]

Володів будинком на вул. Руській, 20 у Львові, який перед тим належав, зокрема, купцю-греку Киріяку Ізаровичу[14].

На думку Івана Созанського, в цілому його діяльність «не викликає крихти симпатії»[15].

Помер 27 липня 1708 року[16]. Крім цієї дати, отець Дмитро Блажейовський подає також інші дати його смерті: 27 червня 1708 або 27 серпня 1708[17] у Львові. Був похований при кафедральному соборі Святого Юра[2].

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

14 вересня 2013 на нижній стіні Святоюрського церковного комплексу у Львові урочисто відкрили пам'ятну таблицю, присвячену 330-річчю Віденської битви та участі в ній Йосифа Шумлянського[18].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чухліб Т. Шумлянський Йосиф… — С. 669.
  2. а б Чухліб Т. Шумлянський Йосиф… — С. 670.
  3. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. — S. 244—245. (пол.)
  4. Hoszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 168. (пол.)
  5. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — T. 3. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — S. 888. (пол.)
  6. а б в Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 128.
  7. Там само. — С. 21.
  8. Там само. — С. 111.
  9. Цит. 54. — Цитовано за: Українська поезія. Середина ХVІІ ст. / упорядники В. Крекотень, М. Сулима. — К., 1992. — С. 122.
  10. Скочиляс І. Галицька (Львівська) єпархія XII—XVIII ст. — Львів, 2010. — С. 277.
  11. Руїна: друга половина XVII ст. // Упоряд. і передмова О. І. Гуржія; Ред. кол. В. А. Смолій (голова) та ін. — К. : Україна, 1996. — 431 с. — С. 421. — ISBN 5-319-01313-2
  12. Йосип Шумлянський. Дума з 1686 року
  13. Gierowski J. Koniecpolski Jan Aleksander h. Pobóg (zm. 1719) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — Tom XIII/4, zeszyt 59. — S. 521. (пол.)
  14. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku… — S. 244.
  15. Созанський І. «З минувшини міста Бродів». — Львів, 1911. — С. 51.
  16. Cheney, David M. Bishop Yosyf Ivan Szumlański (Shumlyanskyi) [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Процитовано 2016-03-13. 
  17. Блажейовський Д. Ієрархія Київської Церкви (861—1996)… — С. 269.
  18. У Львові відкрили меморіальну таблицю // Сайт УГКЦ

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]