Йоффе Адольф Абрамович

Адольф Йоффе
Ім'я при народженні	рос. Адольф Абрамович Иоффе
Народився	10 (22) жовтня 1883(1883-10-22) Сімферополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	17 листопада 1927(1927-11-17) (44 роки) Москва, РРФСР ·вогнепальна рана
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія
Національність	єврей
Діяльність	дипломат, революціонер, політик
Alma mater	HU Berlin і Гімназія № 1 ім. К.Д.Ушинського у Сімферополі
Знання мов	російська
Заклад	МДУ
Членство	Всеросійський центральний виконавчий комітет
Посада	Член Всеросійських установчих зборівd і Ambassador of the Soviet Union to the Republic of Chinad
Партія	КПРС
Конфесія	атеїзм
Діти	Йоффе Надія Адольфівна
Медіафайли у Вікісховищі

Йоффе Адольф Абрамович (10 (22) жовтня 1883(18831022), Сімферополь, Таврійська губернія, Російська імперія — 17 листопада 1927, Москва) — російський революційний діяч, радянський партійний діяч і дипломат єврейського походження. Кандидат у члени ЦК РСДРП(б) у серпні 1917 — березні 1919 року. Член Вузького складу ЦК РСДРП(б) з серпня по жовтень 1917 року, секретар ЦК РСДРП(б) з 6(19) серпня 1917 по 8 березня 1918 року.

Життєпис

Народився в родині єврейського купця. Навчався на медичному факультеті Берлінського (з 1903 по 1904 рік) та на юридичному факультеті Цюрихського університету (з 1910 по 1912 рік). Працював лікарем.

Революційна діяльність

Від кінця 1890-х років брав активну участь у соціал-демократичному русі. У 1900 році став членом РСДРП (меншовиків).

Брав участь у революційних подіях 1905 року в Севастополі та Одесі. Декілька разів був заарештований.

У 1906—1907 роках — член Закордонного бюро ЦК РСДРП. У 1908—1912 роках разом із Левом Троцьким видавав газету «Правда» у місті Відні (Австро-Угорщина).

У 1912 році був заарештований в Одесі та відправлений на заслання до Тобольської губернії. Потім був засуджений до каторжних робіт в Єнісейській губернії. У березні 1917 року амністований, повернувся із заслання, належав до «міжрайонців» РСДРП.

На VI з'їзді РСДРП (б) в 1917 році Адольфа Йоффе було прийнято до партії більшовиків та включено до складу ЦК РСДРП(б).

У 1917 році — депутат Петроградської ради, гласний Петроградської міської думи, учасник Демократичної наради, член Передпарламенту.

Під час жовтневого перевороту був членом Петроградського Військово-революційного комітету.

Політична та дипломатична діяльність в РРФСР та СРСР

Входив до складу радянської делегації під час Берестейських переговорів. З квітня по листопад 1918 року був повноважним представником РРФСР в Берліні. 5 листопада 1918 року висланий із Берліна за підготовку комуністичного повстання.

У 1919—1920 роках — член Ради оборони Української СРР. У травні — серпні 1919 року — народний комісар державного контролю Української СРР.

У 1920 році очолював радянську делегацію на переговорах з Литвою, Латвією та Естонією. У 1921 році був членом радянської делегації на перемовинах із Польщею.

З серпня 1921 року був представником ВЦВК і РНК РРФСР у Туркестані, Бухарі та Хорезмі, заступником голови Туркестанської комісії ВЦВК і РНК РРФСР, заступником голови Туркестанського бюро ЦК РКП(б).

У 1922 році був членом радянської делегації на Генуезькій конференції.

6 липня 1922 — 3 червня 1923 року — дипломатичний представник Російської РФСР у Китаї, голова делегації на переговорах із Японією. Через важку хворобу виїхав до Москви.

У 1924 році — заступник повіреного у справах СРСР у Великій Британії.

12 грудня 1924 — 19 червня 1925 року — повноважний представник СРСР в Австрії.

У 1925 — листопаді 1926 року — член президії Державної планової комісії при Економічній Нараді РРФСР.

У червні 1925 — 17 листопада 1927 року — заступник голови Головного концесійного комітету СРСР.

З 1925 року належав до троцькістської опозиції, був одним із її керівників. 17 листопада 1927 року покінчив життя самогубством у Москві.

Джерела

• ХРОНОС: ВСЕМИРНАЯ ИСТОРИЯ В ИНТЕРНЕТЕ [Архівовано 14 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

• М. С. Дорошко. Йоффе Адольф Абрамович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X