Кайданово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кайданово
Kaidanovo gerb.gif
Герб
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Мукачівський район
Громада Ракошинська сільська рада
Код КОАТУУ 2122786807
Основні дані
Населення 1224
Площа 1,319 км²
Густота населення 927,98 осіб/км²
Поштовий індекс 89620
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°28′21″ пн. ш. 22°34′33″ сх. д. / 48.47250° пн. ш. 22.57583° сх. д. / 48.47250; 22.57583Координати: 48°28′21″ пн. ш. 22°34′33″ сх. д. / 48.47250° пн. ш. 22.57583° сх. д. / 48.47250; 22.57583
Середня висота
над рівнем моря
112 м
Місцева влада
Адреса ради 89620, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ракошино, вул. Дружби, 20, тел. 3-17-06; 74-2-21
Карта
Кайданово. Карта розташування: Україна
Кайданово
Кайданово
Кайданово. Карта розташування: Закарпатська область
Кайданово
Кайданово
Мапа

CMNS: Кайданово у Вікісховищі

Кайданово — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі.

Назва[ред. | ред. код]

У 1995 р. назву села Кайданове було змінено на одну літеру.

Легенда[ред. | ред. код]

За переказами, у Кайданові дуже давно було збудовано в'язницю, режим у якій панував надзвичайно суворий. Непослухів-в'язнів неабияк карали, одягаючи їм на руки кайдани. Від цього і пішла така назва.

Археологія[ред. | ред. код]

В районі Кайданова та околиці Ракошина знайдено кам'яні знаряддя праці епохи неоліту (ІV—III ст. до н. е.).

Історія[ред. | ред. код]

У 1692 р. Кайданово згадують як філію Ракошина.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1225 осіб.[1]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]

Мова Відсоток
українська 86,68 %
угорська 12,91 %
російська 0,33 %
молдовська 0,08 %

Церква[ред. | ред. код]

У 1778 р. згадують дерев'яну церкву в доброму стані. На поч. XX ст. кількість греко-католиків у парохії становила 781 особу, а в філії Домбоки — 130 осіб.

Тепер у селі — типова мурована базиліка. Почали будівництво, можливо, в 1857 p., а закінчили в 1860. Людська пам'ять зберегла імена двох майстрів, які клали верх. Це були Кармазин та Іван Куруца, про силу якого дотепер розповідають легенди. Спочатку дахи були вкриті шинґлами.

У 1891 р. художник Микола Головчак розмалював церкву всередині. Це малювання поновив у 1940 чи 1941 р. словак Войтех Буреш. Того ж року фарбували дах і, можливо, зробили ще якийсь ремонт. Іконостас вирізьбив Іван Павлишинець, якого тут називають Іван Павлішка. У 1987 р. художник Ґлаґола з Росвиґова знову оновив малювання. Великий зовнішній ремонт із заміною бляшаної покрівлі проведено в 1984 р. Поряд у дзвіниці є три дзвони.

Парох Кайданова Федір Бачинський з 1950 р. по 1956 р. був в'язнем у радянських концтаборах.

В селі с 90-х років діяла релігійна громада Реформаторської церкви (керівник — Олександр Молнар).[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]