Кабо-Верде

Республіка Кабо-Верде порт. República de Cabo Verde кабувердьяну: Repúblika di Kabu Verdi
Прапор Герб
Гімн: Cântico da Liberdade
Столиця	Прая 14°55′ пн. ш. 23°31′ зх. д.
Найбільше місто	столиця
Офіційні мови	Португальська
Форма правління	Республіка
- Президент	Жорже Карлуш Фонсека
- Прем'єр-міністр	Жозе Марія Невеш
Незалежність	від Португалії
- Визнано	5 липня 1975
Площа
- Загалом	4 033 км² (172)
- Внутр. води	незначний %
Населення
- оцінка Липень 2015	545 993 (165)
- перепис 2005	507,000
- Густота	126 чол/км² (79)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$3.055 млрд (158)
- На душу населення	$6,418 (92)
ІЛР (2004)	▲ 0.722 (середня) (106)
Валюта	Ескудо Кабо-Верде (CVE)
Часовий пояс	CVT (UTC-1)
- Літній час	не спостерігається (UTC-1)
Домен	.cv
Телефонний код	+238
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кабо-Верде

Респу́бліка Ка́бо-Ве́рде (Республіка Зеленого мису, порт. República de Cabo Verde [ˈkabu ˈveɾdɨ], кабувердьяну: Repúblika di Kabu Verdi) — держава на 15 однойменних островах в Атлантичному океані за 620 км від західного узбережжя Африки.

Площа 4033 км². Столиця — Прая.

Географія

Карта островів Кабо-Верде

Острівна держава знаходиться поблизу західного узбережжя Африки, поблизу узбережжя Мавританії та Сенегалу.

Архіпелаг з островів вулканічного походження, які умовно поділяються на дві групи островів:

• північна Навітряна група (порт. Ilhas de Barlavento) — Санту-Антан, Сан-Вісенті, Сан-Ніколау, Санта-Лузія — ненаселений, Сал, Боавішта, а також малі ненаселені острови — Бранку та Разу між островами Сан-Ніколау та Санта-Лузія; Пассарус навпроти міста Мінделу на острові Сан-Вісенті; Рабо-ді-Жунку біля узбережжя острова Сал; Сал-Рей та Балуарті біля узбережжя острова Боавішта;
• південна Підвітряна група (порт. Ilhas de Sotavento) — Маю, Сантьягу, Фогу, Брава, а також малі ненаселені острови — Санта-Марія навпроти міста Прая на острові Сантьягу; Гранді, Сіма, Рей, Луїш Карнейру, Сападу приблизно за 8 км від острова Брава та Арійа вздовж узбережжя цього острова.

Клімат

Клімат Праї
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	33,0	36,7	35,2	36,0	36,4	40,0	40,0	34,9	35,0	37,0	36,9	33,2	40,0
Середній максимум, °C	26,1	26,2	27,4	27,7	28,9	29,4	29,7	30,6	30,5	30,7	29,4	27,6	28,7
Середня температура, °C	22	22	22	23	24	24	25	26	26	26	25	23	24
Середній мінімум, °C	19,7	19,2	19,4	20,2	21,1	21,9	23,3	24,3	24,4	24,1	22,8	21,4	21,8
Абсолютний мінімум, °C	10,0	10,2	1,0	14,0	10,7	14,1	11,0	16,0	18,0	19,4	16,4	16,0	1,0
Норма опадів, мм	3	7	1	5	0	3	5	15	73	16	7	10	145
Кількість сонячних годин	310,0	282,5	341,0	330,0	341,0	300,0	279,0	217,0	240,0	279,0	300,0	279,0	3498,5
Вологість повітря, %	61	58	57	56	57	61	67	72	74	67	64	63	73
Джерело: Weatherbase.com (вологість, середня температура), Met Office для опадів.

Історія

Острови були відкриті у 1460 році португальськими мореплавцями під час їхнього просування на південь узбережжям Африки, колонізована у 1495 році. Її економіка трималася на рибних промислах і експорті продуктів тропічної рослинності. У 1581 році потрапили під іспанську корону. З 1640 року знов володіння Португалії.

У ХІХ ст. гавань Мінделу на острові Сан-Вісенте була важливим торговим центром, як головний склад для збереження британцями вугілля для кораблів, що вирушали до Нового Світу. Зусиллями британців область, у якій знаходилася бухта, отримала розвиток, на острові було створено вугільну та телеграфну станції.

У 1930 році урядом Португалії був прийнятий «Колоніальний акт». Метиси-кабовердівці до середини ХХ ст. становили більше ніж третину основного населення, що суттєво відрізнялося від становища в інших португальських колоніях. Серед них значну роль відігравали асиміладуші, які мали можливість отримати освіту та роботу в португальській адміністрації. Кабо-Верде стало першою колонією, в якій з'явилася вища освіта (станом на 1975 рік 25 % населення Кабо-Верде мало освіту, тоді як в Гвінеї-Біссау лише 5 %).

У 1951 році колонія Кабо-Верде отримала статус заморської провінції  (порт. provincia ultramarina). У 1953 році з португальської Гвінеї, після отримання вищої освіти, повернулися сини кабовердинців-плантаторів та підприємців, які створили на чолі з Амілкаром Кабралом підпільний рух за незалежність Гвінеї, членами якого стала революційно налаштована інтелігенція та місцеві робітники. Невдовзі А. Кабрал змушений був втікати до Анголи, де разом з Агостиньо Нето взяв участь у створенні народного руху за звільнення Анголи.

У 1972 році провінція набула статусу автономії. У квітні 1974 року, після зміни правого режиму в Португалії, новий португальський уряд визнав Африканську партію незалежності Гвінеї та Кабо-Верде (PAIGC) як законного представника населення Кабо-Верде і організувало переговори, на яких партія висунула вимоги щодо незалежності країни. Португальська сторона відхилила вимоги, посилаючись на те, що в Кабо-Верде не було визвольної війни і що мешканці островів залишаються громадянами Португалії та запропонувавши території залишатися в статусі автономії. Проте, в листопаді 1974 року в Лісабоні було підписано угоду про проголошення незалежності і було сформовано перехідний уряд автономної Республіки Кабо-Верде. 30 червня 1975 року відбулися вибори в Національну Асамблею Республіки і 5 червня 1975 року було оголошено про незалежність. Після проголошення незалежності був обраний шлях подальшого розвитку на основі марксизму, який спрямовувався на побудову соціалістичної держави в короткочасному союзі з іншою колишньою африканською колонією Португалії, Гвінеєю-Бісау до 1981 року. До 1986 року назва країни -Республіка Островів Зеленого Мису (порт.República das Ilhas de Cabo Verde). Після приходу до влади демократичних сил з назви було прибрано слово «Ilhas», республіку почали іменувати як Кабо-Верде.

Перші вибори на багатопартійній основі проведені в 1991 році; переміг «Рух за демократію». Республіка спрямувала свій курс на демократичний устрій.

Політична система

Кабо-Верде за формою правління є парламентською республікою, згідно з Конституцією 25 вересня 1992 року, глава держави — президент, що обирається парламентом з числа депутатів. Виконавча влада належить президентові та урядові на чолі з прем'єр-міністром. Державний устрій — унітарна держава.

Парламент

Політичні партії

Найголовніші політичні партії:

• Африканська партія незалежності Кабо-Верде, заснована 19 січня 1981 року;
• Рух за демократію, заснований 1990 року.

Зовнішня політика

Кабо-Верде є членом ООН (з 1975), Африканського Союзу, низки інших міжнародних та регіональних організацій.

Українсько-кабо-вердійські відносини

Уряд Кабо-Верде офіційно визнав незалежність України 16 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 25 березня 1992 року. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Кабо-Верде, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія). Справами України в Кабо-Верде відає українське посольство в Португалії.

Державна символіка

Державний прапор країни затверджено 22 вересня 1992 року. Прапор складається із двох білих і однієї червоної смуги на синьому тлі, що символізує Атлантичний океан, в лівій половині коло із 10 (за кількістю великих островів) золотих п'ятикутних зірок.

Державний герб було затверджено у 1992 році. Рівносторонній трикутник блакитного кольору — символ єдності, рівності громадянських прав, з білим смолоскипом усередині, символом свободи. 10 золотих зірок символізують населені острови країни, а золотий ланцюг — згуртованість народу під час посухи.

Державним гімном країни з 1966 року є «Пісня свободи» (порт. Cântico da Liberdade) на слова Амілкара Спенсера Лопіша і музику Адалберту Ігіну Тавариша Сілви.

Адміністративно-територіальній поділ

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 14 районів.

Збройні сили

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 1,15 тис. військовослужбовців.

Економіка

Кабо-Верде — одна з найменш розвинених держав. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 3,1 млрд доларів США (166-е місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 6 тис. доларів (93-е місце в світі). Промисловість разом із будівництвом становить 22 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 12 %; сфера обслуговування — 66 % (станом на 2006 рік).

Надходження в державний бюджет Кабо-Верде за 2006 рік склали 325 млн доларів США, а витрати — 370 млн; дефіцит становив 14 %.

Валюта

Національною валютою країни є ескудо Кабо-Верде.

Промисловість

Головні галузі промисловості: харчова і гірнича.

Енергетика

За 2004 рік було вироблено 44 млн кВт/год електроенергії; загальний обсяг спожитої — 40,9 млн кВт/год.

У 2004 році споживання нафти склало 1,1 тис. барелів на добу (100 % імпортується), природний газ не використовується для господарських потреб.

Агровиробництво

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 9 % площі держави. Головні сільськогосподарські культури: банани, батат, цукрова тростина, кава, кукурудза, квасоля.

Транспорт

Міжнародні морські порти: Міндело, Прая, Палмейра і Сал Рей. Міндело на острові Сан-Вісенте — головний порт для круїзних лайнерів і термінал для поромного сполучення з Санто-Антан. Прая на Сантьяго є основним центром для місцевих поромних перевезень на інші острови.

Морський торговий флот — 13 кораблів (2009) [9]. Здійснюються перевезення всередині архіпелагу, а також в Західну Африку, Європу і Америку. Вантажообіг портів (2000) — 450 тис. Т. Між сусідніми островами ходять пороми і катери.

У 2014 р в країні було 7 аеропортів, в тому числі 4 міжнародних і 3 внутрішніх. (Ще два аеропорти було закрито з міркувань безпеки).

Міжнародні аеропорт ім. Амілкар Кабрала на о. Сал (міжнародні рейси з 1973) і в м Прая (1999), що забезпечують повітряне сполучення з країнами Африки, Європи, Північної і Південної Америки. У 2000 р перевезено 140 тис. Пасажирів і 20 млн ткм вантажів). Авіалінії місцевих компаній Таква (Transportes Aéreos de Cabo Verde) і Halcyonair (англ. Halcyonair) з'єднують між собою майже всі острови архіпелагу (крім Брава).

Протяжність автодоріг — 1350 км, в тому числі 932 км асфальтованих (2013) [9].

Регулярне автобусне сполучення на островах відсутнє. Найдешевший спосіб пересування на островах — маршрутні таксі (порт. Aluguer) (звані в народі «Carrinhos»), плата за проїзд в них трохи більше 1 USD. У маршрутних таксі є пункти відправлення та прибуття, по дорозі вони зупиняються всюди, але не мають чіткого розкладу і відправляються, як тільки заповняться всі вільні місця. Інший вид транспорту, іноді єдиний — таксі.

Залізничного сполучення немає.

Туризм

У 1996 році Кабо-Верде відвідало 36 тис. іноземних туристів, що дало прибуток у 11 млн доларів США. У 2013 році в країні було 552 тис. туристів (серед яких 9 % місцевих), більшість з них прилетіло з Європи.

Зовнішня торгівля

Основні торговельні партнери Кабо-Верде: Португалія, Іспанія, США, Італія, Нідерланди, Марокко, Бразилія.

Держава експортує: риба, банани, сіль. Основні покупці: Іспанія (38,2 %); Португалія (33,3 %); США (9,2 %), Марокко (5,4 %). У 2006 році вартість експорту склала 96,7 млн доларів США.

Держава імпортує: промислові вироби, продукти харчування. Основні імпортери: Португалія (40,8 %); Італія (7,8 %); Нідерланди (7,2 %); Іспанія (5,7 %); Бразилія (5,7 %). У 2006 році вартість імпорту склала 495,1 млн доларів США.

Торгівля з Україною

Торгівля з Кабо-Верде у 2009—2013 роках практично не велася (1 тис. доларів США на рік за позицією «конденсатори електричні»). У 2014 році зареєстровано експорт українських харчових продуктів вартістю у 26,5 тис. доларів США.

Населення

Вікова піраміда населення Кабо-Верде (фр.)

Населення держави у 2006 році становило 0,42 млн осіб (164-е місце в світі). Густота населення: 110,5 осіб/км² (61-е місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 24,9 ‰; смертність 6,6 ‰; природний приріст 18,3 ‰.

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

• діти віком до 14 років — 37,9 % (80,6 тис. чоловіків, 79,3 тис. жінок);
• дорослі (15-64 років) — 55,3 % (13,5 тис. чоловіків, 119,4 тис. жінок);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,7 % (10,5 тис. чоловіків, 17,8 тис. жінок).

Урбанізація

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 30 %. Головні міста держави: Прая (113 тис. осіб), Мінделу (70 тис. осіб), Санта-Марія (17 тис. осіб).

Етнічний склад

Головні етноси, що складають кабо-вердійську націю: мулати — 71 %, темношкірі африканці — 28 %, європейці — 1 %.

Мови

Офіційна мова Кабо-Верде — португальська. Це мова навчання та управління. Вона також використовується у ЗМІ.

Кабувердьяну, креольська мова на основі португальської, ‎використовується в побуті і є рідною мовою практично всіх мешканців Кабо-Верде. Національна конституція вимагає заходів, щоб надати їй паритету з португальською мовою. На ній існує значна кількість літератури. З моменту незалежності від Португалії креольська поступово набуває авторитету всередині країни.

Релігії

Головні релігії держави: католицтво — 96 % населення, протестантизм — 3 %.

Охорона здоров'я

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 70,7 року: для чоловіків — 67,4 року, для жінок — 74,2 року. Смертність немовлят до 1 року становила 46,5 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 550 жителів; лікарями — 1 лікар на 5130 жителів (станом на 1996 рік).

Освіта

Рівень письменності в 2003 році становив 76,6 %: 85,8 % серед чоловіків, 69,2 % серед жінок.

Витрати на освіту в 2003 році склали 4,1 % від ВВП, 20 % усіх державних громадських видатків.

Інтернет

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Кабо-Верде користувались 5 тис. осіб.

Література

• Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3. Предметно-тематична частина: К–О / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2012. — 315 с.
• (рос.) Данилов П. П. Республика Зеленого Мыса. — М. : Мысль, 1984. — 141 с.
• (рос.) Григорович А. А., Грибанов В. В. Кабо-Верде. — М. : Мысль, 1988. — 108 с.
• (рос.) Дябин А., Сидорова Г. Кабо-Верде на пути к демократии // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2008. — № 8. — С. 37-49.

Посилання

• Кабо-Верде // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Монети республіки Кабо-Верде(російська)