Кадочникова Лариса Валентинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кадочникова Лариса Валентинівна
Лариса Кадочникова у 2014
Лариса Кадочникова у 2014
Ім'я при народженні Кадочникова Лариса Валентинівна
Народилася 30 серпня 1937(1937-08-30) (83 роки)
Москва
Громадянство Україна Україна
Діяльність акторка, художниця
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Заклад Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Роки діяльності з 1959 — тепер. час
Звання
Заслужений артист УРСРНародний артист України
Народний артист Росії
Провідні ролі «Тіні забутих предків»
IMDb nm0434389
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1991

CMNS: Кадочникова Лариса Валентинівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ка́дочникова Лари́са Валенти́нівна (нар. 30 серпня 1937(19370830), Москва, РРФСР) — українська акторка театру і кіно, народна артистка України (1992), лауреат Державної премії України імені Тараса Григоровича Шевченка (1991).

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в родині художника та режисера Валентина Івановича Кадочникова і акторки Ніни Улянівни Алісової. Батько помер 1942 року в Алма-Аті від запалення легенів. Мама — лауреат Сталінської премії за роль Пусі у фільмі «Райдуга», заслужена актриса РРСФР. Молодший брат — кінооператор Вадим Алісов[ru], народний артист Росії[1]. Відомий по роботі у фільмах «Вокзал для двох», «Жорстокий романс», «Забута мелодія для флейти» тощо.

1955 року поступила на акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії. Займалася у майстерні Ольги Пижової і Бориса Бібікова. 1959 року дебютувала у кіно, зіграла у фільмі «Василь Суриков» дружину художника. 1961 року завершила навчання і несподівано потрапила до театру «Современник», допомагала знайомому показати етюд. Галина Волчек відмовила актору, а Ларису Кадочникову взяли до трупи Олега Єфремова.

Навесні 1963 року поїхала в Карпати у складі знімальної групи Сергія Параджанова. Зіграла Марічку в «Тінях забутих предків»

З 1964 року була актрисою Київського театру російської драми імені Лесі Українки.

Інші театри

Особисте життя[ред. | ред. код]

Була музою художника Іллі Глазунова, після чого 18 років прожила у шлюбі з кінематографістом Юрієм Іллєнком. Другим чоловіком став директор театру імені Лесі Українки Михайло Саранчук.[2]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Фільми, у яких знімалася
фільм рік роль
Василь Суриков 1959 дружина художника
Мічман Панін 1960 Жозефіна
Воскресіння 1961 Дячиха
Час, уперед 1965 Катя
Вулиця Ньютона, будинок 1 1963 Лариса
Тіні забутих предків 1964 Марічка
Криниця для спраглих 1965 Соломія, Параска
Вечір на Івана Купала 1968 Підорка
Комісари 1969 вчителька Шура
Білий птах з чорною ознакою 1971 Дана
Наперекір усьому 1972 Бояна
Червоний агат 1973 Ганнуся
Мріяти і жити 1974 Марія
Важкі поверхи 1974 Віра
На край світу… 1975 лікар
Час — московський 1976 Ганна
Припустимо, ти капітан 1976 мати
Море 1978 Віра
Зліт 1979 Варвара Євграфівна
Червоне поле 1980 Кіра
Чорна курка, або Підземні жителі 1980 мати
Історія одного кохання 1981 Ганна Олександрівна
Нехай він виступить 1981 Маргарет
Блакитна троянда 1988
Київські прохачі 1992
Дідусь моєї мрії 2005
Сьоме небо 2006
Сюрприз 2008
Мама напрокат 2010
Наречена мого друга 2012
Політ метелика 2012
Порох і дріб 2012
Шеф поліції 2013
F63.9 Хвороба кохання 2013 пані з таксою
Турецький транзит 2014
Офіцерські дружини 2015

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Почему мы должны ненавидеть? / Радіо «Свобода», 16.03.2014. Архівовано 12.03.2014, у Wayback Machine. (рос.)
  2. Лариса Кадочникова: «Через Іллєнка я пішла зі „Современника“, а він повівся зі мною несправедливо» // [[Високий замок (газета)|Високий замок]], 15.08.2013. Архів оригіналу за 21.12.2016. Процитовано 10.12.2016. 
  3. Указ Президента України № 163/2013 від 27 березня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва». Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 14 березня 2021. 
  4. Указ Президента України № 715/2007 від 20 серпня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України». Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 27 березня 2013. 
  5. Указ Президента України № 841/97 від 19 серпня 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 27 березня 2013. 
  6. Постанова Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 52 «Про присудження Державних премій Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва 1991 року». Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 14 березня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]