Казуарина хвощеподібна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Казуарина
Казуарина хвощеподібна (Casuarina equisetifolia)
Казуарина хвощеподібна (Casuarina equisetifolia)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Казуаринові (Casuarinaceae)
Рід: Казуарина (Casuarina)
Вид: Казуарина хвощеподібна (Casuarina equisetifolia)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Casuarina equisetifolia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Casuarina equisetifolia
EOL logo.svg EOL: 633386
IPNI: 159856-1
ITIS logo.svg ITIS: 19516
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3523
Casuarina equisetifolia - Тулузький музей

Казуарина хвощеподібна, казуарина хвощолиста[1] (Casuarina equisetifolia) — вид дерев з роду казуарина родини Казуаринові.

Назва[ред.ред. код]

Відома також під назвою Австралійська сосна (англ. Australian Pine).[2]

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Вічнозелене струнке дерево висотою до 35 м, з пірамідальною, розкидистою, злегка безладною темно-зеленою кроною, при першому погляді на неї нагадує сосну або секвойю. Прямий міцний стовбур покритий світло-коричневою, гладкою, згодом зморшкуватою і більш-менш волокнистою корою. Молоді зелені гілочки, що насаджені один на одного, як у хвоща, здатні фотосинтезувати. Вони утворюють членики, що поступово коротшають до кінця гілочки. Трикутні, загострені, білуваті листки довжиною близько міліметра на кінці кожного членика утворюють правильні мутовки. Опале гілля притлумлює ріст інших рослин під деревом.

Дрібні непоказні квітки рослини зібрані у колосоподібні суцвіття і запилюються вітром. У кожного з чоловічих квітів на верхівках колосків з листових мутовок, які в цьому випадку виконують роль приквітки, висовується одна тичинка. Жіночі квіти мають довгі пурпурні рильця. Вони розташовуються так само, але їх мутовки так зближені і ущільнені, що утворюють маленькі круглі потрійні шишки не ширше одного сантиметра. Плід, при дозріванні коричневий, — потрійна шишка, тобто складається з маленьких «коробочок» з здерев'янілих шкаралупок (за походженням це приквітки), які розкриваються по поздовжній лінії на дві стулки, звільняючи околоплодник, де знаходиться насіння.

На корінні казуарини, як і вільхи, поселяються актинобактерії франкія (Frankia), що здатні акумулювати азот з повітря.

Поширення та середовище існування[ред.ред. код]

Росте на піщаному ґрунті морських узбереж. Батьківщина — від Індонезії до Південно-Східної Австралії.

Застосування[ред.ред. код]

На узбережжі своїх рідних країн казуарину висаджують першою для освоєння землі, крім того, вона захищає від вітру, а через декоративний зовнішній вигляд казуарини в країнах з помірно теплим кліматом висаджують в міських парках.

Червонувата деревина добре горить і дає багато тепла, тому з неї виходять чудові дрова.

Casuarina equisetifolia традиційно використовується для формування бонсай.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 137
  2. http://www.bonsai-bci.com/species/australian%20pine.html

Посилання[ред.ред. код]

Казуарина хвощевидная, или эолово дерево (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 137