Казка про рибака та рибку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казка про рибака і рибку
рос. Сказка о рыбаке и рыбке
Казка про рибака та рибку.jpg
Титульний лист першого видання казки в журналі «Бібліотека для читання» 1835 року
Жанр казка
Автор О. С. Пушкін
Мова російська
Написано 1833—1834
Опубліковано 1835[1]

CMNS: Цей твір на Вікісховищі

«Казка про рибака і рибку» (рос. «Сказка о рыбаке и рыбке») — казка О. С. Пушкіна, написана 2 (14) жовтня 1833 року. Вперше надрукована в 1835 році в журналі «Бібліотека для читання».[1] У рукописі є позначка: «18 пісня сербська». Ця примітка означає, що Пушкін збирався включити її до складу «Пісень західних слов'ян». З цим циклом зближує казку і віршований розмір.

Історія створення[ред. | ред. код]

Олександр Пушкін написав «Казку про рибака та рибку» в Болдіно 1833 року на підставі розповідей Орини Родіонівни, які ретельно записував. У російському фольклорі широко побутує казка «Жадібна баба». Однак разом з тим поштовхом для написання «Казки про рибака та рибку» стало також знайомство поета зі збіркою «Казки для дітей і родини» братів Я. і В. Ґрімм, де було вміщено казку «Про рибалку та його дружину» (нім. «Vom Fischer und seiner Frau»). У німецькій казці з'‎являється риба-камбала, яка насправді є зачарованою королівною. Вона виконує всі бажання, які передає бідний рибалка від своєї дружини (нова хата, кам'‎яний палац, жінка стає королевою, потім імператрицею і Римським Папою — це найвища посада в католицькій церкві). Проте останнє бажання (жінка захотіла стати Богом) риба-камбала не виконала й повернула рибалку та його дружину до їхнього первісного стану, коли вони були бідними. Історія про надмірну жадібність є поширеною темою народних казок різних народів світу[2].

Сюжет[ред. | ред. код]

Старий з дружиною живуть у моря. Старий добуває прожиток риболовлею, а стара пряде пряжу. Одного разу в сітях старого попадається незвичайна золота рибка, здатна говорити людським голосом (мовою). Вона обіцяє будь-який викуп, за його бажанням, і просить відпустити її в море, але старий відпускає рибку, не просячи винагороди. Повернувшись додому, в стару землянку, він розповідає дружині про те, що сталося. Вилаявши чоловіка, дружина змушує його повернутися до моря, покликати рибку і попросити хоча б нове корито замість розбитого. У моря старий кличе рибку, яка з'являється і обіцяє виконати його бажання, кажучи: «Не журися, іди собі з Богом».

Після повернення додому він бачить у дружини нове корито. Однак бажання старої все зростають — вона змушує чоловіка повертатися до рибки знову і знову, вимагаючи (спочатку для обох, а потім тільки для себе) все більше і більше: отримати нову хату; бути дворянкою; бути «вільною царицею».

Море, до якого приходить старий, поступово змінюється від спокійного і синього до чорного і бурхливого. Ставлення старої до старого теж змінюється: спочатку вона все ще лає його, потім, ставши дворянкою, посилає на стайню, а ставши царицею, і зовсім проганяє. Під кінець вона зве чоловіка назад і вимагає, щоб рибка зробила її «володаркою морською», причому сама рибка повинна стати у неї служницею. Рибка не відповідає на чергове прохання старого, а коли він повертається додому, то бачить стару, яка сидить перед старою землянкою у старого розбитого корита.

У російську культуру увійшла приказка «залишитися біля розбитого корита» — тобто погнатися за великим, а залишитися ні з чим.

Джерела сюжета[ред. | ред. код]

Ілюстрація до казки Івана Білібіна

За широко поширеною версією, сюжет казки заснований на померанській казці «Про рибака і його дружину» (нім. «Vom Fischer und seiner Frau», KHM 19, в індексі казкових сюжетів Aарне-Томпсона № 555) зі збірки казок братів Грімм, з якої має загальну сюжетну лінію, а також перегукується з російською народною казкою «Жадібна стара» (де замість рибки виступає чарівне дерево).[3][4] Давніша версія сюжету — індійська казка «Золота риба», з місцевим національним колоритом, тут Золота риба — могутній підводний золотоликий дух Джала Камані.[5]

Схожий сюжет є і в древніх індійських ведах. Одного разу, свідчить легенда, «… якийсь мудрець на ім'я Ману здійснював обмивання і виявив у своїй долоні маленьку рибку, яка попросила зберегти їй життя. Пошкодувавши її, він запустив рибку в глечик. Однак наступного дня вона так виросла, що йому довелося віднести її в озеро. Незабаром озера теж виявилося замало. „Кинь мене в море, — сказала риба, що була у дійсності втіленням бога Вішну, — мені буде зручніше“. Потім Вішну попередив Ману про прийдешній Потоп. Він надіслав йому великий корабель і велів занурити в нього по парі всіх живих істот і насіння всіх рослин, а потім сісти туди самому».[6]

Ближче до кінця казки братів Грімм стара стає римським папою (натяк на папесу Іоанну) та прагне стати богом. У першій рукописній редакції казки у Пушкіна стара сиділа на Вавилонській вежі, а на ній була папська тіара:

Проходит другая неделя,
Вздурилась опять его старуха,
Отыскать мужика приказала —
Приводят старика к царице,
Говорит старику старуха:
«Не хочу я быть вольною царицей,
Я хочу быть римскою папой!»
Старик не осмелился перечить,
Не дерзнул поперёк слова молвить.
Пошёл он к синему морю,
Видит: бурно чёрное море,
Так и ходят сердитые волны,
Так и воют воем зловещим.
Стал он кликать золотую рыбку.

«Добро, будет она римскою папой».

Воротился старик к старухе.
Перед ним монастырь латынский,
На стенах латынские монахи
Поют латынскую обедню.

Перед ним вавилонская башня.
На самой верхней на макушке
Сидит его старая старуха.
На старухе сарачинская шапка,
На шапке венец латынский,
На венце тонкая спица,
На спице Строфилус птица.
Поклонился старик старухе,
Закричал он голосом громким:
«Здравствуй ты, старая баба,
Я, чай, твоя душенька довольна?»
Отвечает глупая старуха:
«Врёшь ты, пустое городишь,
Совсем душенька моя не довольна,
Не хочу я быть римскою папой,
А хочу быть владычицей морскою,
Чтобы жить мне в окияне-море,
Чтоб служила мне рыбка золотая
И была бы у меня на посылках».

Бонді С. М. Новые страницы Пушкина. — М: «Мир», 1931. — С. 53-56.

В остаточний варіант цей епізод не увійшов, щоб не позбавляти твір російського колориту. Однак Папа Римський фігурує також і в деяких інших творах російського епосу, наприклад, у знаменитій Голубинній книзі.

Ілюстрація до казки Бориса Зворикіна

Постановки казки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дыханова Б. С. Еще раз о «намеках» и «уроках» пушкинской фольклорной стилизации («Сказка о рыбаке и рыбке») // Известия ВГПУ, № 4(265), 2014. — Воронеж: ВГПУ, 2014. — С. 131—133.
  • Котлярова Т. В. Тайны источников пушкинских сказок // Материалы научно-практической конференции «Литература без границ», проходившей в рамках VIII Регионального форума «Гражданственность через образование» в КГБПОУ «Енисейский педагогический колледж». 3-4 декабря, 2015 — Енисейск, 2015
  • Шацкий Е. О. Сказка в оригинале и в переводе // «Начальная школа». 2013. № 5

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б А. С. Пушкин. Сказка о рыбаке и рыбке // Библиотека для чтения. — 1835. — Т. X, № 5. — С. 5—11.
  2. https://zarlit.com/textbook/5klas/28.html
  3. Азадовский М. К. Источники сказок Пушкина // Пушкин: Временник Пушкинской комиссии / АН СССР. Ин-т литературы. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — Вып. 1. — С. 134—163.
  4. Пропп В. Я. Исторические корни Волшебной Сказки
  5. Сказки народов мира: В 10 т. — М. : Детская литература, 1988. — Т.3 : Сказки народов Азии. — С. 498—502.
  6. Грэм Хэнкок. Следы Богов. — Издательство «Вече», 1999. — С. 255. — ISBN 5-7838-0149-6.

Посилання[ред. | ред. код]