Малевич Казимир Северинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Казимир Малевич)
Перейти до: навігація, пошук
Казимир Северинович Малевич
Casimir Malevich photo.jpg
При народженні Kasimir Severinovich Malevich
Народження 11 (23) лютого 1879(1879-02-23)
Київ
Смерть 15 травня 1935(1935-05-15) (56 років)
  Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Жанр живопис, скульптура
Навчання Художня школа М. І. Мурашка
Діяльність художник, скульптор[d], митець
Напрямок супрематизм, кубофутуризм, неопримітивізм, постімпресіонізм
Працівник Vitebsk People's Art School[d]
Член Супремус
Твори Чорний квадрат, Супрематична композиція[d] і Біле на білому

Малевич Казимир Северинович у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Казими́р Севери́нович Мале́вич (пол. Kazimierz Malewicz; 11 [23] лютого 1879(18790223)[2][3], Київ — 15 травня 1935, Ленінград, РРФСР, СРСР) — художник-авангардист, визначний діяч російського авангарду, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму; педагог, теоретик мистецтва. Разом із Велимиром Хлєбниковим був членом «товариства голів земної кулі».

Життєпис[ред.ред. код]

Герб роду Малевичів
Автопортрет, 1908 або 1910—1911
Автопортрет, 1933

Народився 11 (23) лютого 1879(18790223) року в Києві в польскій католицькій сім'ї Северина та Людвіки Малевичів[2].Раніше вважалося, що місцем народження Малевича є будинок, що не зберігся до цього часу, за адресою Бульйонська вулиця, 15. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був будинок його тітки Марії Оржеховської за Жилянською вулицею, нині ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970—1980 років[4][5][6]. Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої.

До 17 років жив на Поділлі (Ямпіль), Харківщині (Пархомівка, 1890-1894[7], Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).

Вважають, що аматорським малюванням К. Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895[8].

Малювати вчився у Миколи Пимоненка в Київській мистецькій школі (18951897).

У 1904 переїхав у Москву. Вдосконалював майстерність в училищі живопису, скульптури і архітектури (19041905) та в студії Ф. Рерберга (19051910). У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи кубізму, футуризму і експресіонізму. Брав участь у виставках об'єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912) та ін., на яких виставляв свої роботи, написані в неопримітивіському: («Селяни в церкві», 1911-12; «Врожай», 1911) та кубофутуристському стилі («Англієць в Москві», 1914).

Став одним із засновників абстрактого мистецтва. 1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм. 7 грудня 1915 року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва.[9]. Згодом з'являється картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» (1916).

У 19191922 викладав у художній школі Вітебська, а в 19231927 — директор Інституту художньої культури в Ленінграді.

У 1927 переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в журналі «Нова ґенерація» (19281929) у Харкові[10].

У 19271930 викладав у Київському художньому інституті, де в цей час працювали Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін, Василь Касіян, мав намір працювати з О. Архипенком. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись у Ленінград[11].

Після того, як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався до Європи всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не селекціоніруя, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає дослідник і видавник 5-томного зібрання творів К.Малевича А.С.Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув'язнення ...», поспіхом прикладена до берлінської «капсулі», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в СРСР.

Восени 1930 році був заарештований ОГПУ. Звинувачення — «німецький шпигун». Багато його рукописів були чекістами конфісковані та знищені.

Помер художник в Ленінграді, похований під Москвою.

Писемна спадщина[ред.ред. код]

  • Малевич К. По лестнице познания: Из неопубликованных стихотворений. Вступ. сл. Г. Айги). — 1991.
  • Малевич К. Лень как действительная истина человечества. С прилож. ст. Ф. Ф. Ингольда «Реабилитация праздности» (Предисл. и примеч. А. С. Шатских). — М.: серия «Библиотека Сергея Кудрявцева», 1994
  • Малевич К. Собрание сочинений в 5 томах. (ред. А. С. Шатских) — тт. 1-5. — Москва : Гилея, 1995-2004.
    • Том 1. Статьи, манифесты, теоретические сочинения и другие работы. 1913—1929 (Общ.ред. А. С. Шатских)— 1995. — 393 с., ил. — ISBN 5-85302-025-0, ISBN 5-85302-026-9
    • Том 2. Статьи и теоретические сочинения, опубликованные в Германии, Польше и на Украине. 1924—1930. — 1998. — 372 с., ил. — ISBN 5-87987-002-2
    • Том 3. Супрематизм. Мир как беспредметность, или Вечный покой : С приложением писем К. С. Малевича к М. О. Гершензону (1918—1924) — 2000. — 389 с., ил. — ISBN 5-87987-015-4
    • Том 4. Трактаты и лекции первой половины 1920-х годов : С приложением переписки К. С. Малевича и Эль Лисицкого (1922—1925). — 2003. — 358 с., ил. — ISBN 5-87987-026-X
    • Том 5. Произведения разных лет: Статьи. Трактаты. Манифесты и декларации. Проекты. Лекции. Записи и заметки. Поэзия. — 2004. — 619 с., ил. — ISBN 5-87987-032-4
  • Kasimir Malevich. The Non-Objective World. / English translation by Howard Dearstyne from the German translation of 1927 by A. von Riesen from Malevich's original Russian manuscript, Paul Theobald and Company, Chicago, 1959.

Пам'ять в Україні[ред.ред. код]

У вересні 2012 депутати Київської міської ради підтримали ініціативу професора Дмитра Горбачова та президента Асоціації європейських журналістів Артура Рудзицького про перейменування у Києві вулиці Боженка у вулицю Казимира Малевича (саме на цій вулиці, тоді Бульйонській, народився художник).

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Запис про народження у метричній книзі римсько-католицького костелу св. Олександра в Києві, 1879 рік // ЦДІАК України, ф. 1268, оп. 1, спр. 26, арк. 13зв—14.
  3. Шатских А. С. Казимир Малевич. — М.: «Слово», 1996. — 96 с.
  4. Дослідники з'ясували, де саме в Києві народився Малевич // Укрінформ. — 2018. — 30 січня.
  5. Раніше також називали помилкову дату народження — 11 [23] лютого 1878 року.
  6. Горбачов Д. Малевич і Україна. — К., 2006. — 456 с.
  7. У Пархомівському художньому музеї є кілька робіт українського авангардиста
  8. Ніна Велігоцька: «Сумнівів у тому, що це робота Малевича, в мене немає» // Golf Stream, 18.02.2009
  9. Іконі абстрактного мистецтва — 100 років: «Чорний квадрат» Казимира Малевича
  10. Тетяна Філевська: «Авангард — одна з найкращих альтернатив шароварно-гопачному проектові української культури, який уже всіх дістав» // Тиждень. — 2016. — № 23 (447). Режим доступу: http://tyzhden.ua/Culture/167046
  11. Казимир Малевич. Київський період 1928—1930 / Упорядник Т. Філевська. — К., Родовід, 2016.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]