Калагарівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Калагарівка
Село Калагарівка. По центру церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Село Калагарівка. По центру церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Рада/громада Калагарівська сільська рада
Код КОАТУУ 6121681801
Основні дані
Засноване 1581
Населення 685
Територія 1.540 км²
Густота населення 444.81 осіб/км²
Поштовий індекс 48233
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°15′18″ пн. ш. 26°14′29″ сх. д. / 49.25500° пн. ш. 26.24139° сх. д. / 49.25500; 26.24139Координати: 49°15′18″ пн. ш. 26°14′29″ сх. д. / 49.25500° пн. ш. 26.24139° сх. д. / 49.25500; 26.24139
Середня висота
над рівнем моря
251 м[1]
Водойми Збруч
Відстань до
районного центру
32 км
Найближча залізнична станція Гримайлів
Відстань до
залізничної станції
23 км
Місцева влада
Адреса ради 48233, с. Калагарівка
Сільський голова Вейко Володимир Богданович[2]
Карта
Калагарівка. Карта розташування: Україна
Калагарівка
Калагарівка
Калагарівка. Карта розташування: Тернопільська область
Калагарівка
Калагарівка

Калагарівка у Вікісховищі?

Калага́рівка — село Гусятинського району Тернопільської області. Розташоване на сході району, на правому березі річки Збруч (на лівому березі сусідом Калагарівки є селище міського типу Сатанів). Центр сільради, якій підпорядковані села Волиця та Крутилів. До Калагарівки приєднано хутір Чехова.

Населення — 711 осіб (2003).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур.

Перша писемна згадка — 1560.

До 1939 року діяли «Просвіта» та інші українські товариства.

1947 року ланковому місцевого колгоспу імені Сталіна Петрові Бабію першому в історії комсомольської організації Тернопільської області надали звання Героя Соціалістичної Праці. Бабій зібрав по 619 центнерів цукрових буряків з гектара на площі 2 гектари [3][4].

Пам'ятки та пам'ятники[ред. | ред. код]

Є церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1920).

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967), насипано символічну могилу борцям за волю України (1992).

За переказами, в селі є льох, з якого починається підземний хід, що веде на лівий берег Збруча — до Сатанівської фортеці [5].


Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. weather.in.ua
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересень 2012. Процитовано 27 вересень 2010. 
  3. Тернопільська область після війни. Архів оригіналу за 15 квітень 2010. Процитовано 3 липень 2010. 
  4. Івасюта М. К. Нариси історії колгоспного виробництва в західних областях Української РСР. — К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1962. — С. 119—120.
  5. Колесниченко Тетяна. Великий льох. На подвір'ї звичайної селянської хати схований хід у Сатанівську фортецю. Архів оригіналу за 31 грудень 2011. Процитовано 3 липень 2010. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]