Кайло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кайло, Народний музей історії міста Торецька.

Ка́йло[1] (можливо, від нім. Keil — «клин»)[2] — ручний інструмент, вигнутий і загострений з одного або обох кінців; металевий молоток на довгому дерев'яному держакові для відколювання шматків ламких порід від масиву.

Застосовується з глибокої давнини, спочатку у вигляді оленячих рогів, пізніше з бронзи і сплавів заліза. Відомі одно-, двокінцеві кайла та з вставним лезом. Сліди від кайлоподібних знарядь знаходять на стінках гірничих виробок кам'яної доби (в Україні, наприклад, на стінках кремнієвидобувних штолень і шахт на Донбасі та на Правобережжі, в районі Білої Гори)[3].

Дотичні терміни[ред. | ред. код]

  • Кайловище — держак кайла[4]
  • Кайлувати — відбивати кайлом[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кайло // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  4. Кайловище // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Кайлувати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.