Кадишева Надія Микитівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Надія Микитівна Кадишева
рос. Надежда Никитична Кадышева, ерз. Надежда Никитична Кадышева
Зображення
Основна інформація
Дата народження 1 червня 1959(1959-06-01) (60 років)
Місце народження с. Горки, Татарська АРСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Національність Ерзянка
Професії співачка
Мова російська, ерзянська
Колективи Золоте кільце
Нагороди
Звання Народна артистка Російської Федерації, Народна артистка Мордовії, Заслужена артистка Татарстану
golden-ring.ru
kadisheva.ru
CMNS: Файли на Вікісховищі

Наді́я Мики́тівна Ка́дишева (рос. Надежда Никитична Кадышева, ерз. Надежда Никитична Кадышева, у неперевірених джерелах — «Кадышень»[1]; нар. 1 червня 1959, с. Горки, Татарська АРСР) — поп-співачка РФ ерзянського походження[2][3][1]. Солістка популярного ансамблю «Золоте кільце». Народна артистка Росії (1999)[4][2] і Республіки Мордовія, заслужена артистка Республіки Татарстан, почесний громадянин міста Бугульми[2].

Найвідоміші пісні — «Мне не жаль ничего», «Я не колдунья», «Яблоневый вечер», «Печальный ветер», «Ой мороз мороз», «Околица».

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 1 червня (за іншими даними — 29 травня)[5] 1959 року в селі Горки Леніногорського району Татарської АРСР (зараз Республіка Татарстан). Дитинство провела в ерзянському селі Старий Макалауш (ерз. Ташто Макалуш) Клявлінського району Самарської області[6], деякі джерела стверджують, що справжнє місце її народження[7].

Батько працював майстром на залізниці, мати була хатньою господаркою[5]. У родині було п'ять дочок. Мати померла, коли Надії було 10 років, незабаром батько одружився вдруге. У мачухи були свої діти, і життя і без того багатодітної родини стало ще важчим. Старша сестра поїхала до міста і влаштувалася на завод, другу сестру відправили до родичів, а Надію із сестрою Любою призначили до інтернату в Бугульмі. Згодом Надія переїздить до сестри у Підмосков'я[5], а по закінченні школи-восьмирічки починає працювати ткалею на фабриці в Лобні[2]. Там вона активно бере участь у самодіяльності[5].

Уперше намагалася вступити до музичного училища ім. Іпполитова-Іванова у 1977 році, коли їй було 18 років. Спроба виявилася невдалою, вступити вона змогла лише наступного року — після підготовчих курсів[2].

Під час навчання вона познаймилася і зі своїм майбутнім чоловіком — О. Г. Костюком[ru], який, бувши студентом інституту ім. Гнесіних, мешкав з нею в одному гуртожитку. На третьому курсі Кадишевій було запропановано взяти участь в ансамблі «Россияночка» при Москонцерті[ru]. Потім Надія перевелася до музичного інституту Гнесіних, а в 1983 році одружилася з Олександром Костюком[2].

У 1988 році Костюк створив ансамбль «Золоте кільце», який розпочав гастролі за кордоном. У 1993 році студія «Союз» почала співробітництво з колективом і ансамбль «Золоте кільце» став набувати популярності й у Росії[2].

Критика[ред. | ред. код]

У юному віці Кадишева виконувала ерзянські пісні на сценах сільських клубів. Очевидно, вона володіє й ерзянською мовою: ерзянський журнал «Чилисема» («Схід», «Схід Сонця») опублікував інтерв'ю з Кадишевою, разом з автографом співачки: «Чилисема журналонь ловныцятненень паронь арсемат» («Читачам „Чилисема“ найкращих побажань»)[8]. Проте, після переїзду до Москви співає (за єдиним винятком) виключно російськомовні пісні.

Стан ерзянської мови, як і багатьох мов малих народів Росії, оцінюють як «критичний»[9]: у 2008 році голова Фонду врятування ерзянської мови Г. Д. Мусальов звернувся відкритим листом до президента РФ Д. А. Медведєва, де висловив стурбованість становищем фіно-угорських народів Росії[10]. Того ж року повідомляли, що в Москві, за неофіційними даними, налічується близько 200 тис. ерзян. Більшість з них не знали ерзянської і були настроєні на асиміляцію[11].

У жовтні 2010 року група прихильників збереження національної ерзянської культури «Эрзянь Вал» звернулася до Надії Кадишевої з проханням включити до репертуару пісні ерзянською мовою[3]. Представник ерзянської діаспори в Україні Олександр Болькін зауважив: «Ви зуміли так високо піднести і показати всьому світу пісенний талант нашого народу. Часто слухаємо у Вашому виконанні мокшанську пісню „Луганяса келуня“. На жаль, знайти щось іще ми поки не можемо». Незадоволені Кадишевою земляки не розуміють, як можна показати світу талант ерзянського народу, не маючи в репертуарі жодної оригінальної пісні ерзянською мовою[3] (відомий запис пісні ерзянською мовою у виконанні Кадишевої — «Луганяса келунясь» («На лузі берізонька»)[12] є мордовською народною піснею).

Деякі критики відзначають, що Кадишева підтримує популярність не вокальними даними, а модністю аранжировок народних пісень та пишними сценічними нарядами. У цьому відношенні Кадишеву протиставляють іншій співачці-ерзянці — Лідії Руслановій, розглядаючи творчість останньої як взірець виконавчої майстерності[3].

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Микита Михайлович Кадишев (1923—1974)[5]
  • Мати — Ганна Андріївна Кадишева (1927—1970)[5]
  • Чоловік — Олександр Григорович Костюк (нар. 7 квітня 1958)[5]
  • Син — Григорій Олександрович Костюк (нар. 27 травня 1984)[5]
  • Невістка — Анжеліка Бірюкова (нар. 28 серпня 1977)[5]
  • Онук — Олексій Григорович Костюк (нар. 12 червня 2015)[5]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Серед людей, що зіграли значну роль у житті співачки, було багато етнічних українців: керівником співачки на підготовчому відділенні Московського Музичного училища ім. Іпполітова-Іванова був Микола Тарасенко; викладачем класу на кафедрі сольного співу Інституту ім. Гнесіних була професор Ніна Мешко; одружилася вона з колишнім однокурсником Олександром Костюком, уродженцем Запоріжжя (причому весілля зіграли в Україні, в місті Мелітополь); сина назвали на честь діда-українця — Григорієм.
  • У гардеробі Кадишевої близько 100 сценічних костюмів: «Костюми в мене завжди були гарні, багаті. Це мій стиль. Мій чоловік каже, що ми обов'язково відкриємо музей. Хоча в повсякденні я вдягаюся досить просто»[5].
  • 28 червня 2005 підпис Кадишевої з'явився під листом на підтримку вироку колишнім керівникам ЮКОСу. Проте 9 лютого 2011 вона відмовилася від свого підпису[5].
  • У Російській Вікіпедії 27 червня 2014 прибрано розділ «Известные эрзяне» у статті «Эрзяне» — з причини «браку джерел». Щезло звідти й ім'я Кадишевої[13], незважаючи на підтвердження факта у статті, присвяченій співачці.

Дискографія[ред. | ред. код]

  • «Калинка»
  • «Золотое кольцо»
  • «Виновата ли я» (1995);
  • «Течёт ручей» (1995);
  • «Печальный ветер» (1995);
  • «Уходи, горе» (1997);
  • «Милая роща» (1998);
  • «Плачет дождик» (2003);
  • «С днём рождения» (2004);
  • «Широка — река» (2004);
  • «Моя любовь» (2006);
  • «Зажигаем вновь» (2008);
  • «И вновь любовь» (2009);
  • «Сударушка» (2010);
  • «И вновь любовь (перевидання)» (2011),
  • «Небо пополам» (2012)

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Самые красивые мордовки (эрзянки и мокшанки). 16 фото
  2. а б в г д е ж Кадышева Надежда ансамбль «Золотое кольцо»
  3. а б в г Эрзянь Вал на мокшанском языке в исполнении дуэта: Н.Кадышева и А.Болькин
  4. Награждена указом президента России № 786 от 17 июня 1999 года. Архів оригіналу за 5 січень 2012. Процитовано 25 липень 2016. 
  5. а б в г д е ж и к л м н Надежда Кадышева — биография
  6. Надежда Кадышева биография, фото — узнай все!
  7. Елена Валиева. Дом в самарской деревне, где прошло детство Надежды Кадышевой, может стать музеем
  8. Эрзянь-Ки: Новости. ст. 114
  9. Финно-угорские народы России продолжают вымирать. Архів оригіналу за 4 вересень 2017. Процитовано 25 липень 2016. 
  10. Открытое письмо президенту России от фонда спасения эрзянского языка
  11. Эрзянь-Ки: Новости. Ст. 113
  12. Надежда Кадышева — Луганяса келунясь (народная песня мордвы-эрзя)[недоступне посилання з серпня 2019]
  13. Версия 13:13, 27 июня 2014