Е йотоване
Кирилиця | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
Ю | Я | |||||
Неслов'янські літери | ||||||
Ӑ | А̄ | А̊ | Ӓ | Ӓ̄ | Ә | Ә́ |
Ә̃ | Ӛ | Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ |
Ӻ | Ӷ | Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ |
Ԫ | Ԭ | Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ |
Ӂ | Җ | Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ |
Ԑ | Ԑ̈ | Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ |
Ӥ | Қ | Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ |
Ԛ | Ӆ | Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ |
Ӎ | Ӊ | Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ |
Ԋ | О̆ | О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ |
Ӫ | Ҩ | Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ |
Ҫ | Ԍ | Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ |
У̃ | Ӯ | Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ |
Ұ | Х̑ | Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ |
Ԧ | Ꚕ | Ӽ | Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ |
Ӌ | Ҹ | Ꚓ | Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ |
Ы̆ | Ы̄ | Ӹ | Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ |
Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ | Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ |
Я̆ | Я̄ | Я̈ | Ԙ | Ԝ | Ӏ | |
Застарілі літери | ||||||
Ꙁ | Ѕ | Ꙇ | Џ | Ҁ | Ѻ | |
Ѹ | Ѡ | Ѽ | Ѿ | |||
Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | ||
Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | ||
Ѱ | Ѳ | Ѵ | Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ |
Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ | Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ |
Ꚛ | ||||||
Літери кирилиці |
Ѥ, ѥ (Е йотоване) — літера кириличних абеток деяких давніх слов'янських книжно-письмових мов (зокрема, старослов'янскої, давньоруського і сербського ізводів церковнослов'янської).
У старослав'янській кирилиці 35-та за ліком, має вигляд , бувши за походженням лігатурою літер І та Є. Числового значення у буквеній цифірі не має. У глаголиці відсутня, замість неї використовувалася
(«Е»).
Вимова[ред. | ред. код]
На початку слів і після голосних означає звукосполучення [je], а після приголосних — їхнє пом'якшення (тобто фонетично відповідає українському «є»).
У сучасній українській мові давньому ѥ відповідає «є», але в низці випадків — «ї», що розвилося з [je] через йотований «новий ять» (пор. Київ < Киѣвъ < дав.-рус. Кыѥвъ).
Використання[ред. | ред. код]
У східнослов'янських землях виходить з ужитку в XV ст., замінена буквою («е», «є»). У південних слов'ян зберігається аж до друкарської доби й існує протягом всієї історії сербського друкування (з кінця XV ст. до 1638 року, коли у Венеції була надрукована остання сербуля)[1][2]. У середині XIX ст. цю літеру пробували відновити в болгарському правописі, але її вживання не узвичаїлося[3].
Таблиця кодів[ред. | ред. код]
Кодування | Регістр | Десятковий код | 16-ковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
---|---|---|---|---|---|
Юнікод | Велика | 1124 | 0464 | 002164 | 00000100 01100100 |
Мала | 1125 | 0465 | 002165 | 00000100 01100101 |
У стандартних 8-бітових кодуваннях йотоване «є» не представлене. У HTML велику Ѥ можна записати як Ѥ або Ѥ, а маленьку ѥ — як ѥ чи ѥ.