Каджаран

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каджаран
вірм. Քաջարան

Герб
герб
Вигляд на місто
Вигляд на місто
Основні дані
39°09′04″ пн. ш. 46°09′36″ сх. д. / 39.15111° пн. ш. 46.16000° сх. д. / 39.15111; 46.16000Координати: 39°09′04″ пн. ш. 46°09′36″ сх. д. / 39.15111° пн. ш. 46.16000° сх. д. / 39.15111; 46.16000
Країна Вірменія Вірменія
Регіон Сюнік

Межує з

— сусідні нас. пункти
Lernadzord ?
Засновано 1947
Статус міста 1958
Площа 2,8 км²
Населення 9 475 (2008)
Висота НРМ 1 950  м
Водойма Вохчі
Офіційна мова Вірменська
Телефонний код (+3) 74 (285)
Часовий пояс UTC+4
GeoNames 174880
OSM 364082 ·R (Сюнік)
Поштові індекси 3309
Міська влада
Мер міста Вардан Геворгян
Веб-сторінка kajaran.am
Мапа


CMNS: Каджаран на Вікісховищі
Каджаран. Карта розташування: Вірменія
Каджаран
Каджаран

Каджара́н (вірм. Քաջարան) — місто, розташоване на півдні Вірменії, в марзі (області) Сюнік.

Географія[ред. | ред. код]

Розташований на східних схилах Зангезурського хребта, на північ від Мегрінського хребта у верхів'ях річки Вохчі. Відстань до Капану — 25 км, до Єревану — 356 км.

Місто розташовано на трасі ЄреванГорісМегрі, що з’єднує Вірменію з Іраном.

Економіка[ред. | ред. код]

Каджаран — великий центр гірничорудної промисловості та кольорової металургії, у місті розташований Зангезурський мідно-молібденовий комбінат — найбільше гірничо-металургійне підприємство Вірменії. Будівництво комбінату розпочалося в 1940 році, але було призупинено через війну і відновилося в 1944 році. У 1951-1952 роках він був введений в експлуатацію. Кінцевими продуктами виробництва є:

  • Концентрат міді, що використовується для виробництва міді, яка в свою чергу використовується в електричній промисловості, сплавах (латуні, бронзи), машинобудуванні і т. д.
  • Концентрат молібдену, що використовується для виробництва триокису молібдену. Кінцеві сплави молібдену застосовуються в авіаційній промисловості, ядерній та реактивній техніці.

У 2002 році завод обробив 8 млн тонн руди, що становить близько 95% від проектної потужності. В наш час[коли?] лише 40% від продукції, що випускається закуповується на внутрішньому ринку, решта йде на експорт.

У 2004 році уряд Вірменії прийняв рішення про приватизацію комбінату. Інвестори представили програму, відповідно до якої буде здійснено переоснащення і модернізація як самого ММК, так і Єреванського заводу чистого заліза, що дозволить переробляти весь вироблений молібден у Вірменії. Число робочих місць в Каджарані планується збільшити з 3000 до 4500.

Наприкінці 2008 року був зварений останній шов газопроводу Каджаран — Арарат, завдяки чому Вірменія буде отримувати газ з Ірану. Загальна вартість проекту склала приблизно $ 130 млн.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]