Йосиф (патріарх Сербії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патріарх Йосиф
Патријарх Јосиф
Патријарх српски Јосиф.jpg
Патріарх Карловацький
1848 — 1861
Церква: Православна церква Сербії
Попередник: Самуїл Маширевич
Митрополит Карловацький
1842 — 1848
Попередник: Стефан (Станкович)
Єпископ Вршачський
1833 — 1842
Попередник: Максим (Мануїлович)
Наступник: Стефан (Попович)
Єпископ Далматинський
1829 — 1833
Попередник: Венедикт (Кральєвич)
Наступник: Пантелеймон (Живкович)
 
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Ілія Раячич
Илија Рајачић
Народження: 20 липня 1785(1785-07-20)
Лучане, Габсбурзька монархія
Смерть: 13 грудня 1861(1861-12-13) (76 років)
Сремські Карловці, Австрійська імперія
Чернецтво: 10.04.1810

CMNS: Йосиф у Вікісховищі

Патріарх Йосиф (серб. Патријарх Јосиф, у світі Ілія Раячич, серб. Илија Рајачић; 20 липня 178513 грудня 1861) — патріарх Карловацький, перший патріарх відновленого Сербського патріархату православної церкви.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у сім’ї священика Луки. Спочатку відвідував школу у Бриньє, потім навчався у Загребі, Сремських-Карловцях та Сегеді, засвоїв дворічний курс філософії. Потім у Відні право та латину. Йому не вдалося завершити освіту, 1809 Австрія почала війну з Наполеоном, Ілія вступив до армії.

Після війни пішов із армії аби стати священиком, пішов до монастиря Гомір’є і 10 квітня 1810 став ченцем.[2]

1829 став єпископом Далматинським, будучи на цій посаді у 1833 зробив внесок у боротьбу із насадженням уніатства серед сербів.

5 липня 1833 став єпископом Врашським.

Серпень 1842 помер карловацький митрополит Стефан (Станкович), для виборів нового митрополита був зібраний Народно-церковний собор. У зв’язку з тим, що собор не обрав одну кандидатуру, імператор Автрії Фердинанд І вирішив, що новим митрополитом має стати Йосиф Раячич.[2]

Картина Павла Симича «Оголошення Сербської Воєводини». У центрі — Йосиф Раячич

1848 під час революції у Австрійській імперії серби зібралися у травні на народне віче у Сремських-Карловцях. Травнева скупщина оголосила створення сербської автономії – Сербської Воєводини, а Йосифа Раячича обрала головою керівництва та сербським патріархом.[3] Таким чином був відновлений сербський патріархат, який перервався після ліквідації в 1766 році Печського патріархату. Після придушення угорської революції австрійська влада перестала загравати з сербами і у 1849 замісто Сербської воєводини була утворена друга адміністративна одиниця – Воєводство Сербія та Темешварський банат. Після чого Йосиф Раячич став тільки духовним владикою.

Патріарх Йосиф зробив великий внесок у розвиток православної церкви в Австрійській імперії. У Сремських Карловцях, де була його резиденція, він заснував патріаршу бібліотеку та типографію, заснував музей та ботанічний сад, 1854 намагався заснувати університет.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Serb Orthodox Church Eparchy of Dalmatia. (2004, 2007). Episkop JOSIF (Rajačić) patrijarh srpski (1848 - 1861) (sr). Архів оригіналу за 2016-11-14. 
  3. Unity, Concord, and Homelands Defence. Архів оригіналу за 9 червень 2007. Процитовано 15 березень 2017. 

Література[ред. | ред. код]

  • Јован Миросављевић, Бревијар улица Новог Сада 1745—2001, Нови Сад, 2002.
  • Драго Његован, Присаједињење Војводине Србији, Нови Сад, 2004.