Казімеж Айдукевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Казімеж Айдукевич

Kazimierz Ajdukiewicz

Prof. Kazimierz Ajdukiewicz.jpg
Народився 12 грудня 1890(1890-12-12)
Тернопіль
Помер 12 квітня 1963(1963-04-12) (72 роки)
Варшава
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Національність поляк
Діяльність вчений
Відомий логік, філософ, семантик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Надгробок Казімежа Айдукевича на цвинтарі у Варшаві

Казі́меж Айдуке́вич (пол. Kazimierz Ajdukiewicz; 12 грудня 1890, Тернопіль — 12 квітня 1963, Варшава, Польща) — польський логік, філософ, семантик. Доктор філософії (1912), доктор габілітований (1920), професор (1925). Дійсний член Польської АН (1952).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 12 грудня 1890 року в м. Тернополі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна) в сім'ї заможного чиновника Броніслава Айдукевича та Магдалени Гартнер[1].

Закінчив «повшехну» школу в Кракові, після того батьки переїхали до Львова, де Казімеж у 1908 році склав матуру в гімназії[2] (за іншими даними, закінчив Тернопільську гімназію[3]). Навчався у Львівському та Ґеттінґенському (Німеччина, 19131914) університетах. Під час навчання вивчав філософію у Львові під керівництвом К. Твардовського. Слухав лекції Д. Гільберта та Е. Гуссерля у Ґеттінгені[4]. Під час Першої світової війни воював у австрійській армії на Італійському фронті, 1919-1920 — у польській армії.

У 1920-1930-ті роки належав до Львівсько-Варшавської школи логіки і семантики.

Працював доцентом кафедри філософії Львівського університету (19211925), професором Варшавського уніврерситету (1925—1928), завідувачем кафедри логіки (19281929) і професором (19391941) Львівського університету, завідувачем кафедри фізики Львівського медичного інституту (19441945, нині Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького). Під час німецько-нацистської окупації працював службовцем, також викладав у підпільній польській школі. Був віце-президентом Міжнародного союзу історії та філософії науки.

Від 1945 року — в Познанському університеті: завідувач кафедри теорії і методології науки (19451955), ректор (19481952). Від 1955 — професор кафедри логіки Варшавського університетуту й одночасно — завідуючий відділом логіки Інституту філософії та соціології Польської АН, заступник директора цього інститутуту (1954—1961). Засновник і редактор журналу (19541963). Займався теорією та методологією наук, розробив семантичну теорію мови і теорію дефініції вислову, дав філософічну оцінку й тлумачення досягнень загальної та математичної логіки.

Був одружений (дружину звали Марія). Разом вони переклали працю Рене Декарта (пол. Kartezjusz) польською мовою «Medytacje o pierwszej filozofii» .

Помер 12 квітня 1963 року в м. Варшава (Польська Народна Республіка, нині Польща).

Спадщина[ред.ред. код]

Друком вийшло 115 праць Айдукевича польською, англійською, німецькою мовами і мовою есперанто. 1990 у Тернополі відбулися науково-методологічні читання, присвячені 100-річчю від дня народження Айдукевича (їх матеріали опубліковані). Серед них, зокрема:

  • «Główne zasady metodologii nauk i logiki formalnej» (1928),
  • «O znaczeniu wyrażeń» (1931),
  • «Logiczne podstawy nauczania, Obraz świata i aparatura pojęciowa» (1934),
  • «Propedeutyka filozofii» (1938),
  • «Epistemologia i semantyka» (1948),
  • «Zagadnienia i kierunki filozofii» (1949),
  • «Zarys logiki» (1952),
  • «Zagadnienia empiryzmu a koncepcja znaczenia» (1964),
  • «Logika pragmatyczna» (1965).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]