Казіс Грінюс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казіс Грінюс
лит. Kazys Grinius
Kazys Grinius.jpg
Flag of the President of Lithuania.svg 3-й Президент Литовської Республіки
7 червня 1926 — 17 грудня 1926
Попередник Александрас Стульгінскіс
Наступник Йонас Стаугайтіс
Flag of Lithuania.svg 6-й Прем'єр-міністр Литовської Республіки
19 червня 1920 — 2 лютого 1922
Попередник Ернястас Галванаускас
Наступник Ернястас Галванаускас
Народився 17 грудня 1866(1866-12-17)[1][2][3]
Selemad, Маріямпольський повіт, Сувалкська губернія, Російська імперія
Помер 4 червня 1950(1950-06-04)[1][2][3] (83 роки)
Чикаго, Іллінойс, США[4]
Відомий як політик, журналіст, лікар, педагог, прессекретар, книготорговець, humanist
Країна Литва
Національність литовець
Alma mater Marijampolė Gymnasiumd і Медичний факультет Московського університетуd
Політична партія Литовський народний союз селян
Релігія католик
Нагороди

Казіс Грінюс, або Казіс Ґрінюс (лит. Kazys Grinius; 17 грудня 1866, с. Сяляма Буда, Саснавська волость, Маріямполе, Сувальська губернія, королівство Польське, Російська імперія — 4 червня 1950, Чикаго, США) — литовський політик, Президент Литовської республіки від 7 червня до 17 грудня 1926 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в багатодітній селянській родині (7 хлопчиків, 4 дівчинки; два брати і дві сестри майбутнього президента рано померли[5]).

Навчався в школі в Ошкіне, Лімаркаї, Маріямполе. Закінчив Маріямпольську гімназію (1887). Під час навчання в гімназії брав участь у поширенні газети «Аушра», брав участь у випуску рукописних газет.

Закінчив медичний факультет Московського університету (1893). Під час навчання в університеті заарештовувався за участь у студентських заворушеннях (1889). Брав участь у національно-визвольному русі у нелегальному суспільстві литовських студентів, з 1888 писав для литовських газет та журналів «Летувішкас Балсас» (лит. Lietuviškas balsas), «Швеса» (лит. Šviesa), що друкувалися в Пруссії. У 1888 брав участь у першому з'їзді литовських демократів, на якому обговорювалися, зокрема, плани видання журналу «Варпас». Писав для цього журналу і його додатка «Укінінкас», редагував «Варпас». Ще до закінчення навчання в університеті восени 1892 працював в Мінську в пункті по боротьбі з холерою. Дев'ять місяців 1893 пропрацював судновим лікарем в Каспійському пароплавстві.

З 1894 займався лікарською практикою в Маріямполі, пізніше в Вірбалісі, потім в Науместісі, в 1898-1903 — у Пільвішкяї, пізніше знову в Маріямполі.

У 1905 і 1908-1910 жив у Вільнюсі, в 1906 — в Маріямполі. У 1905 брав участь як делегат Сувалкської губернії у з'їзді литовських громадських діячів в Москві. Неодноразово (1903, 1905, 1906, 1910) піддавався тюремного ув'язнення за участь в литовській суспільній та культурній діяльності.

У період Першої світової війни перебував в евакуації в Кисловодську, де в період Громадянської війни в 1918 загинули його дружина Йоана та дочка Гражина.

1917 у Воронежі був обраний до Ради литовців Росії.

1919 у Парижі брав участь у діяльності делегації тимчасового уряду Литви на мирній конференції. Став головою Комісії з репатріації; займаючись питаннями повернення литовців на Батьківщину з німецького полону, надав допомогу приблизно 1 000 співвітчизників.

Наприкінці 1919 повернувся до Литви, де був обраний депутатом Тимчасового Сейму від партії Ляудінінкі (Литовський народний союз селян). Обирався до Установчого, I, II і III Сеймів, у 1920-1922 роках був прем'єр-міністром Литви, підписавши на тій посаді мирний договір з РРФСР.

У 1922 став завідувачем відділом медицини та санітарії Каунаського самоврядування.

Президент Литви[ред. | ред. код]

У 1926 III Сейм обрав Грінюса президентом Литви, але вже через півроку він був повалений внаслідок перевороту, організованого Антанасом Смятоною. Після відставки з посади президента працював у медичних та доброчинних організаціях.

У період нацистської окупації Литви підписав 1942 року протест проти знищення євреїв та був висланий на рік у село Ажуола Буда.

Влітку 1944 поїхав до Німеччини, 1947 переїхав до США, де був почесним президентом ЛНКС.

Роботи[ред. | ред. код]

Автор праць з ботаніки, медицини, історії. Перекладав з польської та інших мов художню та науково-популярну літературу. Випустив два томи спогадів.

Перепоховання[ред. | ред. код]

У жовтні 1994 його останки були перенесені до Литви та перепоховані в його рідному селі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

У 1922 і в 1996 роках випустили поштові марки Литви, присвячені Казісу Грінюсу. У зв'язку з 60-річчям Литовський університет в грудні 1926 присвоїв Грінюсу звання доктора лат. honoris causa.

Ім'я Грінюса носить міст на шосе Шилуте — Русне, середня школа в Каунасі та гімназія в Казлу Руді.

16 лютого 1996 в Каунасі відкрили пам'ятник Грінюсу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б The Righteous Among the Nations Database
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123449952 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Dr. Kazys Grinius. Kauno Kazio Griniaus vidurinė mokykla (лит.). 16 квітня 2008. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 2 января 2009. 
  6. Декрет Президента Литвы от 20 сентября 1993 года № 128 (Информация на официальном сайте Президента Литвы [Архівовано 16 вересня 2009 у Wayback Machine.])(лит.)

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
Ернястас Галванаускас
Прем'єр-міністр Литви
19 червня 19202 лютого 1922
Наступник:
Ернястас Галванаускас
Попередник:
Александрас Стульгінскіс
Президент Литви
7 червня 192617 грудня 1926
Наступник:
Йонас Стаугайтіс