Казка про попа і наймита його Балду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казка про попа і наймита його Балду
рос. Сказка о попе и о работнике его Балде
Казка про попа і наймита його Балду.jpg
Обкладинка українського видання 1979 року, видавництво «Веселка», художник А. Д. Базилевич
Жанр Russian fairy tales[d]
Автор О. С. Пушкін
Мова російська
Написано 1830
Опубліковано 1840 (авторська версія — 1882)
Опубліковано українською 1930
Переклад Микола Вороний, Максим Рильський

Цей твір у Вікісховищі?

«Казка про попа і наймита його Балду» (рос. Сказка о попе и о работнике его Балде) — віршована казка О. С. Пушкіна, написана в Болдіні 13 вересня 1830 року. Основою їй послугувала російська народна казка, записана автором у Михайловському зі слів Арини Родіонівни. За життя поета не друкувалася.

Перший український переклад, виконаний Миколою Вороним, видано в 1930 році видавництвом «ДВУ». Найбільшу відомість отримав переклад М. Т. Рильського, уперше опублікований у 1936 році[1][2].

Сюжет

Казка починається класичним зачином: «Жив собі піп, // Околоту сніп…» (в оригіналі: «Жил-был поп, // Толоконный лоб…»). Далі розповідається, як він ходив по ринку і зустрівся з мужичком на ім'я Балда, який запропонував себе в наймити за незвичайну плату — «три щиглі тобі в лоб од мене». Після цього зажив Балда «в поповім домі» і став старанно працювати. Коли строк служби наймита почав збігати, попа став долати страх перед близькою розплатою. Він за порадою попаді дає Балді наперед нездійсненне доручення — виправити «подать із бісоти». Незворушний Балда відправляється виконувати попів наказ. На березі моря він зустрічає старого Біса, потім хитрістю бере верх над його внуком у змаганнях, після чого чорти вимушені назбирати йому «повний мішок податі». Повернувшись до попа, Балда віддає йому подать і вимагає плати за роботу. Піп підставив лоб і отримав своє сповна: після третього щигля «геть з розуму спав». Закінчується казка мораллю: «А Балда похитав з докором головою: // „Не вганяв би ти, попе, за дешевиною!“».

Історія

Піп (рисунок О. С. Пушкіна)

Пушкін читав цю казку влітку 1831 року Миколі Гоголю в Царському Селі. Гоголь писав Григорію Данилевському (у листі від 2 листопада 1831 року), що Пушкін читав йому «казки російські народні — не то що „Руслан і Людмила“, але цілком російські». Далі про цю казку: «Одна казка навіть без розміру, тільки з римами і принада неуявна». Вказання Гоголя «без розміру» пов'язане з тим, що казка написана акцентним віршем з парними римами, стилізованим під райошник. Уперше надрукована Василем Жуковським у 1840 році. З міркувань цензури Жуковський замінив попа на «Кузьму Остолопа» («Жил-был купец Кузьма Остолоп // По прозванию Осиновый Лоб…»). Далі слово попъ повсюди в тексті був замінене на Кузьма, попадья на хозяйка, поповна — на дочка, а попенокъ — на сыночокъ. Тільки в 1882 році в зібранні пушкінських творів за редакцією П. О. Єфремова[3] казка вперше надрукована в авторській версії. У народних виданнях до початку XX століття вона видавалася, як і колись, з «Кузьмою Остолопом». У теперішній час окремі діячі РПЦ видають редакцію Жуковського і роблять спроби її популяризації[4][5][6].

Ім'я наймита (рос. балда — «бевзь, бовдур») не носить відтінку осуду чи глузування (що вступало в суперечність з усім змістом казки), а вжите народному значенні: згідно зі словником Даля, в Нижньогородській губернії слово балда означає «лісова кривулина, товсте кореневище, палиця, дрюк»[7]. У XVII—XVIII століттях «Балда» було російським прізвищним чоловічим ім'ям. Перша його згадка належить до 1564 року[8], напочатку XVIII століття воно було заборонене урядом Петра I разом з іншими нецерковними іменами[9].

Екранізації

«Казка про попа і наймита його Балду» (1940), режисер Пантелеймон Сазонов.

У СРСР за казкою було створено кілька мультфільмів:

Примітки

  1. Коломієць Л. В., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка. Український поетичний переклад 1920-30-х років: огляд окремих видань // Мовні і концептуальні картини світу. — 2011. — Вип. 38. — С. 349.
  2. Коломієць Л.В. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років. — Вінниця : Нова Книга, 2015. — С. 141.
  3. Сочиненiя А. С. Пушкина / Под ред. П. А. Ефремова. — 8-е изд. — М., 1882. — Т. III. — С. 233—238.
  4. Юрий Васильев (01.03.2011 20:47). РПЦ вновь охотится на Балду (ru). Радио Свобода. Архів оригіналу за 2013-04-14. Процитовано 2013-04-14. 
  5. Евгения Ефимова (2011-03-02). "Сказка о попе и о работнике его Балде" А. С. Пушкина превратилась в "Сказку о купце Кузьме Остолопе" (ru). 1tv.ru. Архів оригіналу за 2013-04-14. Процитовано 2013-04-14. 
  6. В РПЦ одобрили замену попа на купца в известной сказке Пушкина. Мел. Процитовано 2016-11-10. 
  7. Балда // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  8. Веселовский С. Б. Балда // Веселовский С. Б. Ономастикон: Древнерусские имена, прозвища и фамилии / Под ред. В. И. Буганова и Б. В. Левшина. — М.: Наука, 1974. — С. 24.
  9. Никонов В. А. Русские // Системы личных имен у народов мира. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1989. — С. 263.

Література

  • Пропп В. Я. Русская сказка (Собрание трудов В. Я. Проппа.) Научная редакция, комментарии Ю. С. Рассказова. — М. : Лабиринт, 2000. — Т. 4. — 416 с. — ISBN 5-87604-065-7.

Посилання