Казарін Павло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казарін Павло Володимирович
Павло Володимирович Казарін (2015).jpg
Народився 3 грудня 1983(1983-12-03) (38 років)
Сімферополь, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність журналіст, радіоведучий
Alma mater ТНУ
Знання мов українська і російська
Батько Казарін Володимир Павлович
Нагороди

Павло Володимирович Казарін (нар. 3 грудня 1983, Сімферополь, Кримська область, Українська РСР) — український журналіст[1], публіцист, філолог-літературознавець.

Батько — Володимир Павлович Казарін (1952), викладач російської літератури, що переїхав з дружиною з м. Владивостока до м. Сімферополя. Мати — біохімік.

2005 року закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. З 2004 року працює в медіа. Працював на ДТРК «Крим»[2]. З 2012 до 2014 року мешкав та працював у м. Москві. Співпрацював з виданнями «Slon.ru», «Радіо Свобода», «Нова газета» та Московський центр Карнегі[3][4].

Наприкінці березня 2014 року, після анексії Криму, отримав в Сімферополі паспорт громадянина Російської Федерації[5][6][7]. У січні 2021 року Росія дозволила Павлу Казаріну, вийти з громадянства РФ[8][9][10].

Ведучий телеканалу ICTV.

Ведучий суспільно-політичного ток-шоу «Зворотний відлік» на суспільному телебаченні UA: Перший.

Автор та ведучий проекту «Грані правди»[11] на телеканалі «24».

Оглядач українського бюро «Радіо „Свобода“»[12].

Ведучий проекту «Подвійні стандарти» на Радио НВ[13].

Автор книги Дикий Захід Східної Європи (2021).

З початком вторгнення Росії в Україну вступив до сил територіальної оборони ЗСУ в Києві[14].

Погляди[ред. | ред. код]

Виступав на захист ув'язненого у Російській Федерації українського режисера Олега Сенцова[15]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 13-й семінар «Відповідальне лідерство». Архів оригіналу за 17 липня 2017. Процитовано 9 липня 2017. 
  2. Владимир Казарин: «Свой роман с Севастополем я пишу уже не один десяток лет». Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 24 серпня 2018. 
  3. Павел Казарин. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018. 
  4. Павел Казарин\. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018. 
  5. Український журналіст Казарін визнав, що отримав російський паспорт після анексії Криму | Громадське телебачення. hromadske.ua. 12 червня 2020. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. 
  6. Володимир Пиріг. Український журналіст Павло Казарін має російський паспорт. zaxid.net (українською). Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020. 
  7. Журналіст «Схем» обурився порівнянням Павла Казаріна з журналістом Гонгадзе. Букви (інформагентство). 16 червня 2020. Архів оригіналу за 10 липня 2020. 
  8. Журналісту Казаріну нарешті вдалося позбутися громадянства РФ. Українська правда. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. 
  9. Журналісту Казаріну вдалося позбутися російського громадянства — документ. nv.ua. 2 лютого 2021. 
  10. Журналіст Казарін повідомив про вихід з громадянства РФ. Укрінформ. 2 лютня 2021. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. 
  11. Грані правди. 24 Канал. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018. 
  12. Павел Казарин - Информация об авторе - Крым.Реалии. ru.krymr.com (рос.). Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018. 
  13. Павел Казарин — биография, фото, новости, публикации / НВ. nv.ua. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 7 грудня 2021. 
  14. Кримчани у теробороні: ми більше не хочемо тікати
  15. Сенцов против [Архівовано 24 червня 2018 у Wayback Machine.] // Українська Правда, 23.06.2018
  16. У Львові нагородили лауреатів премії «Високі стандарти журналістики-2017». detector.media. 15 грудня 2017. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. 
  17. Лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе 2020 року став Павло Казарін. PEN Ukraine. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021. 
  18. Стало відомо ім’я переможця премії імені Георгія Ґонґадзе у 2020 році. Українська правда. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 1 березня 2021.