Казбирюк Андрій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казбирюк Андрій Федорович
Народився 7 (19) жовтня 1845[1] або 7 (19) жовтня 1849
Кавказ
Помер 27 березня (8 квітня) 1885[2][1]
Київ, Російська імперія[2]
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність диригент, композитор
Alma mater Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова

Казбирюк Андрій Федорович (* 19 (7) жовтня 1849 (в інших джерелах 1845), Кавказ — † 8 квітня (27 березня) 1885, Київ) — російський та український диригент, композитор та музичний педагог.

Життєпис[ред. | ред. код]

1875 року отримав музичну освіту в Петербурзькій консерваторії, теорію музики — під керівництвом професора М. І. Заремби, композиції та інструментовці вчився у М. А. Римського-Корсакова, контрапункт — у Ю. І. Йогансена.

В музичному училищі Київського відділення Імператорського російського музичного товариства викладав теорію музики, керував хоровим класом.

З 1877 року диригував симфонічними концертами Київського відділення Російського музичного товариства.

Писав романси на твори Лермонтова та Тютчева.

Написав твори для оркестру, фортепіано, хору та голосу, які не були надруковані, окрім кількох романсів та тропаря святим Кирилу і Мефодію для хору в супроводі фортепіано.

Виступав у партнерстві з Володимиром Пухальським.

Вийшли друком його

  • посібник з елементарної теорії «Популярне викладення основних начал музичної теоргії, пристосоване для самонавчання», 1884,
  • сольфеджіо — «145 сольфеджіо для одного голосу», видане 1887 року,
  • посібник по гармонії.

Серед його учнів — музичний критик та композитор П. П. Веймарн.

Василь Петрушевський упорядковував його та Леоніда Малашкіна нотодруки.

Похований в Києві.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]