Казімеж-Дольний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казімеж-Дольний
Kazimierz Dolny

Герб Прапор
Герб Прапор
Polska KazimierzDolny 021.jpg
Розташування міста Казімеж-Дольний
Основні дані
51°19′19″ пн. ш. 21°56′49″ сх. д. / 51.322111° пн. ш. 21.947194° сх. д. / 51.322111; 21.947194Координати: 51°19′19″ пн. ш. 21°56′49″ сх. д. / 51.322111° пн. ш. 21.947194° сх. д. / 51.322111; 21.947194
Країна Польща Польща
Регіон Люблінське воєводство
Площа 30,44 км²
Населення 3524 (2008[1])
· густота 116 осіб/км²
Висота НРМ 125  м
Міста-побратими Німеччина Штауфен
Угорщина Хортобаги
Польща Шклярська Поремба
Німеччина Штегліц
Телефонний код (48) 81
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів LPU
GeoNames 769345
OSM пошук у Nominatim
Поштові індекси 24-120
Міська влада
Веб-сторінка kazimierz-dolny.pl


Казімеж-Дольний у Вікісховищі?

Казі́меж-До́льний (пол. Kazimierz Dolny, Казимир-Нижній) — місто в східній Польщі, розміщене на берегах річки Вісла на кордоні колишньої Люблінської землі. Тепер належить до Пулавського повіту Люблінського воєводства. Частина туристичного трикутника Пулави — Казімеж-Дольний — Наленчув.

Географія[ред. | ред. код]

Казімеж-Дольний розміщений на східному березі Вісли, на західній околиці історичної Люблінської землі, на схід від Малопольської височини. Місто не має залізничного сполучення, найближча станція знаходиться в Пулавах.

Історія[ред. | ред. код]

Казімеж вперше згадується у XII столітті, коли на одному з місцевих пагорбів існувало поселення Вітряна Гора (пол. Wietrzna Góra), що належало Бенедиктинцям. У 1181 році князь Польщі Казимир II Справедливий передав його разом з наволишніми селами норбертанським черницям з краківського Звіринця. Черниці змінили назву села на Казимир, на честь князя. Вперше з цим ім'ям населений пункт з'являється в літописі в 1249 році. Там і досі височить 19-метрова вежа. Побудована у XIII - поч. ХІV ст., за руського князя Данила Романовича, або його сина Лева Даниловича, ця вежа служила оглядовим пунктом на західних рубежах держави. Будова вражає своїми масивними стінами, висіченими з опоки - місцевого різновиду вапняку. У нижній частині товщина стін сягає 4 метрів, а у верхній - 3. На башті розташований оглядовий майданчик...За словами М. Стрийковського, русини безперервно володіли Люблінською землею 57 років.... Пізніше до назви міста було додано прикметник Дольний (що означає нижній, долішній, тобто розміщений нижче за течією), щоб відрізнити місто від іншого єврейського Казімежа, що тепер є одним із районів Кракова. На початку XIV століття село перейшло у королівське володіння, і король Владислав I Локетек у 1325 році заснував там парафіяльний костел.

Заснування міста приписується синові Владислава, королю Казимиру III Великому, який надав Казимерові Магдебурзьке право в першій половині XIV століття. Пізніше за часів правління короля Ягайла місто зазнало значної розбудови, отримавши ринкову площу та вулиці. У той час прийняли рішення не будувати будинки на північній стороні ринкової площі, щоб не затуляти вид на церкву і замок.

Казімеж-Дольний з гори Трьох хрестів

У 1501 році Казімеж-Дольний став домівкою старости і місто було передано у власність дворянської сім'ї Фірлей, залишаючись у їхніх руках до 1644 року. Фірлеї двічі перебудовували місто і замок, після пожеж 1561 і 1585 років. Також вони дбали про привілейований статус Казімежі як купецького міста, розташованого уздовж жвавої водної артерії Вісли. У 1628 році в місті оселились монахи-францисканці, збудувавши монастир та розширивши церкву.

Золотий вік міста закінчився в лютому 1656 року (див. Потоп), коли шведські війська на чолі з королем Карлом Х Густавом спалили і розграбували його. Кількість мешканців Казімежі скоротилася і король Ян III Собеський, намагаючись поліпшити ситуацію, дозволив у 1677 році вірменам, грекам та єврейським купцям оселитися там. У той же час важливість Вісли як транспортної артерії майже повністю знизилась через відсутність попиту на польське зерно в Західній Європі. В кінці XVIII століття, в результаті поділів Польщі, Казімеж-Дольний був відрізаний від порту Гданська і перетворився на провінційне місто.

З кінця XIX століття багаті мешканці Любліна і Варшави зацікавилися мальовничим містечком. Тут були побудовані спа та вілли, а в 1927 році, вже в Другій Речі Посполитій, Казімеж-Дольний знову став містом. Частково зруйнований в роки Другої світової війни, він був відновлений, і 8 вересня 1994 року його центр був офіційно визнаний як історична пам'ятка.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Площа Ринок, на задньому фоні будинки Пшибилів
Гора Трьох Хрестів, на задньому фоні панорама міста
  • Вежа - т. зв. стовп. Споруджена у XIII-поч. XIV ст. як західний бастіон Люблінської землі, найімовірніше за князювання Лева Даниловича;
  • Парафіяльний костел Святих Іоана Хрестителя та Варфоломія — побудований у 1586—1589 роках;
    • орга́ни в модринових рамах — виготовлені 1620 року, одні з найстаріших у Польщі;
    • погруддя Миколи Пшибили, епоха ренесансу;
    • друкарня (верстат Санті Гуччі);
    • вівтар у стилі бароко;
    • кафедра з елементами стилю рококо, виготовлена 1615 року.
  • Костел Святої Анни з 1671 року та шпиталь Святого Духа для бідних з 1635.
  • Церква Благовіщення Пресвятої Діви Марії 1589 року та реформатський монастир 1638—1668 років, оточені муром XVII століття.
  • Замок в Казімєжі Дольному — руїни замку XVI століття.
  • Оборонна вежа 2-ї половини XIII—XIV ст.
  • Будинки Пшибилів на ринковій площі, побудовані приблизно 1615 року в стилі маньєризму:
    • під Святим Миколаєм (реконструйований після війни під керівництвом Юзефа Ґославського);
    • під Святим Кшиштофом.
  • Гданський будинок (на ринку), 1795 рік, стиль бароко.
  • Білий будинок (на вулиці Сенаторській).
  • Целейовський будинок (на вулиці Сенаторській), перебудований до 1630 року Бартоломеєм Целеєм, сьогодні тут знаходиться філія Надвіслянського музею.
  • Зерносховища:
    • «під Журавлем», II половина XVII століття, вул. Пулавська, 100.
    • хлібниця «короля Казимира», II половина XVII століття, вул. Пулавська, 70 (наразі використовується як готель).
    • комора Пєляка, XVII століття, вул. Пулавська, 66.
    • «під В'янушками», побудована у 80-их роках XVII століття, вул. Пулавська, 64 (наразі використовується як хостел).
    • комора Новаковського, II половина XVI — XVII століття, вул. Пулавська, 5.
    • «Близнюки», початок XVII століття, вул. Пулавська, 46.
    • комора Фюрштайна (Кшиштофа Пшибили) в пізньоренесансному стилі, XVI століття, вул. Пулавська, 40.
    • комора Улановських (Миколи Пшибили), побудована 1591 року, вул. Пулавська, 34 (наразі — Природничий музей).
    • зерносховище на вул. Тишкєвіча, 18 (під штукатуркою збереглося оздоблення сграффіто).
    • комора Кобялкі, 1636 рік, вул. Краківська, 61.
  • Синагога, II половина XVIII століття.
  • Каплиця з Замисленим Христосом, збудована 1588 роки поряд з Люблінськими воротами.
  • Стара лазня (наразі — готель «Перлина Казимира»), збудована 1921 року за проектом Яна Віткевича.
  • Руїни вілли Шукальського 1910 року, проект Яна Альбрехта.
  • Гора Трьох Хрестів, як у Вільнюсі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].