Йосіда Сіґеру
| Йосіда Сіґеру | |
|---|---|
| яп. 吉田茂 | |
 | |
| Народився |
22 вересня 1878 Тійода, Токіо |
| Помер |
20 жовтня 1967 (89 років) Оїсо, Канаґава |
| Поховання | Aoyama Cemeteryd |
| Громадянство |
 Японія |
| Національність | японець |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Токійський університет |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[d][1] |
| Знання мов | японська[2] |
| Роки активності | з 1946 |
| Посада |
прем'єр-міністр Японії (1946—1947, 1948—1954) міністр добробуту (1940) демобілізаційний міністр (1946) міністр закордонних справ (1945—1947, 1948—1952). |
| Партія | Ліберально-демократична партія Японії, Liberal Partyd, Democratic Liberal Partyd і Liberal Party (Japan, 1950)d |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Takeuchi Tsunad |
| Родичі | Kenzō Yoshidad, Takakichi Asōd, Асо Таро, Princess Tomohito of Mikasad і Makino Nobuakid |
| Брати, сестри | • Takeuchi Meitarōd |
| Діти | Ken'ichi Yoshidad і Kazuko Asōd |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
   |
Йо́сіда Сіґе́ру (яп. 吉田茂, よしだしげる, 22 вересня 1878 — 20 жовтня 1967) — японський політичний і державний діяч, дипломат. Випускник юридичного факультету Токійського імперського університету. 45-й, 48-й, 49-й, 50-й і 51-й прем'єр-міністр Японії (22 травня 1946 — 24 травня 1947, 15 жовтня 1948 — 10 грудня 1954). 5-й міністр добробуту (16 січня — 22 липня 1940), 2-й голова першого і другого демобілізаційного міністерства (22 травня — 15 червня 1946). 73-й, 74-й, 75-й, 78-й і 79-й міністр закордонних справ (1945 — 1947, 1948 — 1952). 2-й голова Японської ліберальної партії (1946 — 1948), 1-й голова Демократично-ліберальної (1948 — 1950) і Ліберальної партії Японії (1950 — 1954). Депутат Палати представників японського Парламенту 7 скликань від префектури Коті. Ректор приватних університетів Коґакукан і Нісьоґакуся. Очолював країну протягом 7 років важкого перехідного періоду: від іноземної окупації після Другої світової війни до відновлення японської незалежності. Заклав основи політичної системи повоєнної Японії. За свій зовнішній вигляд, любов до сигар та якості лідера отримав прізвисько «японський Черчилль».
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118808141 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йосіда Сіґеру |
- (яп.) Документи Йосіди Сіґеру // Національна парламентська бібліотека Японії
- (яп.) Йосіда Сіґеру // Офіційна сторінка адміністрації Прем'єр-міністра Японії
- (яп.) Йосіда Сіґеру // Офіційна сторінка Міністерства закордонних справ Японії
|
|
Це незавершена стаття про Японію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
