Казвін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казвін
قزوین

Вхід Masjed al-Nabi, Казвін, Іран.
Вхід Masjed al-Nabi, Казвін, Іран.
Основні дані
36°16′ пн. ш. 50°00′ сх. д. / 36.267° пн. ш. 50.000° сх. д. / 36.267; 50.000Координати: 36°16′ пн. ш. 50°00′ сх. д. / 36.267° пн. ш. 50.000° сх. д. / 36.267; 50.000
Країна Іран Іран
Регіон Казвін
Столиця для Safavid Empire[d], Казвін (остан), Qazvin County[d] і Central District[d]
Площа 64,132 км²
Населення 331 000 (2005)
Висота НРМ 1 800  м
Телефонний код 281
Часовий пояс UTC+3:30
GeoNames 119505
OSM пошук у Nominatim
Міська влада
Веб-сторінка http://www.qomict.ir
Мапа
Казвін. Карта розташування: Іран
Казвін
Казвін
Казвін (Іран)


CMNS: Казвін на Вікісховищі

Казвін, Газвін (перс. قزوین‎) — місто на півночі Ірану, адміністративний центр і найбільше місто остана Казвін. Населення — 331 тис. чоловік. Важливий центр текстильної промисловості — виробництво бавовни, шовка, шкіри. У передмістях Казвіна розташована найбільша в Ірані електростанція. Залізнична станція на гілці Тегеран — Тебріз.

Історія[ред. | ред. код]

Казвін у 1921 році

Про історію та топографії Казвіна є порівняно докладні відомості, оскільки з нього походить історик і географ XIV століття Хамдаллах Казвін. Засновником міста вважається Шапур, син Ардашира, родоначальника династії Сасанідів. Довгий час, навіть при Аббасидах, був одним з прикордонних пунктів Халіфата, оскільки Дейлом, гірська частина нинішнього Гіляна, не був завойований арабами. Мешканці ще в XIV столітті залишалися здебільшого сунітами шафіїтського толку і, за словами Хамдаллаха Казвіна, ніколи не підпорядковувалися ісмаїлітам, головні твердині яких знаходилися безпосередньо на північ від міста, у місцевості Рудбаре. Тут було до 50 сильних фортець; головними були Аламут та Меймундиз. При шаху Тахмаспа I (1524–1576) Казвін був деякий час столицею імперії Сефевідів. За відгуками мандрівників XVII століття, він не поступався жодному місту Персії, крім Ісфахана[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бартольд В. В. Историко-географический обзор Ирана // Бартольд В. В. Сочинения. — М. : Наука, 1971. — Т. VII: Работы по исторической географии и истории Ирана. — С. 199-200.